ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 161/8149/18
провадження № 51-831км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження, ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010000752, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 2571,95 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також по 30 000 грн - моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Цим же вироком вирішено питання щодо речового доказу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 січня 2023 року вирок місцевого суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасовано, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 цього Кодексу.
Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження задоволено.
Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, і на підставі ст. 417 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальне провадження закрито.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду.
У цьому провадженні були постановлені такі судові рішення:
- ухвала Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, якою вирок місцевого суду від 26 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасовано, перекваліфіковано її дії з ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 125 КК України. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття провадження задоволено. Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, і на підставі ст. 417 КПК України закрито кримінальне провадження. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду;
- постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, за якою касаційні скарги прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задоволено. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 було визнано винною та засуджено за те, що вона 25 лютого 2018 року о 04:07, перебуваючи у приміщенні нічного клубу "Версаль", розташованого на пр. Президента Грушевського, 2 у м. Луцьку Волинської області, під час словесного конфлікту умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, завдала кілька ударів скляним келихом в обличчя ОСОБА_8, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили непоправне знівечення обличчя.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 умисно заподіяла потерпілій легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, перекваліфікував її дії з ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 125 КК України.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення на касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду не виконав приписів ст. 439 КПК України.
З посиланням на практику Верховного Суду прокурор зазначає, що в ході перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 цього Кодексу апеляційний суд не сформулював обвинувачення, яке встановив і визнав доведеним, тобто воно не містить обов`язкових складових - часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення.
Стверджує, що під час нового розгляду кримінального провадження суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, ухвалив рішення про повторне дослідження доказів, однак не дослідив усіх обставин кримінального провадження. Зазначає, що цей суд дослідив лише висновки експертів від 01 березня 2018 року № 196, від 03 травня 2018 року № 333 та висновок комісійної судово-медичної експертизи від 25 травня 2021 року № 21 і зробив суперечливі висновки під час їх оцінки. Прокурор із посиланням на постанову об`єднаної палати Верховного Суду (справа № 754/14281/17) вважає, що суд необґрунтовано ухвалив рішення про недопустимість висновку експерта від 03 травня 2018 року № 333.
Як указує прокурор, поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що в основу висновку комісійної судово-медичної експертизи від 25 травня 2021 року № 21 було покладено дані висновків експертів від 01 березня 2018 року № 196 та від 03 травня 2018 року № 333, де констатовано невиправність ушкоджень на обличчі потерпілої ОСОБА_8 . На його думку, це свідчить про безпідставність перекваліфікації дій обвинуваченої з ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 125 КК України та подальшого звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 288 КПК України, якими передбачено обов`язкове з`ясування думки потерпілої щодо можливості звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Стверджує про відсутність у матеріалах кримінального провадження підтвердження того, що потерпілу було повідомлено про судове засідання апеляційного суду, яке відбулося 31 січня 2023 року, що відповідно до положень статей 21, 22 КПК України вказує на незабезпечення права потерпілої на доступ до правосуддя та нестворення необхідних умов для використання наданих їй процесуальних прав.
На думку прокурора, апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_6 вчинила умисний тяжкий злочин, пов`язаний із заподіянням шкоди здоров`ю потерпілої, завдала тілесних ушкоджень небезпечним предметом - скляним келихом в обличчя потерпілої, вини не визнавала, жодним чином не сприяла розкриттю злочину, заподіяну шкоду не відшкодувала.
Зазначає, що усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не навів в ухвалі відповідних мотивів прийнятого рішення.
Захисник ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, просив залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора частково, просив ухвалу апеляційного суду скасувати щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За частиною 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної в п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Доводи прокурора, наведені ним у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції та невиконання вказівок, які були зазначені в постанові Верховного Суду, колегія суддів уважає обґрунтованими.
Твердження прокурора стосовно того, що під час перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 125 КК України апеляційний суд не сформулював обвинувачення, яке встановив та визнав доведеним, тобто воно не містить обов`язкових складових - часу, місця, способу та обставин вчинення кримінального правопорушення, є обґрунтованим.