Постанова
Іменем України
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 450/4660/21
провадження № 61-2649св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня
2022 року, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області
від 27 травня 2022 року в складі судді Добош Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі також - відповідачі), в якому просила зобов`язати відповідачів усунути їй перешкоди та не чинити перешкоди у користуванні трьома допоміжними приміщеннями (чердаками), які розташовані на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 та перебувають у загальному користуванні співвласників будинку.
Позовна заява тим, що позивачеві на праві спільної часткової власності належать 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (загальною площею 132,1 кв. м, житловою - 73,6 кв. м). Власниками 2/5 частин даного житлового будинку є відповідачі. Позивач вказує, що вони чинять перешкоди у користуванні вказаним житловим приміщенням, оскільки відповідно до актів обстеження від 19 квітня 2021 року та від 01 вересня 2021 року, було встановлено факт недопущення позивача та її дочки до допоміжних приміщень (чердаків), які знаходяться на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 та перебувають у загальному користуванні співвласників будинку (позивача та відповідачів). Тому ОСОБА_1 вважає, що відповідачами порушено її право на користування допоміжними приміщеннями (чердаками), які знаходяться у загальному користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1 . Із зазначених підстав вона просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у позовній заяві не вказано, яким чином може бути забезпечене її право на доступ до допоміжних приміщень (чердаків), не порушуючи при цьому право власності відповідачів та не втручаючись у їхнє приватне життя. За наявними у справі доказами доступ до спірних приміщень можливий шляхом проходу через належне відповідачам житлове приміщення. Разом із цим, клопотання про призначення експертизи з цього приводу позивачем не заявлено, висновку експерта з цього приводу до справи не долучено.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рісної Ю. Б. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат виходив з того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, відсутні підстави для стягнення з відповідачів на її користь витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та як наслідок - відмови у задоволенні позову. Разом із цим, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні на користь позивача судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідачів судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року; та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц. Зазначала, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Постановою правління Пустомитівської райспоживспілки від 27 грудня 1991 року № 13 дозволено продати другий поверх (мезонін - згідно ДБН) житлового будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі правління райспоживспілки, заступнику директора торгової бази райспоживспілки ОСОБА_4, проживаючому в даному будинку з 1973 року. Остаточна вартість другого поверху житлового будинку згідно оціночного акту становила 8 800,00 крб, яку покупцеві необхідно було внести в касу правління райспоживспілки.
30 грудня 1991 року ОСОБА_4 здійснив оплату за другий поверх будинку у розмірі 8 800,00 крб., що стверджується квитанцією прибуткового касового ордеру № 2.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 жовтня 2021 року № 282089467, житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 221,5 кв. м належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (позивачу); ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачам).
Зокрема, 3/5 частки у праві власності на цей будинок належать позивачу згідно свідоцтва про право власності, виданого Пустомитівською міською радою за рішенням виконкому від 11 грудня 2008 року № 02-03/428; 2/10 частки - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-1898, виданого 26 жовтня 2017 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області Підгірняк Н. С.; 2/10 частки - ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1-1902, виданого 26 жовтня 2017 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області Підгірняк Н. С.
У технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 15 липня 2008 року вказано характеристику будинку, допоміжних будівель та споруд: А-1 житловий будинок з мезоніном, верандою та підвалом, Б-1 сарай, В-1 сарай, Г - гараж, № 1 - хвіртка, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа. Згідно експлікації приміщень будинку садибного типу, розташовані А-1 вхід в підвал (І), підвал (ІІ). Всього по підвалу (площа) 12,9 кв. м. На першому поверсі розташовані приміщення коридорів (1, І), житлові кімнати (2, 3, 4, 5), кухня (6), котельня (ІІІ), ванна (ІІ); всього по кватирі № НОМЕР_1 та першому поверсі загальна площа 120,9 кв. м. Мезонін (2 поверх): кухня (1), житлові кімнати (2, 3, 4) ванна (І). Також в експлікації будинку " Мезонін" розташовані три чердаки. Всього по квартирі АДРЕСА_2 та по мезоніну 80, 7 кв. м.
ОСОБА_1 користується приміщеннями на першому поверсі будинку та має окремий вхід (згідно технічного паспорта на житловий будинок квартира АДРЕСА_3 ). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються приміщеннями другого поверху будинку, мають окремий вхід, який здійснюється по зовнішніх сходах, які не відображені у технічному паспорті (згідно технічного паспорта на житловий будинок квартира АДРЕСА_2 ).
За актом обстеження від 19 квітня 2021, складеним комісією (створеною за розпорядження голови Пустомитівської міської ради від 15 квітня 2021 року № 02-04/127), зафіксовано факт недопущення ОСОБА_1 до технічних приміщень (горища), які знаходяться на другому поверсі будівлі та перебувають у загальному користуванні мешканців будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту обстеження від 01 вересня 2021 року, складеного комісією (створеною за розпорядження голови Пустомитівської міської ради від 21 серпня 2021 року № 02-04/285), зафіксовано факт облаштування сходів повз зовнішню стіну будинку, які слугують виходом на другий поверх. Мешканці другого поверху комісії правовстановлюючих документів на спорудження сходів не надали, аргументуючи це тим, що власника приміщення другого поверху немає вдома. Встановлено факт відсутності сходового прольоту та облаштування бетонного перекриття між поверхами на сходовій клітці в приміщенні № ІІІ. Встановлено факт замокання стін та стелі, утворення грибка впродовж тривалого часу у приміщенні № ІІІ на першому поверсі. Комісією не встановлено факт використання приміщення на другому поверсі як ванни кімнати у зв`язку з недопуском комісії до приміщень на другому поверсі. Зафіксовано факт недопущення ОСОБА_1 та ОСОБА_5, до технічних приміщень (горища), які знаходяться на другому поверсі та перебувають у загальному користуванні мешканців будинку. Правовстановлюючі документи щодо належності спірного приміщення на другому поверсі (горища) мешканцями другого поверху не надано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга щодо оскарження рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня
2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цього рішення без змін підлягає залишенню без задоволення. Разом із цим, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цієї ухвали без змін необхідно закрити, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо розгляду касаційної скарги на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цієї ухвали без змін.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рісної Ю. Б. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року та ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року - без змін.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 389 цього кодексу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).
За вказаними нормами право на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення, зазначеної у пункті 20 частини першої статті 353 ЦПК України, не передбачено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами перегляду такої ухвали.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду: від 30 листопада 2022 року в справі № 569/18383/17, від 16 лютого 2023 року в справі № 464/3156/19.
Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою на такі судові рішення потрібно закрити.
Про закриття касаційного провадження з огляду на неможливість касаційного оскарження відповідного судового рішення Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала такі висновки в ухвалах: від 13 червня 2018 року у справах № 522/14750/16-ц та № 761/6099/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 766/12353/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1768/18, а також у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 761/30675/17 та від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17. Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28 вересня 2022 року у справі № 477/1315/20.
Наведена правова позиція підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду касаційної скарги позивача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цієї ухвали без змін.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, тому касаційне провадження у справі за її касаційною скаргою на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цієї ухвали без змін необхідно закрити.
Щодо розгляду касаційної скарги на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року в частині залишення цього рішення без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
За статтею 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
У статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.