ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/21280/21
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Банаська О. О., Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий суддя - Л.В. Кропивна, судді: О.М. Гаврилюк, Є.Ю. Пономаренко)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2
про стягнення 22 861 522 608 грн 37 коп.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 22.12.2021 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач) подав позов про стягнення з відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 (далі - Відповідачі) солідарно 122 861 522 608 грн 37 коп. шкоди.
1.2. Позов обґрунтований завданням Відповідачами шкоди Позивачу на спірну суму протиправними діями та рішеннями Відповідачів, які є особами, пов`язаними з Акціонерним товариством "Дельта банк" (далі - Банк), що призвели до погіршення його фінансового становища та до неспроможності цього банку відповідати за вимогами кредиторів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 21.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив залишити без розгляду позов до Відповідачів за вимогами Позивача.
2.2. Судове рішення мотивоване встановленням обставин відкриття провадження у цій справі за позовом, поданим без додержання вимог процесуального закону щодо правил об`єднання декількох вимог в одній позовній заяві, так як їх сумісний розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин чи суттєво утруднить вирішення спору, оскільки:
- за змістом позовної заяви як підстави для вимог наведені обставини видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії з визначенням групи пов`язаних осіб, які брали участь у прийнятті рішень щодо вчинення конкретної кредитної операції, тобто з визначенням окремого суб`єктного складу за кожною кредитною операцію, яка, за твердженням Позивача, призвела до шкоди, з різними її сумами за кожною операцією;
- спірна сума шкоди сформована Позивачем із сум шкоди, завданої посадовими особами банку за кожним прийнятим ним рішенням та окремо укладеним правочином;
а тому вимоги про стягнення суми шкоди у визначеному Позивачем розмірі за кожним окремим договором є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставам їх виникнення, ні поданими доказами та не є похідними одна від одної, а задоволення однієї не залежить від задоволення інших.
Також суд керувався висновками в постанові Верховного Суду в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19 щодо права суду повернути позовну заяву і у випадку правомірного об`єднання позивачем заявлених ним вимог, якщо суд вважатиме, що їх сумісний розгляд перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин чи суттєво утруднить вирішення спору.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 17.01.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу Позивача та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022, а матеріали цієї справи передати на розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для залишення без розгляду позову у цій справі через хибність висновку суду першої інстанції про порушення Позивачем правил об`єднання позовних вимог, оскільки позовні вимоги до Відповідачів як до осіб, пов`язаних з Акціонерним товариством "Дельта банк", які також є посадовими особами органів управління цього банку, що подані Позивачем відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідженням проведених банківських операцій та їх впливу на фінансове становище банку в цілому, тоді як операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.
При цьому апеляційний суд зауважив щодо неправомірного застосування місцевим судом при ухваленні рішення про залишення позову без розгляду положень пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки ця норма застосовується за наявності таких умов як відкриття провадження у справі за заявою, поданою з недотриманням процесуальних норм статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, зазначенням відповідних недоліків в ухвалі про відкриття провадження у справі, які не були усунуті у встановлений судом строк.
4. Обставини справи
4.1. В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає у позовній заяві, що АТ "Дельта Банк" в особі керівництва та членів комітетів правління протягом 2012-2015 років здійснювало економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб, з надмірною концентрацією (спільна адреса засновників, пільгові умови кредитування (низька відсоткова ставка; відстрочення сплати процентів по кредиту; постійна пролонгація строків повернення основного боргу), подібністю предметів забезпечення, відсутністю належних та ліквідних (необоротних) активів для погашення залучених кредитних коштів), без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку. Шкоду в сумі 22 861 522 608 грн 37 коп., за доводами Позивача, завдано спільними діями/рішеннями членів Наглядової ради, Правління та Кредитного комітету АТ "Дельта Банк" в особі Відповідачів, що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності відповідно до приписів статті 1190 Цивільного кодексу України та частин 5-6 статті 58 Закону України "Про банку і банківську діяльність". Вказану суму шкоди розраховано Позивачем як заборгованість за дванадцятьма договорами кредитної лінії, укладеними між АТ "Дельта Банк" та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також за двома договорами застави.
