Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 456/3861/20
провадження № 61-8959св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Львівська обласна державна адміністрація,
відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед Іванна Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Коровяк Богдан Едуардович, на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року в складі судді Бораковського В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року в складі колегії суддів Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Львівська обласна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І. В. (далі - приватний нотаріус Швед І. В.), про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, визнання недійсним договору дарування та зобов`язання повернути земельні ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 10 листопада 2006 року Дулібська сільська рада Стрийського району Львівської області (далі - Дулібська сільська рада) листом № 02-19 звернулась до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Стрийська РДА) з проханням вилучити із земель водного фонду Дрогобицького управління водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства (далі - Дрогобицьке управління водного господарства) 30,00 га земель (кам`янисті місця без рослинного покрову) і перевести їх у землі запасу вищезазначеної сільської ради. 27 листопада 2006 року вказана вище сільська рада додатково звернулася з клопотанням від 27 листопада 2006 року № 218/02-19 до Стрийської РДА про те, що вона не заперечує проти прийняття на баланс сільської ради земельної ділянки (кам`янисті грунти) площею 8,00 га згідно з актом передачі Дрогобицького управління водного господарства. Розпорядженням голови Стрийської РДА від 28 листопада 2006 року № 862 "Про припинення права користування земельною ділянкою на території Дулібської сільської ради Дрогобицькому управлінню водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства" припинено право Дрогобицького управління водного господарства на користування земельною ділянкою площею 8,00 га на території Дулібської сільської ради. Згідно з актом передачі земельної ділянки Дрогобицьке управління водного господарства передало земельну ділянку площею 8,00 га у землі запасу Дулібської сільської ради.
В подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20 вересня 2016 року № 13-8864/16-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою" ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Дулібської сільської ради (орієнтовний розмір земельної ділянки 1,25 га) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 жовтня 2016 року № 13-9570/16-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 1,25 га (кадастровий номер 4625382000:02:000:0218) із земель сільськогосподарського призначення (пасовища) державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Дулібської сільської ради.
13 лютого 2017 року ОСОБА_2, на підставі договору дарування № 461, посвідченого приватним нотаріусом Швед І. В., відчужив земельну ділянку площею 1,25 га (кадастровий номер 4625382000:02:000:0218) своїй матері ОСОБА_1 .
В свою чергу, на підставі розпорядження Стрийської РДА від 09 жовтня 2018 року № 812 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на розміщення об`єктів придорожнього сервісу на території Дулібської сільської ради", земельну ділянку загальною площею 1,25 га (кадастровий номер 4625382000:02:000:0218) переведено із категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства в категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення об`єктів придорожнього сервісу. Після чого ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки (кадастровий номер 4625382000:02:000:0218) площею 1,25 га на 3 (три) земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,6153 га - кадастровий номер 4625382000:02:000:0226; земельну ділянку площею 0,1783 га - кадастровий номер 4625382000:02:000:0227; земельну ділянку площею 0,4564 га - кадастровий номер 4625382000:02:000:0228, про що 06 листопада 2018 року внесено відповідні відомості в державному реєстрі речових прав.
Враховуючи те, що земельна ділянка загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, яка була надана ОСОБА_2, знаходилась у межах земель водного фонду площею 8,00 га, що були передані Дрогобицьким управлінням водного господарства у землі запасу Дулібської сільської ради без зміни цільового призначення, то її розпорядником в силу частини п`ятої статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 ) була Львівська обласна державна адміністрація, яка жодних розпорядчих документів щодо надання спірних земельних ділянок у приватну власність не приймала, так само, як не надавала жодного дозволу на зміну цільового призначення із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення. Отже, ГУ Держгеокадастру у Львівській області, видаючи оскаржувані накази, вийшло за межі своїх повноважень, передбачених статтею 122 ЗК України, відтак земельна ділянка загальною площею 1,25 га (кадастровий номер 4625382000:02:000:0218) вибула поза волею її власника. Львівська обласна державна адміністрація довідалася про незаконне вибуття із власності держави земельної ділянки, площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, із депутатського звернення ОСОБА_4 від 05 лютого 2020 року № 5/8-1288/0/1-20 та звернення ОСОБА_3 від 05 травня 2020 року № ЗВГ-48-Ш-1788/20.
