ПОСТАНОВА
Іменем України
м. Київ
16 серпня 2023 року
справа №450/184/21
провадження №51-3963км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на вирок Львівського апеляційного суду від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000768 від 22 жовтня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Рух провадження, зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з цим вироком 21 жовтня 2019 року приблизно о 21:00 год., ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом марки " ВАЗ -217030", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою "Київ-Чоп" у напрямку м. Чоп, під час проїзду 557 км + 400 автодороги, яка розташована в с. Солонка Пустомитівському району Львівської області, порушуючи вимогу Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (у частині значення терміну дати дорогу), Р.2 п.п. 2.3 (б), (д), Р.10 п.п. 10.1, 10.4, Р.16 п.п.16.11 та вимоги дорожнього знака пріоритету 2.1. (дати дорогу) Правил дорожнього руху(далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при розвороті і виїзді із другорядної дороги на головну "Київ-Чоп" не дав переваги в русі мотоциклу марки "Ямаха", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, котрий рухався головною автодорогою "Київ-Чоп" у напрямку м. Києва, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, під час якого водій ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а його пасажир ОСОБА_10 - тяжкі тілесні ушкодження.
Львівський апеляційний суд вироком від 27 травня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 1 рік. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 22 лютого 2022 року скасував вирок Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року щодо ОСОБА_6 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідком нового апеляційного розгляду Львівський апеляційний суд вироком від 10 березня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання і постановив свій, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ст. 76 КК України. У решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції:
? не врахував практику Суду, а також не взяв до уваги правових позицій Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України;
? не дотримався приписів статей 65, 75 КК України;
? застосував до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, що не відповідає принципу справедливості та призначеному покаранню;
? помилково врахував у своєму рішенні угоду про примирення, укладену між ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_10, перебування у ОСОБА_6 на утриманні двох малолітніх дітей і його позитивну характеристику з місця роботи;
? без документального підтвердження, а отже безпідставно, врахував факт утримання ОСОБА_6 свого батька. Стосовно цього потерпілий наголошував, що перебування особи на утриманні не є тотожнім догляду за цією ж особою.
Також зазначає, що:
? він позбавлений можливості утримувати свою родину, оскільки йому спричинено тяжкі тілесні ушкодження (акт судово-медичного дослідження від 18 квітня 2023 року № 1863);
? ОСОБА_6 формально визнав свою вину, проте не відшкодував йому завданої кримінальним правопорушенням шкоди та частково відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_10 ;
? угода про примирення засудженого ОСОБА_6 з потерпілою укладена з порушенням вимог статей 469, 471, 474 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України), зокрема всупереч приписам цього Кодексу зазначена угода не була предметом судового розгляду і відповідно не затверджена судом, а тому є недійсною;
? відмова потерпілої ОСОБА_10 від апеляційної скарги та подана потерпілим ОСОБА_8 заява про відсутність претензій до ОСОБА_6 з проханням не позбавляти останнього волі не є підставою для застосування ст. 75 КК України, а тому позиція потерпілого у кримінальному провадженні щодо призначення покарання для суду не є вирішальною;
? обсяг обвинувачення та обставини, що характеризують ОСОБА_6, не змінилися на момент ухвалення нового вироку, а отже, апеляційний суд проігнорував вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 22 лютого 2022 року, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України;
? оскаржене судове рішення не відповідає положенням ст. 420 КПК України.
У запереченнях на подану касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_11 і засуджений ОСОБА_6 зазначають про необґрунтованість скарги та просять залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду без зміни.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зокрема звертає увагу, що потерпілий вводить суд в оману, стверджуючи, що не отримував від нього жодного відшкодування за спричинені тілесні ушкодження. Зауважує, що 25 жовтня 2019 року,
1 листопада 2019 року потерпілий ОСОБА_8 отримав 130 000 грн, що на той час становило еквівалент 5 200 дол. США. Надалі, дізнавшись про складну ситуацію, ОСОБА_6 віддав потерпілій 2 000 дол. США, унаслідок чого між ними було укладено угоду про примирення.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла, також, зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_8 неправдиво стверджує, про неотримання грошових коштів ОСОБА_6 не отримував. Наголошує, що 25 жовтня та 1 листопада 2019 року потерпілий ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 на її лікування 130 000 грн, що на той час було еквівалентно 5 200 дол. США. При цьому жодних коштів від потерпілого ОСОБА_8 вона так і не отримала. Крім того, вказує, що у січні, квітні, червні 2023 року ОСОБА_6 відшкодував їй
3 000,00 дол. США, що, на її думку, свідчить про добровільне відшкодування ним завданої шкоди.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги потерпілого та просив судові рішення залишити без зміни.
Потерплий ОСОБА_8 і його представник ОСОБА_9 підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.