4.2. В позовній заяві наведені обставини видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії з визначенням групи пов`язаних осіб, які брали участь у прийнятті рішень щодо вчинення конкретної кредитної операції.
Позивач визначив предметом спору шкоду, розмір якої визначено, як суму шкоди, завданої, за доводами Позивача, посадовими особами банку, за кожним прийнятим рішенням та укладеним правочином окремо.
5. Короткий зміст вимог касаційних скарг
5.1. 09.02.2023 та 10.02.2023 відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та залишити без змін (в силі) ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022.
6. Доводи осіб, які подали касаційні скарги
6.1. Згідно з аргументами в касаційних скаргах у спірних правовідносинах вже ухвалене остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, оскільки за вимогами Позивача до Відповідачів за аналогічним позовом вже ухвалено судове рішення про залишення позову без розгляду з висновком про порушення об`єднання позовних вимог (ухвала Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 у справі № 910/7186/19, що залишена без змін постановою апеляційного суду від 27.11.2019 та касаційного суду - від 16.10.2020).
6.2. Згідно з аргументами, наведеними в касаційних скаргах, підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду цій справі є порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які не підлягають врахуванню у цій справі, оскільки вони сформульовані у правовідносинах, що не є подібними зі спірними у цій справі, а є принципово відмінними, зокрема, висновки в постановах від 28.07.2021 у справі № 910/12955/20, від 28.07.2021 у справі № 910/682/20, від 05.08.2021 у справі № 910/19584/20, від 20.09.2022 у справі № 903/43/22, які прийняті з урахуванням постанови великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
При цьому відмінність правовідносин полягає в тому, що:
- спільний розгляд вимог про збитки, які у справі № 910/11027/18 склали різницю акцептованих вимог над вартістю ліквідаційної маси банку, виправданий як необхідністю дослідження діяльності відповідних осіб (відповідачів) у контексті наслідків у вигляді неплатоспроможності банку, так і єдиним розміром збитків, що складався із суми непогашених вимог кредиторів банку;
- у цій справі та у справі № 910/7186/19 збитки складають суми збитків за 14-ма окремими та конкретними кредитними операціями, у яких ті чи інші особи брали участь та своїми діями/бездіяльністю призвели до таких збитків, а тому хоча право Позивача на звернення та розгляд вимог до кількох пов`язаних банком осіб, які несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду і не заперечувалось, між тим визнано, що їх спільний розгляд не є виправданим;
- великий обсяг матеріалів справи та доказів штучно розширює предмет доказування у справі.
6.3. Також підставою для касаційного оскарження рішення апеляційного суду у цій справі також є неправильне застосування пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки є неправомірним висновок апеляційного суду щодо застосування цієї норми, так як процесуальним законом (статтями 162, 164, 172, 176 ГПК України) не передбачено можливості залишення без руху позовної заяви, поданої з порушенням правил об`єднання позовних вимог, висновок про що сформульований в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу загалом аналогічні тим, що наведені в оскаржуваній постанові апеляційного суду, із наголошенням на необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду в пункті 7.77 постанови від 25.05.2021 у справі № 910/1027/18, однак не висновку в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від якого Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові фактично відступила, хоча прямо і не зазначила про це.
8. Обґрунтування передання справи на розгляд об`єднаної палати
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 справу разом із касаційними скаргами відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 передано на розгляд Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування положення частини першої статті 173 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду - постанові від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, відповідно до якого:
- вимоги про стягнення шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших;
- позивач при поданні позову порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах з окремими договорами забезпечення виконання зобов`язання (поруки) за кредитними договорами; відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, а також укладені на підставі різних рішень, які приймалися пов`язаними з Банком особами окремо по кожному з дванадцяти кредитних договорів, що матиме наслідком дослідження окремо кожного рішення, договору та окремо - заборгованостей, які виникли з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами;
- а тому сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум.