У зв`язку з наведеним, позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20 вересня 2016 року № 13?8864/16-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 жовтня 2016 року № 13-9570/16-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення"; визнати недійсним договір дарування від 13 лютого 2017 року № 461, посвідчений приватним нотаріусом Швед І. В.; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,6153 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0226; земельну ділянку площею 0,1783 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0227, земельну ділянку площею 0,4564 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0228, які знаходяться на території Грабовецько-Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20 вересня 2016 року № 13-8864/16-16-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 жовтня 2016 року № 13-9570/16-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення".
Визнано недійсним договір дарування від 13 лютого 2017 року № 461, що посвідчений приватним нотаріусом Швед І. В.
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Львівської обласної державної адміністрації земельні ділянки: площею 0,6153 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0226; площею 0,1783 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0227; площею 0,4564 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0228, які знаходяться на території Грабовецько-Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської області.
Стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 4 204 грн.
Стягнено з ГУ Держгеокадастру у Львівській області в дохід держави судовий збір в сумі 4 204 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що ГУ Держгеокдастру у Львівській області розпорядилося землями водного фонду, попри те, що не є розпорядником даної категорії земель, оскільки відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 ЗК України, таким розпорядником є Львівська обласна державна адміністрація. При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених статтею 59 цього Кодексу. Відтак, ОСОБА_2 не міг законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку, проте таке стало можливим у результаті прийняття ГУ Держгеокадастру у Львівській області наказів з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Коровяка Б. Е., залишено без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2022 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що вилучення з постійного користування Дрогобицького управління водного господарства земельної ділянки водного фонду площею 8,00 га, в межі якої входять спірні земельні ділянки, і віднесення її до земель запасу Дулібської сільської ради, не вплинуло на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, оскільки, перебуваючи у землях запасу, вона і надалі за цільовим призначенням відносилась до земель водного фонду. При цьому подальша зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки чи її частини повинна була відбуватись із суворим додержанням вимог ЗК України за рішенням уповноваженого власником органу, однак Львівська обласна державна адміністрація не надавала жодного дозволу на зміну цільового призначення земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення.
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_3 17 березня 2014 року звернувся до Головного управління Держземагентсва у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння на території Дулібської сільської ради, яке листом від 20 березня 2014 року № 01-16/3-1124 повідомило його про те, що ця земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Оскільки надання земель водного фонду не належить до повноважень Держземагентсва, то Головне управління Держземагентства у Львівській області відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння.
Окрім цього представник ОСОБА_3 подав до суду клопотання про призначення експертизи. В обґрунтування клопотання посилався на те, що учасниками справи долучено до матеріалів справи два висновки земельно?технічної експертизи, проведені на їх замовлення. З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи вважав за необхідне призначити судом земельно-технічну експертизу. 15 червня 2021 року ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області призначено у справі земельно-технічну експертизу, однак саме за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року вказану ухвалу суду скасовано.
Таким чином, судом першої інстанції вжито усіх можливих заходів для забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи та надано сторонам процесуальну можливість подання до суду всіх доказів у справі.
Як вбачається із висновку експерта від 07 серпня 2020 року № 46/20, судовим експертом проводилась саме земельно-технічна експертиза без дослідження документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок на предмет відповідності вимогам нормативно-правових актів, оскільки, як встановлено судом, така документація не розроблялась. Експертиза проводилась на підставі документів, поданих згідно з пунктом 6.1.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень щодо вирішення питань про належність спірних земельних ділянок до відповідної категорії земель, що охоплюється предметом земельно-технічної експертизи.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважав, що висновок експерта від 07 серпня 2020 року № 46/20 за результатами земельно-технічної експертизи є належним та допустимим доказом у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Коровяк Б. Е., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України у подібних правовідносинах. Крім того, суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга також мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок експерта № 61/з за результатами проведення земельно?технічної експертизи за зверненням ОСОБА_1 від 17 березня 2021 року. Проте суди безпідставно та незаконно взяли до уваги експертний висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРБ" (далі - ТОВ "СЕРБ") від 07 серпня 2020 року № 46/20 за результатами земельно?технічної експертизи, виготовлений на замовлення ОСОБА_3, оскільки такий висновок містить порушення щодо кваліфікації судового експерта, тому є недопустимим доказом.
Разом з тим, представник третьої особи звернувся з клопотанням про призначення земельно-технічної експертизи поза межами підготовчого засідання, яке було закрите судом 02 лютого 2021 року, тому постановою апеляційного суду від 13 грудня 2021 року скасовано ухвалу суду першої інстанції від 15 червня 2021 року про призначення вказаної експертизи.
