Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 639/4646/18
провадження № 61-4819св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (у подальшому Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова) в інтересах держави в особі Харківської міської ради, департаменту територіального контролю Харківської міської ради, інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Юність Плюс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Міранда Плюс",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 січня 2022 року в складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в складі колегії суддів Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (нині Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова) звернувся в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до суду з наступними позовами:
1) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. № "В-1" по АДРЕСА_1 від 25 січня 2017 року № 194, № 222, від 30 січня 2017 року № 268, від 27 листопада 2017 року № 1208 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 639/4646/18);
2) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. № "Б-1" по АДРЕСА_2 від 25 січня 2017 року № 196, № 228, від 30 січня 2017 року № 271, від 27 листопада 2017 року № 1206, від 15 лютого 2017 року № 411, від 02 березня 2017 року № 170 та скасування державної реєстрації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 639/4652/18);
3) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Міранда Плюс" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25 січня 2017 року № 202, № 226, від 23 травня 2018 року № 2065, від 10 лютого 2017 року № 29, від 21 червня 2017 року № 1311, договору поділу № 270 від 30 січня 2017 року, договору дарування від 27 листопада 2017 року № 2525, № 2523, скасування державної реєстрації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 639/4647/18)
4) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Юність Плюс" про визнання недійсними договорів № 200 від 25 січня 2017 року, № 224 від 25 січня 2017 року, № 269 від 30 січня 2017 року, № 1212 від 27 листопада 2017 року, № 413 від 15 лютого 2017 року, № 169 від 02 березня 2017 року, № 497 від 29 березня 2018 року, № 495 від 29 березня 2018 року, скасування державної реєстрації та рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 639/4651/18);
5) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 25 січня 2017 року №№ 198, 230, договору поділу від 30 січня 2017 року № 272, договору дарування від 27 листопада 2017 року № 1210, скасування державної реєстрації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 639/4649/18).
Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 11 січня 2017 року в справі № 922/4283/16 про затвердження мирової угоди, укладеної між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі: літ. В-1, загальною площею 52,4 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; літ. Г-1, загальною площею 73,7 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; літ. Д-1, загальною площею 70,8 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; літ. Б-1, загальною площею 72,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; літ. В-1, загальною площею 42,6 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .
Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди скасована, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції та зазначено, що вказані будівлі не належали ОСОБА_7, не були прийняті в експлуатацію, а їх будівництво здійснювалось з порушенням норм Земельного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Позивач указував, що право власності на нежитлові будівлі було зареєстроване на підставі копій технічних паспортів на будівлі без правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та з самовільним присвоєнням адреси та літерації. Зазначав, що фактично спірні нежитлові приміщення є об`єктами самочинного будівництва, а їх подальша експлуатація порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації права законного власника та розпорядника земельної ділянки. Посилався також на те, що самочинне будівництво без отримання дозвільних документів призводить до нераціональної забудови населеного пункту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою від 20 грудня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова об`єднав в одне провадження цивільні справи № № 639/4646/18, 639/4652/18, 639/4651/18, 639/4649/18, 639/4647/18 та надав об`єднаному провадженню №639/4646/18.
Рішенням від 13 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, Жовтневий районний суд м. Харкова в задоволенні позову відмовив.
Свої рішення суди мотивували тим, що нерухоме майно, відчуження якого здійснила ОСОБА_1, є самочинним будівництвом, адже відсутні докази того, що будівництво здійснено на земельних ділянках, що були відведені особі в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об`єкти нерухомості збудовано за наявності дозволу на будівництво чи належним чином затвердженого проекту. Суди вказали, що земельні ділянки, зайняті самочинним будівництвом, перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова і розпоряджатися ними має право виключно Харківська міська рада.
Разом із тим, суди врахували, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
Суди вказали, що особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Суди послалися на те, що в разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан. Визнання незаконними та скасування реєстрації, рішень державних реєстраторів про реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу, дарування не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.
За таких обставин суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.
