Постанова
Іменем України
22 серпня 2023 року
м. Київ
провадження № 51-1579 ск 18
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2013 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року (далі - КПК 1960 року), у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Згідно з ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Відповідно до положень статей 353, 386 КПК 1960 року у разі пропуску тримісячного строку, визначеного у ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, на касаційне оскарження судових рішень, відповідно до вимог статті 353 КПК 1960 року, з клопотанням про його відновлення необхідно звертатися до суду, який постановив судове рішення. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу (постанову), якою відновлює пропущений строк, або відмовляє у його відновленні. До зазначеного клопотання необхідно долучити копію касаційної скарги на оскаржувані судові рішення, складену з дотриманням положень статей 350, 396 КПК 1960 року.