Заявник вважає, що ОСОБА_2 отримав спірну земельну ділянку у власність в порядку, передбаченому законом, а тому набув її у власність правомірно.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2022 року Львівська обласна державна адміністраціяподала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 у подібних правовідносинах виснувала, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим.
Відтак, доводи касаційної скарги про те, що спірні земельні ділянки не належать до земель водного фонду є необґрунтованими.
Крім того, Львівська обласна державна адміністрація не приймала жодних розпорядчих документів щодо надання спірних земельних ділянок у приватну власність, не надавала жодного дозволу на зміну цільового призначення із земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення, жодних дозволів, висновків, погоджень щодо спірних земельних ділянок. ГУ Держгеокадастру у Львівській області, видаючи оскаржувані накази, вийшло за межі своїх повноважень, передбачених статтею 122 ЗК України.
У листопаді 2022 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області подало до Верховного Суду пояснення щодо касаційної скарги.
Зазначає, що проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки пройшов погодження відповідно до вимог статті 186?1 ЗК України, тобто відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зауважень та пропозицій до останнього не подано, а тому ГУ Держгеокадастру у Львівській області не мало правових підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
У листопаді 2022 року ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Бочуляк Ю. І., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у своїх постановах вже викладав висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших). Відповідно до висновків Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця.
У грудні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Коровяк Б. Е., подала до Верховного Суду письмові пояснення на відзив на касаційну скаргу, в яких зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу, були сформовані за результатами розгляду справ, в яких правовідносини не є подібними з цією справою.
У травні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Коровяк Б. Е., подала до Верховного Суду письмові пояснення до касаційної скарги, в яких вказує на те, що земельні ділянки на момент звернення позивача з позовом знаходилися в межах села Дуліби Стрийського району Львівської області, що підтверджується відповідями на адвокатські запити від 04 травня 2023 року № 4684/427-23 та від 19 квітня 2023 року № 05-04/485. Жодні права позивача не могли бути порушені, а тому у нього відсутнє право вимоги.
Вважає, що Львівська обласна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі.
У травні 2023 року Львівська обласна державна адміністрація подала до Верховного Суду заперечення щодо письмових пояснень до касаційної скарги, в яких зазначає, що відповідно до ЗК України розпорядником земель водного фонду в межах населеного пункту, чи за його межами, є лише обласні державні адміністрації. Отже, первинне правове значення для визначення розпорядника земельної ділянки має не її місцезнаходження, а саме її цільове призначення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Коровяк Б. Е., у вересні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Справа № 456/3861/20 надійшла до Верховного Суду 07 грудня 2022 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що сільський голова Дулібської сільської ради 10 листопада 2006 року звернувся з листом до голови Стрийської РДА, з проханням вилучити із земель водного фонду Дрогобицького управління водного господарства 30,00 га земель (кам`янисті місця без рослинного покриву) і перевести їх у землі запасу Дулібської сільської ради. В подальшому, 27 листопада 2006 року сільський голова Дулібської сільської ради Стрийського району Львівської областізвернувся до голови Стрийської РДА з клопотанням, в якому зазначив, що Дулібська сільська рада не заперечує про прийняття на баланс сільської ради земельної ділянки (кам`янисті ґрунти) площею 8,00 га, згідно з актом передачі Дрогобицького управління водного господарства, яка знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 261б, село Дуліби, Стрийський район, Львівська область.
Розпорядженням голови Стрийської РДА від 28 листопада 2006 року № 862 припинено право користування земельною ділянкою площею 8,00 га на території Дулібської сільської ради Дрогобицькому управлінню водного господарства.
Комісією Дулібської сільської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка є в користуванні Дрогобицького управління водного господарства, та складено акт передачі земельної ділянки. Згідно з цим актом земельна ділянка має площу 8,00 га, знаходиться поза зоною прибережної захисної смуги, оскільки річка Стрий змінила русло в сторону села Братківців Стрийського району Львівської області, і ця територія може використовуватись згідно соціальної програми розвитку села Дуліби Стрийського району Львівської області, яка спрямована на раціональне використання земель. На підставі викладеного, Дрогобицьке управління водного господарства передало ці землі площею 8,00 га у землі запасу Дулібської сільської ради.
Згідно з листом Держземагенства у Стрийському районі Львівської області від 20 березня 2014 року земельна ділянка, вказана у запиті, не відноситься до сільськогосподарських земель. Також, згідно з листом Держземагенства у Стрийському районі Львівської області від 30 березня 2014 року, адресованого ГУ Держземагенства у Львівській області, Управлінню землеустрою та охорони земель, щодо звернення ОСОБА_3 про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, повідомлено, що земельна ділянка, що розташована на території Дулібської сільської ради, номер кадастрового кварталу 000 та зони 02, не відноситься до сільськогосподарських земель.
