Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 758/3334/17
провадження № 61-3479св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І.О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить 1/2 частка садибного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частки житлового будинку є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 29 жовтня 2012 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С.
ОСОБА_2 міг прийняти у спадщину лише те нерухоме майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_5 і яке було зареєстровано за ОСОБА_5 . У наданій ОСОБА_2 копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом записано, що право власності ОСОБА_5 зареєстровано 27 серпня 2012 року, але це неможливо, оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, за життя ОСОБА_5 не було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а лише після смерті. Оскільки правоздатністю наділено лише живу особу, то померлий не може бути суб`єктом цивільних прав і обов`язків. За вказаних обставин державний нотаріус Іваненко Р. С. повинна була відмовити ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки право власності заповідача на нерухоме майно у складі спадкового майна не було зареєстровано за його життя.
Нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом без перевірки складу спадкового майна і обставин реєстрації права власності ОСОБА_5, яка була проведена після смерті останнього.
З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просила:
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2 29 жовтня 2012 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. про право на спадкування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами;
перевести на позивача права і обов`язки покупця щодо 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 18 жовтня 1994 року, вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;
визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, переведення прав та обов`язків покупця за договором, визнання права власності на частину будинку відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом про перевід на неї прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 18 жовтня 1994 року, клопотання про поновлення зазначеного строку нею не подано;
суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 18 жовтня 1994 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був зареєстрований на Київській універсальній біржі, реєстраційний номер № 4938/3473, та зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації № 10339;
відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про товарні біржі", у редакції, діючій на час укладення договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Згідно з частиною другою статті 227 ЦК України договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів;
таким чином, зазначений договір відповідав вимогам чинного на час укладення договору законодавства, а тому ОСОБА_5 на підставі даного договору за життя набув право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 ;
згідно з заповітом ОСОБА_5 ОСОБА_2 є його спадкоємцем, який прийняв спадщину відповідно до чинного законодавства. На момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_5 до складу спадщини входила 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ;
отже, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29 жовтня 2012 року, видане державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., відповідало вимогам чинного законодавства;
оскільки відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, таких випадків у позові не наведено, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції не застосував норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 912/1104/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18, які стосуються застосування позовної давності, а також у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20 щодо припинення цивільної правоздатності фізичної особи;
суд апеляційної інстанції порушив норми статті 114 ЦК УРСР;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах;
апеляційний суд визнав законним рішення суду першої інстанції в частині застосування позовної давності. Водночас, відсутній висновок судів про порушення права позивача за позовними вимогами про перевід прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини житлового будинку та визнання права власності позивача на цю частину будинку.;
ні позивач, ні його представники не робили ні усної, ні письмової заяви про застосування позовної давності;
суди не встановили, хто й коли порушив право позивача привілеєвої купівлі частки в спільній власності. Суди не навели ніяких аргументів щодо аналізу обставин укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1994 року. У договорі купівлі-продажу від 18 жовтня 1994 року нічого не вказано про виконання продавцем вимог статті 114 ЦК УРСР;
у постанові апеляційного суду відсутня мотивована оцінка аргументів сторони позивача та їх спростування щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У ОСОБА_2 відсутні підстави вчиняти дії щодо внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на померлу особу ( ОСОБА_5 );
суди не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи;
апеляційний суд проігнорував доводи сторони позивача про невідповідність змісту договору купівлі-продажу оспорюваному свідоцтву про право на спадщину з заповітом.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори - не оскаржуються, а тому в цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 758/3334/17, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 758/3334/17 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 09 квітня 2019 року у справі № 912/1104/18, від 20 вересня 2019 року у справі № 904/4342/18, від 13 липня 2022 року у справі № 755/17978/20, від 26 червня 2021 року у справі № 904/3405/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1994 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 придбав 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 від 18 жовтня 1994 року зареєстрований на Київській універсальній біржі, реєстраційний номер № 4938/3473, та зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації № 10339.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 січня 1995 року ОСОБА_1 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 майно, а саме, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
01 грудня 1995 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю Головного управління земельних ресурсів КМДА від 12 серпня 2003 року гр. ОСОБА_1 відмовилась від погодження "Акту здачі-прийомки перенесених в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, переданої у приватну власність для обслуговування жилого будинку і господарських будівель".
Відповідно до заповіту від 10 березня 2006 року ОСОБА_5 на випадок смерті все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_2
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи № 11/2008, заведеної після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
29 жовтня 2012 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, про право на спадкування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 36179661 від 08 листопада 2012 року 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину /3-3121/ від 29 жовтня 2012 року ОСОБА_2
13 липня 2016 року на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 . З даних технічного паспорта вбачається, що станом на 13 липня 2016 року загальна дійсна вартість складає 169 000 грн.