ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 654/3434/17
провадження № 61-3896св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Блонський Денис Миколайович, на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Орловської Н.В., Кутурланової О.В., Майданік В.В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позову зазначили, що їм на праві власності належать земельні ділянки площею 190 кв. м та 300 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 .
Відповідачі є власниками суміжної земельної ділянки, на якій побудований житловий будинок, частина якого розташована на земельних ділянках, що належать їм.
Частина житлового будинку ОСОБА_3 фактично розташована на земельній ділянці ОСОБА_1, а також на земельній ділянці ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 3.25* Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень ДБН 360-92**, затвердженого наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.
Враховуючи, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом реагування, у випадку неможливості здійснити перебудову, позивачі з посиланням на статтю 391 ЦК України просили усунути їм перешкоди у користуванні земельними ділянками площею 190 кв. м на АДРЕСА_1, кадастровий номер 6522384300:02:065:0200, що належить ОСОБА_1, та площею 300 кв. м, кадастровий номер 6522384300:02:065:0015, за тією ж адресою, що належить ОСОБА_2, шляхом зобов`язання відповідачів знести частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, яка знаходиться на належних їм земельних ділянках, та на відстані один метр від межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 30 листопада 2018 року, позов задоволено частково.
Усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 площею 190 кв. м, кадастровий номер 6522384300:02:065:0200, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно знести частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2, яка (частина) фактично знаходиться (побудована) на вказаній земельній ділянці, належній ОСОБА_1 .
Усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_1 площею 300 кв. м, кадастровий номер 6522384300:02:065:0015, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно знести частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2, яка (частина) фактично знаходиться (побудована) на вказаній земельній ділянці, належній ОСОБА_2, та на відстані 1,0 м від межі суміжних земельних ділянок, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 600 грн судових витрат за проведення судової експертизи, а на користь ОСОБА_2 - 320 грн судового збору.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 600 грн судових витрат за проведення судової експертизи, а на користь ОСОБА_2 - 320 грн судового збору.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачами порушено права позивачів, оскільки частина належного відповідачам житлового будинку фактично побудована з порушенням норм ДБН на відстані, меншій 1,0 м від межі суміжних земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Житлові будинки, які належать кожній зі сторін на праві власності, розміщені на суміжних земельних ділянках майже по суміжній межі ділянки, торцеві фасади змуровані впритул один до одного. На рівні першого поверху встановлено порушення межі суміжного землекористування з боку ОСОБА_3 .
Згоду ОСОБА_3 на будівництво споруд на суміжній межі надала лише ОСОБА_1, тому за відсутності порушень норм ДБН, суд не встановив порушення будівельних норм з боку відповідачів через зведення належного їм будинку на відстані, меншій 1,0 м від суміжної межі.
Належний відповідачам житловий будинок зведений з порушенням норм ДБН та фактично знаходиться на суміжній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2, тому підлягає знесенню.
Суд встановив технічну можливість розбирання цегляної огорожі та частини житлової будівлі № 81/49, належній ОСОБА_3, що розміщена на частині земельної ділянки на відстані 1,0 м від проектної лінії суміжної межі та на відстані 5,45 м від лінії проектної суміжної межі, що належить ОСОБА_1 .
Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Вуйка В. А., діючого від імені ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року скасовано і постановлено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витати у сумі 14 444,20 грн, тобто по 7 222,10 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована неврахуванням судом першої інстанції, що при проведенні експертизи не досліджувалась землевпорядна документація на належну ОСОБА_2 земельну ділянку через її відсутність. Також не досліджувались геодезичні вимірювання спірних земельних ділянок, які є необхідними згідно з приписами статей 79-1, 198 ЗК України при формуванні земельних ділянок як об`єкта цивільних прав та відтворюють геодезичне встановлення меж земельних ділянок, тому експертне дослідження не відповідає вимогам законодавства і не може бути прийнято як належний та допустимий доказ порушення прав позивачів і можливості їх поновлення запропонованим експертом способом.
Доводи позивачів та їх представника про те, що житловий будинок ОСОБА_3 у найбільш виступаючих конструктивних елементах першого і другого поверхів перетинає межу земельних ділянок позивачів та спричиняє перешкоди у користуванні ними, спростовані висновком експерта № 67-19/1504 додаткової комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 серпня 2019 року, складеним на виконання ухвали Херсонського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року.
Вирішуючи цю справу, апеляційний суд керувався принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах та враховував домовленість позивачів і відповідачів на стадії початку здійснення ними будівництва за взаємною згодою із відступом від вимог будівельних норм в частині додержання належної відстані між спорудами на сусідніх земельних ділянках.
Також апеляційний суд врахував, що кожний із зведених житлових будинків при введенні в експлуатацію відповідав встановленим будівельним нормам. На такі порушення, що відбулись після завершення будівництва, позивачі не посилались.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
27 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Блонський Д.М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2020 року і залишити в силі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 листопада 2018 року.