Відповідно до довідки сільського голови Дулібської сільської ради від 21 серпня 2015 року, земельна ділянка площею 1,25 га відводиться із земельної ділянки площею 8,00 га водного фонду, яка в 2008 році була передана згідно з розпорядженням від 08 листопада 2008 року № 862 Дрогобицьким управлінням водного господарства в землі запасу Дулібської сільської ради. Земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Дуліби Стрийського району Львівської області і відноситься до земель водного господарства державної форми власності.
Згідно з листом Держгеокадастру у Стрийському районі Львівської області від 17 березня 2016 року земельна ділянка площею 1,25 га, яка знаходиться на території Дулібської сільської ради відноситься до земель водного фонду, оскільки ця земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Дрогобицького управління водного господарства. Розпорядженням голови Стрийської РДА від 28 листопада 2006 року № 862 "Про припинення права користування земельною ділянкою на території Дулібської сільської ради Дрогобицькому управлінню водного господарства Львівського обласного виробничого управління водного господарства" вилучено з постійного користування вищезазначеного державного спеціалізованого водного підприємства в землі запасу Дулібської сільської ради земельну ділянку площею 8,00 га, в тому числі земельну ділянку, яка пропонується до відведення ОСОБА_2, площею 1,25 га, без зміни категорії земель.
Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20 вересня 2016 року № 13-8864/16-16-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Дулібської сільської ради, орієнтований розмір земельної ділянки 1,25 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 жовтня 2016 року № 13-9570/16-16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,25 га, в тому числі пасовища площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Дулібської сільської ради.
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 13 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Швед І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 461, ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, загальною площею 1,25 га, що знаходиться за адресою: Дулібська сільська рада, Стрийський район, Львівська область, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельні ділянки: площею 0,4564 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0228; площею 0,6153 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0226, площею 0,1783 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0227, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, на підставі договору дарування, виданого 13 лютого 2017 року приватним нотаріусом Швед І. В.
В подальшому, розпорядженням голови Стрийської РДА від 09 жовтня 2018 року № 812 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення на земельну ділянку, загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, для розміщення об`єктів придорожнього сервісу на території Дулібської сільської ради ОСОБА_1 . Переведено земельну ділянку, загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, для розміщення об`єктів придорожнього сервісу на території Дулібської сільської ради із категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства в категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - для розміщення об`єктів придорожнього сервісу.
Відповідно до висновку експерта від 07 серпня 2020 року № 46/20 земельні ділянки з кадастровими номерами 4625382000:02:000:0226, 4625382000:02:000:0227, 4625382000:02:000:0228 знаходяться в межах земельної ділянки площею 8,00 га, яка згідно з розпорядженням голови Стрийської РДА від 28 листопада 2006 року № 862 вилучена з постійного користування Дрогобицького управління водного господарства і передана в землі запасу Дулібської сільської ради. Земельна ділянка площею 8,00 га, яка згідно з розпорядженням голови Стрийської РДА від 28 листопада 2006 року № 862 вилучена з постійного користування Дрогобицького управління водного господарства і передана в землі запасу Дулібської сільської ради за основним цільовим призначенням належала до категорії: "Землі водного фонду". Земельна ділянка, площею 1,25 га, кадастровий номер 4625382000:02:000:0218, до моменту її формування в порядку, визначеному статтею 79-1 ЗК України (до моменту присвоєння кадастрового номеру, визначення меж земельної ділянки та її реєстрації), що була надана ОСОБА_2 згідно з наказом, виданим ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 13 жовтня 2016 року № 13?9570/16-СГ, яка у подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4625382000:02:000:0226, 4625382000:02:000:0227, 4625382000:02:000:0228, за основним цільовим призначенням належала до категорії: "Землі водного фонду" (т. 1, а. с. 116-133).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ГУ Держгеокдастру у Львівській області розпорядилося землями водного фонду, попри те, що не є розпорядником даної категорії земель, оскільки відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 ЗК України, таким розпорядником є Львівська обласна державна адміністрація. При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених статтею 59 цього Кодексу. Відтак, ОСОБА_2 не міг законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку, проте таке стало можливим у результаті прийняття ГУ Держгеокадастру у Львівській області наказів, з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтями 19, 20 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних наказів) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.