ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 727/7149/20
провадження № 61-11703св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київський національний торговельно-економічний університет в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Чебан В.М., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Лисака І.Н., Височанської Н.К., Владичана А.І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту (далі - Чернівецький торговельно-економічний інститут) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в період з 1 вересня 2000 року до 31 серпня 2018 року він працював на різних посадах в Чернівецькому торговельно-економічному інституті.
31 серпня 2018 року у зв`язку з закінченням контракту його звільнено з посади старшого викладача кафедри соціально-гуманітарних наук та права Чернівецького торговельно-економічного інституту, а 03 вересня 2018 року - вручена трудова книжка.
Згідно із записами у трудовій книжці за 18 років роботи в Чернівецькому торговельно-економічному інституті відповідач періодично порушував його трудові права.
У періоди з 30 червня 2009 року до 1 вересня 2009 року, з 30 червня 2012 року до 1 вересня 2012 року, з 30 червня 2013 року до 1 вересня 2013 року, з 30 червня 2015 року до 1 вересня 2015 року з ним заключали контракт чи строковий договір, однак жодного разу трудову книжку не вручали і не надали її для ознайомлення, при тому, що із кожним записом, який вноситься до трудової книжки про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, власник трудової книжки повинен бути ознайомлений під розписку в особовій картці працівника за формою № П-2, затвердженою наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656.
Відповідач жодного разу не проводив процедуру повного розрахунку з ним за вказані періоди, внаслідок чого виникли 8 місяців вимушеного прогулу, за котрі повинна бути нарахована та виплачена заробітна плата, яка згідно з розрахунком заборгованості за період вимушеного прогулу в 2009, 2012, 2013, 2015 роках роботи в Чернівецькому торговельно-економічному інституті складає 77 374,29 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 77 374,29 грн та зобов`язати відповідача внести зміни у записи до трудової книжки за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач щоразу після закінчення строкових трудових договорів з позивачем проводив повний розрахунок, в тому числі виплачував компенсацію за 56 днів невикористаної щорічної відпустки як педагогічному працівникові.
Управлінням Держпраці у Чернівецькій області не було зафіксовано порушень щодо невиплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Відповідач виконав належним чином вимоги чинного законодавства, здійснив з позивачем повний розрахунок при звільненні, що не призвело до порушення прав позивача.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції та не містить посилань на обставини, з якими законодавство пов`язує підстави для скасування чи зміни судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2019 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц, від 7 лютого 2018 року у справі № 359/4100/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 804/938/16, від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 20 серпня 2018 року у справі № 758/4924/17, від 18 червня 2020 року у справі № 808/1083/17, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-76цс14, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, від 3 листопада 2017 року у справі № 308/8168/15-ц, від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 у період з 1 вересня 2000 року до 31 серпня 2018 року працював на різних посадах в Чернівецькому торговельно-економічному інституті.
Наказом № 581 від 8 грудня 2008 року ОСОБА_1 переведений за строковим договором за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії Чернівецького торговельно-економічного інституту з 10 грудня 2008 року до 30 червня 2009 року.
Наказом № 242 від 30 червня 2009 року позивач звільнений з 30 червня 2009 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Наказом № 354 від 1 вересня 2009 року позивач прийнятий на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії Чернівецького торговельно-економічного інституту з 1 вересня 2009 року.
Наказом № 209 від 30 червня 2011 року ОСОБА_1 переведений за строковим договором на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії Чернівецького торговельно-економічного інституту з 1 липня 2011 року та звільнений наказом № 135 від 20 червня 2012 року з 30 червня 2012 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Наказом № 187 від 31 серпня 2012 року позивач прийнятий з 1 вересня 2012 року до 30 червня 2013 року на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії Чернівецького торговельно-економічного інституту за строковим трудовим договором, а наказом № 120 від 20 червня 2013 року - звільнений з 30 червня 2013 року.
Наказом № 175 від 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 призначений на умовах контракту як такий, що обраний за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії строком на один рік до 31 серпня 2014 року.
Наказом № 138 від 27 червня 2014 року позивач переведений на умовах контракту на посаду старшого викладача кафедри соціально-гуманітарних наук, економічної теорії та права Чернівецького торговельно-економічного інституту з 1 липня 2014 року до 31 серпня 2014 року.
Наказом № 183 від 1 вересня 2014 року позивачу продовжено термін роботи на умовах строкового договору на посаді старшого викладача кафедри соціально-гуманітарних наук, економічної теорії та права Чернівецького торговельно-економічного інституту з 1 вересня 2014 року до 30 червня 2015 року.
Наказом № 145-к від 22 червня 2015 року позивач звільнений з 30 червня 2015 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Наказом № 201-к від 31 серпня 2015 року позивач прийнятий на посаду старшого викладача кафедри економічної теорії Чернівецького торговельно-економічного інституту за строковим трудовим договором з 1 вересня 2015 року.
Наказом № 196-к від 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 переведено та продовжено трудові відносини на умовах контракту як такого, що обраний за конкурсом на посаді доцента кафедри соціально-гуманітарних наук та права Чернівецького торговельно-економічного інституту.
Наказом № 156-к від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Крім того, судами встановлено, що відповідач неодноразово укладав строкові трудові договори з позивачем як з педагогічним працівником закладу вищої освіти на підставі конкурсного відбору, що відповідає вимогам Закону України "Про вищу освіту".
Зміст підписаного сторонами контракту з науково-педагогічним працівником, за яким ОСОБА_1 був прийнятий на посаду доцента кафедри соціально-гуманітарних наук та права строком з 1 вересня 2016 року до 31 вересня 2018 року, оформлений наказом № 196-к від 31 серпня 2016 року, не суперечить законодавству, позивач після ознайомлення з наказом працював та не мав щодо цього заперечень.
Крім цього, обов`язковою умовою продовження трудових відносин на посаді педагогічного працівника є проходження конкурсного відбору.
З листа Управління Держпраці у Чернівецькій області від 28 грудня 2018 року № 3897/о/04-зв-2/18 судами встановлено, що відповідачем як роботодавцем було порушено вимоги трудового законодавства в частині невидачі трудової книжки в останній день роботи при закінченні окремих строкових договорів (відсутні дані в книзі руху трудових книжок щодо видачі трудової книжки, а при звільненні з 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 видана трудова книжка 3 вересня 2018 року, чим порушено вимоги пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Разом з тим, відсутні відомості про притягнення Управлінням Держпраці у Чернівецькій області до адміністративної відповідальності посадових осіб Чернівецького торговельно-економічного інституту за порушення трудового законодавства, а саме за несвоєчасну видачу ОСОБА_1 трудової книжки.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Частинами першою, третьою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, тобто звільнення позивача відбулося на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Статтею 39-1 КЗпП України визначено, що у випадку якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Частинами першою, другою статті 55 Закону України "Про вищу освіту" від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ визначено, що до основних посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти належить, зокрема, посада викладача. Частиною одинадцятою цієї ж статті встановлено, що під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників-завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою закладу вищої освіти.
Такі ж положення були закріплені у частині третій статті 54 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ.
Встановивши, що відповідач неодноразово укладав строкові трудові договори з позивачем як з педагогічним працівником закладу вищої освіти на підставі конкурсного відбору, суди дійшли правильного висновку про додержання Чернівецьким торговельно-економічним інститутом вимог Закону України "Про вищу освіту".