ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 759/9995/19
провадження № 51-3114 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080000244, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Києва, раніше судимого: 15 квітня 2016 рокувироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі
1 360 гривень, 22 листопада 2018 року вироком Святошинського районного суду
м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 309 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речового доказу та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 скасовано.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на 2 роки.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки 6 місяців та штрафу в розмірі 1 360 гривень за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року, який ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, процесуальні витрати та речовий доказ у провадженні.
За обставин, викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 11 січня 2019 року, приблизно о 16 год 55 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Підлісна, 1, зустрівся з невстановленою слідством особою, у якої за 350 гривень незаконно, протягом року після засудження за ч. 2 ст. 309 КК України, придбав наркотичний засіб - метадон (фенадон), який був у згортку фольги, який помістив до правої кишені штанів, з метою власного вживання.
В цей же день, близько 17 год, ОСОБА_7, перебуваючи за адресою: м. Київ,
вул. Підлісна, 1, був викритий працівниками поліції, які в подальшому виявили та вилучили із правої кишені його штанів згорток фольги з кристалоподібною речовиною білого кольору, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - метадоном (фенадоном), масою 0,271 г.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанціїз підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх доводів вказує, що в основу обвинувального вироку апеляційного суду покладено недопустимий доказ, який отримано з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме протокол огляду місця події, оскільки на момент проведення даної слідчої дії ОСОБА_7 вже мав статус підозрюваного, а тому слідчий був зобов`язаний скласти протокол затримання, роз`яснити йому процесуальні права, у тому числі право на захисника та на відмову від свідчень проти себе. Вказаних вимог кримінального процесуального законодавства слідчим під час проведення зазначеної слідчої дії дотримано не було. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не були прийняті до уваги та не надана жодна оцінка показанням свідка ОСОБА_8 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.