ПОСТАНОВА
24 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 635/1575/13-к
провадження № 51-6200ск18
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, датована 31 липня 2023 року, у якій він порушує питання про перегляд у касаційному порядку зазначених вище судових рішень. Крім того, касатор заявив клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали провадження за скаргою, Суд дійшов висновку, що клопотання засудженого про відновлення строку на касаційне оскарження необхідно залишити без розгляду та відмовити у витребовуванні справи стосовно ОСОБА_2 з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Згідно з ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Частиною 4 ст. 386 КПК 1960 року передбачено, що у разі подання скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
За змістом приписів частин 2, 3 ст. 353 КПК 1960 року вбачається, що клопотання про відновлення пропущеного строку особи можуть заявити перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.
Водночас, усупереч положенням ст. 353 КПК 1960 року засуджений звернувся з клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2013 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року до Верховного Суду, який за законом не має повновноважень на розгляд зазначеного вище клопотання засудженого, оскільки не є судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу. Ураховуючи викладене, Верховний Суд залишає це клопотання без розгляду.