ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 807/105/13-а
касаційне провадження № К/9901/27280/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу 18 окремого мостового загону 1 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя - Рейті С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом НОМЕР_2 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
18 окремий мостовий загін 1 об`єднання загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - підприємство, позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 №175-15-0/33114148, №176-15-0/33114148 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 219/15-0/33114148).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що ним протягом 2010-2011 років здійснено постачання новозбудованого житла, що є об`єктом оподаткування на загальних підставах за правилом першої події та згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що дає право замовнику будівництва на податковий кредит з податку на додану вартість на загальних підставах відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), оскільки оплачені позивачем товари (роботи, послуги) використовувались в операціях, з яких сплачується податок на додану вартість.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, у задоволені позову відмовив.
Відмовляючи у задоволені позову, суди дійшли висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР та пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 605017,50 грн з вартості товарів, робіт, послуг які пов`язані з будівництвом 24-х квартирного будинку по вул. Новозагородній в м. Чопі (будівництво не виробничих основних фондів), що не пов`язано з використанням вказаних основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про залишення судами поза увагою, що позивачем використані у власній господарській діяльності придбані роботи, товари, послуги для будівництва багатоквартирного житлового будинку і вартість таких товарів, робіт, послуг правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідачу у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.01.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.08.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 22.08.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо правомірності нарахування позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за червень 2012, за результатами якої складено акт від 22.08.2012 № 776/15-0/33114148 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість за період 01.07. 2009 по 30.06.2012, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 305867,00 грн; завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 в сумі 522172,00 грн; завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за червень 2012 у сумі 206534,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 №175/15-0/33114148, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 206524,00 грн; № 176/15-0/33114148, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 372771,00 грн, в тому числі за основним платежем 305876,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 66895,00 грн.
Прийняті податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Державної податкової служби у Закарпатській області від 05.10.2012 №1900/10/10-244 податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 №175/15-0/33114148 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 176/15-0/33114148 частково скасовано в частині 3368,00 грн по податку на додану вартість та 847,00 грн за штрафними санкціями.
На підставі вищевказаного, контролюючим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 219/15-33114148, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 368556,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 302508,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 66048,00 грн.
Повторно розглянувши скаргу позивача від 12.10.2012, Державна податкова служба України рішенням від 02.11.2012 № 4716/0/61-10-2115 (7865/0/71-12) залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 за №175/15-0/33114148, №176/15-0/33114148 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення - рішення від 11.10.2012 № 219/15-0/33114148), а скаргу - без задоволення.
Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, слугували висновки Інспекції, викладені в акті перевірки про те, що придбані позивачем товари, послуги, роботи не пов`язані з господарською діяльністю позивача та суми податку на додану вартість за такими операціями не можуть бути включені позивачем до складу податкового кредиту.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом №168/97-ВР до 31.03.2011, починаючи з 01.04.2011 - положеннями ПК України.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
За правилами підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону №168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з: поставки житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об`єкта житлового фонду) розуміється: а) перше передання готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.
Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках.
Наведене правове регулювання також було врегульовано положеннями ПК України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.