Аргументи учасників справи
29 березня 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що пред`явлені прокурором у цій справі позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень відповідають критерію ефективності та здатні захистити порушене право позивача, а тому суди зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову. Наполягає, що реєстрація права власності на об`єкти самочинного будівництва за відповідачкою порушує права Харківської міської ради як власника земельних ділянок, на яких такі об`єкти розташовані. Вважає, що лише після скасування рішень державного реєстратора органи архітектурно-будівельного контролю отримають право на проведення перевірок та звернення до суду з вимогами про знесення самочинного будівництва. Вказує, що закон не надає суду право відмовляти в задоволенні позову з підстав обрання неефективного способу захисту, оскільки суд може самостійно визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, частково відступивши від принципу диспозитивності. Вважає, що суди при відмові в задоволенні позову допустили надмірний формалізм та порушили принцип процесуальної економії.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 24 квітня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
На виконання вимог указаної ухвали Верховного Суду заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою від 25 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 25 травня 2023 року Верховний Суд указав, що: "підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заступник керівника Харківської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, від 05 лютого 2019 року у справах № 821/1157/16, та
№ 20-10138/12/2670, від 28 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19,
від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 18 листопада 2020 року у справах № 750/5622/19 та № 154/883/19, від 15 грудня 2021 року у справі № 641/6902/19,
від 24 травня 2022 року у справі № 203/2577/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 569/15729/18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18,
від 10 січня 2023 року у справі № 460/9902/19, та вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)".
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що у грудні 2016 ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФОП ОСОБА_7 про стягнення 249 820,80 грн за договором підряду №0706/16 від 07 червня 2016 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2017 року затверджено мирову угоду в справі № 922/4283/16 від 20 грудня 2016 року, укладену між сторонами, за умовами якої боржник у повному обсязі визнав свої зобов`язання зі сплати суми боргу за договором підряду, зобов`язався та гарантував сплатити стягувачу борг шляхом передачі їй права власності на об`єкти, що є предметом договору підряду, а саме: нежитлову будівлю літ. В-1, загальною площею 52,4 м? по АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю літ. Г-1, загальною площею 73,7 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлова будівлю літ. Д-1, загальною площею 70,8 м? по АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 72,0 м?, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю літ. В-1, загальною площею 42,6 м? по АДРЕСА_4 .
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року ухвала господарського суду Харківської області від 11 січня 2017 року скасована, а справа №922/4283/16 направлена до господарського суду Харківської області для продовження розгляду. У постанові зазначено, що відповідач не надав доказів державної реєстрації його права власності на нежитлові будівлі та не довів факту набуття такого права власності. Спірні нежитлові будівлі збудовані на земельних ділянках, які не були у встановленому порядку передані у власність чи користування відповідача, мирова угода у цій справі, за якою право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло до позивача, порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника земельних ділянок комунальної власності.
Вказані нежитлові об`єкти не були прийняті в експлуатацію та були зведені з порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на самовільно захоплених земельних ділянках, що належать територіальній громаді м. Харкова.
Разом із тим за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого за ОСОБА_1 23 січня 2017 року було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 (без визначення літ. "Б-1") на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2017 року.
За договорами купівлі-продажу від 25 січня 2017 року №№ 228, 196 ОСОБА_1 продала 2/5 часток у праві власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" ОСОБА_2, а 3/5 часток - ОСОБА_8 .
Згідно з договором поділу, укладеним 30 січня 2017 року, ОСОБА_2 і ОСОБА_8 розподілили майно таким чином: у приватну власність ОСОБА_8 переходять нежитлове приміщення № 1 пл. 29,4 м? та нежитлове приміщення № 2 пл.14,2 м?, а у власність ОСОБА_2 - нежитлове приміщення № 3 пл. 14,2 м? та нежитлове приміщення № 4 пл. 14,2 м?. Розміри часток співвласників у реєстрі змінені на 67/100 і 33/100 часток відповідно.