Постанова
Іменем України
22 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 289/2585/21
провадження № 61-6863св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Макарівська квартирно-експлуатаційна частина (району)
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник - адвокат Очеретюк Оксана Олександрівна, на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року у складі судді Мельника О. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов обґрунтовано тим, що він є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з грудня 1999 року.
Згідно з ордером № 14/8 від 30 грудня 1999 року право на зайняття житлової площі також мають дочка позивача ОСОБА_5 та онука ОСОБА_6 .
З дозволу позивача, з січня 2003 року за вказаною адресою зареєстровано місце проживання колишнього чоловіка дочки (зятя) - відповідача у справі ОСОБА_3
12 травня 2010 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано, відповідач перестав бути членом сім`ї позивача.
Фактично з середини 2018 року у даній квартирі відповідач не проживає, особисті речі у домоволодінні відсутні.
Тому, на думку позивача, ОСОБА_3 втратив право користування даним житлом.
Реєстрація місця проживання відповідача за даною адресою перешкоджає оформити позивачу субсидію на комунальні послуги, що призвело до виникнення заборгованості.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач протягом тривалого часу, більше шести місяців, у спірному житлі не проживає, його особистих речей в ньому немає, з серпня 2020 року будь-яких витрат з утримання квартири, сплати комунальних послуг не несе та проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, який належить йому на праві власності.
У зв`язку із цим суд вважав, що відповідач втратив необхідність та інтерес щодо проживання у спірній квартирі.
Також зазначив, що реєстрація місця проживання відповідача у спірній квартирі створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження цим нерухомим майном.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 травня 2023 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Очеретюк О. О.через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
12 червня 2023 року ОСОБА_4 через представника - адвоката Шклярук Ю. Л. надіслав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
26 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до ордеру № 14/8 від 30 грудня 1999 року ОСОБА_4 вселився до квартири АДРЕСА_4 ). До складу сім`ї наймача також входить дочка ОСОБА_5, 1980 року народження та онука ОСОБА_6, 1999 року народження.
Згідно з довідкою Макарівської КЕЧ № 128 від 18 жовтня 2021 року в квартирі АДРЕСА_1 з 24 січня 2000 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з 10 січня 2003 року у даній квартирі також зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 .
Як вбачається із копії Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано 12 травня 2010 року, про що зроблено актовий запис № 211.
Відповідно до довідки № 1801 від 30 вересня 2021 року виконавчого комітету Городоцької селищної ради, в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрований, але не проживає на протязі трьох років.
Зі змісту довідки № 87 від 18 серпня 2022 року, наданої Будинкоуправлінням № 9 Макарівської КЕЧ, вбачається, що ОСОБА_3 частково сплачував за комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 до 2020 року. Згідно квитанцій, наданих відповідачем, останній платіж був здійснений 28 серпня 2020 року на суму 3 000 грн.
Згідно з Актом обстеження по факту проживання (не проживання) особи на території населеного пункту Городок за адресою: АДРЕСА_2 від 25 листопада 2022 року, складеного депутатом селищної ради М. М. Іванчик, на підставі пояснень сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_3 у даній квартирі не проживає.
Обставини, зазначені в акті, підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 253277907 від 19 квітня 2021 року за ОСОБА_3 15 квітня 2021 року зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 39,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Підстава реєстрації - декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ЖТ 161210407804, видана Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області та технічний паспорт № 774, виданий 29 жовтня 2020 року.
Згідно Акту обстеження житла від 02 грудня 2022 року у складі комісії Макарівської КЕЧ із долученням до нього фото таблиці, встановлено, що станом на 02 грудня 2022 року в квартирі АДРЕСА_1, смт Городок ОСОБА_3 не проживає. Під час огляду його особисті речі відсутні, квартира не придатна для відпочинку (відсутнє ліжко, кухонна плита, посуд для приготування їжі, відсутні засоби особистої гігієни). Двері для обстеження відчинив квартиронаймач ОСОБА_4 .
Згідно Акту обстеження житла від 15 грудня 2022 року у складі комісії Макарівської КЕЧ із долученням до нього фототаблиці, вбачається, що станом на 15 грудня 2022 року в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не проживає, особисті речі відсутні. В даній квартирі на час обстеження проживає квартиронаймач ОСОБА_4, наявне одне ліжко та його особисті речі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.