8.2. Підставою для незгоди з наведеним висновком та для відступу від нього щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів зазначила, виходячи, зокрема, з того, що:
- за змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна;
- така обставина, як "сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору", що раніше була передбачена у статті 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), у чинному ГПК України не передбачена як кваліфікуюча ознака для перевірки дотримання позивачем правил об`єднання позовних вимог і, відповідно, для залишення без розгляду з цих підстав;
- у статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом; якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною;
- у цій справі позивач об`єднав в одній позовній заяві вимоги до 8 відповідачів - фізичних осіб (членів наглядової ради, правління та кредитного комітету Акціонерного товариства "Дельта банк") щодо стягнення збитків, які нанесені прийняттям цими особами збиткових рішень при виконанні кредитних договорів (здійснення економічно невиправданої ризикової діяльності із проведення активних операцій кредитування позичальників - прийняття необґрунтованих рішень щодо видачі кредитних коштів за договорами кредитної лінії);
- заявлені позовні вимоги до 8 відповідачів (членів наглядової ради, правління та кредитного комітету Акціонерного товариства "Дельта банк") пов`язані між собою поданими доказами в частині необхідності дослідження обставин настання неплатоспроможності банку, прийняття рішень членами наглядової ради, правління та кредитного комітету Акціонерного товариства "Дельта банк" та їх впливу на фінансове становище банку в цілому, а також пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів;
- а тому неналежне виконання посадовими особами органів управління банку обов`язків (недобросовісні управлінські рішення посадових осіб банку, вчинені в інтересах власників банку), внаслідок чого банку завдано шкоди, є спільною підставою для звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом у цій справі.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо правил об`єднання позовних вимог
9.1. Згідно з касаційними скаргами на вирішення касаційного суду у цій справі поставлено два питання (пункти 6.2, 6.3):
- щодо застосування положень частини першої статті 173 ГПК України: правила об`єднання позовних вимог у такій категорії спорів, як стягнення шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями особами, пов`язаними з банком, що призвели до погіршення його фінансового становища та неспроможності банку відповідати за вимогами кредиторів;
- щодо застосування пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України: можливості вчинення такої процесуальної дії як залишення позову без розгляду на підставі вказаної норми у разі встановлення судом порушення правил об`єднання позовних вимог.
У зв`язку з цим суд звертається до визначеного статтями 173, 174, 176, 226 ГПК України правового регулювання об`єднання і роз`єднання позовів, яке умовно можна поділити на:
- процедурне, що стосується процесуального порядку здійснення об`єднання/роз`єднання позовних вимог та процесуальних наслідків порушення правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог;
- а також на матеріальне регулювання, яке містить в собі визначення матеріально-правових умов та підстав для об`єднання/роз`єднання позовних вимог.
9.2. Частиною першою статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
9.3. За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім цього, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднанні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об`єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).
9.4. За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу)
У той же час аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами частини шостої статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19 та від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.
9.5. Також Суд зазначає, що на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.
У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19, від 24.11.2020 у справі № 910/3748/20, від 31.03.2021 у справі № 910/16780/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21.
9.6. Крім цього обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об`єднання позовних вимог.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 904/8655/17.
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє аргументи скаржників у відповідній частині (пункт 6.2).
9.7. Поряд з викладеним Суд зазначає, що окрім тих процесуальних наслідків порушення правил об`єднання позовних вимог, що визначені частиною шостою статті 173 та пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України (роз`єднання позовних вимог з виділенням однієї або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження та повернення позовної заяви, пункт 9.4), процесуальний закон також передбачає залишення судом позову без розгляду згідно з пунктом 8 частини першої статті 226 ГПК України - якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
У зв`язку з цим Суд зазначає про таке.
9.8. Відповідно до частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.