Підставою касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 21 січня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 303/3338/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження судового рішення заявник визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 12 ЦК України, яка регулює питання відмови від майнового права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази і необґрунтовано відхилив клопотання про визнання недопустимим доказом додаткової комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акта від 22 січня 2009 року серії ЯД № 732626 належала на праві власності земельна ділянка площею 190 кв. м, кадастровий номер 6522384300:02:065:0200, розташована у АДРЕСА_1, яка зареєстрована відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області 22 січня 2009 року.
У подальшому право власності на зазначену земельну ділянку набула ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 липня 2010 року приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер 6522384300:02:065:0015.
Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 21 лютого 2019 року технічна документація зі складання державних актів про право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6522384300:02:065:0015), зареєстровану за ОСОБА_2, відсутня.
За інформацією ДП "Херсонгеоінформ" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 18 листопада 2019 року відомості про цю ж земельну ділянку у базі даних ДГК відсутні.
Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Управлінням ДАБІ у Херсонській області, проведеного 9 вересня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_1 збудувала двоповерховий житловий будинок без отримання дозвільних документів та на виконання припису подала повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 28 березня 2017 року і отримала будівельний паспорт № 14\01-19 від 13 березня 2017 року на будівництво житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1, які після проведеної перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства під час їх видачі були скасовані.
Апеляційним судом також встановлено, що житловий будинок і господарські споруди, право власності на які зареєстровані за ОСОБА_1, завершені будівництвом та набули статусу нерухомого майна згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 11 грудня 2018 року, і зареєстровані у Державному реєстрі речових прав 21 січня 2019 року. Вказаний об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці площею 190 кв. м, кадастровий номер 6522384300:02:065:0200, власником якої є ОСОБА_1 .
За схематичним зображенням меж вказаної земельної ділянки із зазначенням поворотних точок та розміщення на ній зведеного житлового будинку, який введений у експлуатацію, судом встановлено, що зазначена споруда розміщена частково поза межами вказаної земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_3 є власником земельних ділянок кадастровий номер 6522384300:02:067:0013 та кадастровий номер 6522384300:02:065:0263 загальною площею 200 кв. м, на якій розташований житловий будинок (адреса АДРЕСА_2 ).
Даний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4
11 вересня 2015 року проведено технічне обстеження та видано технічний паспорт.
Відповідно до технічної документації на житловий будинок декларація про готовність об`єкта до експлуатації подана забудовником 9 жовтня 2015 року та затверджена УДАБІ в Херсонській області 28 жовтня 2015 року ХС182152951029.
ОСОБА_1 підтвердила відсутність заперечень щодо будівництва ОСОБА_3 споруди на межі земельних ділянок на АДРЕСА_1, що підтверджується наданою нею розпискою.
Згідно з висновком експерта № 17/374 від 3 жовтня 2017 року житлові будинки, належні ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зведені на суміжних земельних ділянках, конструктивно розміщенні майже по суміжній межі. Торцеві фасади змуровані упритул один до одного.
На рівні першого поверху встановлено порушення межі суміжного землекористувача ОСОБА_3 . Частина її житлового будинку розміром 0,55 х 12,96, площею 7,1 кв. м, та на рівні другого поверху частина будинку розміром 0,06 х 12,96, площею 0,8 кв. м розташовані на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1, кадастровий номер 6522384300:02:065:0200. Інша частина цього ж житлового будинку на рівні першого поверху розміром 0,55 х 2,04, площею 1,1 кв. м, та на рівні другого поверху розміром 0,06 х 2,04, площею 0,1 кв. м розміщені на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 (кадастровий номер 6522384300:02:065:0015).
Висновком експерта № 67-19-1504 додаткової комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 14 серпня 2019 року встановлено, що згідно з представленими кресленнями кадастрового плану ДП "Херсонгеоінформ", даних Держгеокадастру спірні земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мають суміжної межі, оскільки між земельними ділянками встановлена земельна ділянка загальною площею 17,53 кв. м, або 0,00173 га, кадастровий номер якої не визначався.
Забудови кожної зі сторін по торцевій стіні перетинають межі відведених для будівництва земельних ділянок та розміщені на земельній ділянці, яка жодному із сторін не надавалась у встановленому порядку. Експертним дослідженням встановлено порушення меж з боку власника земельної ділянки к/№6522384300:02:067:0013 ( ОСОБА_3 ), вздовж правої бічної межі (від фасаду у бік задньої межі) загальною площею 10,98 кв. м.
Також виявлені порушення меж земельної ділянки № 6522384300:02:065:0200, виділеної під будівництво ОСОБА_1, а також частина належного їй будинку розміщена на земельній ділянці кадастровий номер № 6522384300:02:065:0015, яка належить ОСОБА_2, що під будівництво і обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 не виділялась, проте частина вказаної забудови розміщена поза межами цієї ділянки. Загальна площа зайнятої з порушенням меж забудови становить площу 6,18 га.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.