Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 212/1611/22
провадження № 61-7072св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Міський тролейбус",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міський тролейбус" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою адвоката Мотуза Олександра Володимировича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства "Міський тролейбус" (далі - КП "Міський тролейбус", підприємство) від 31 січня 2022 року № 98-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1"; поновити його на роботі на посаді водія тролейбуса 3 класу; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 980,26 грн за кожен робочий день, що станом на момент подання позову становить 23 526,24 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що перебуває з відповідачем в трудових відносинах, з 09 жовтня 2019 року до тепер працює на посаді водія тролейбуса 3 класу. 31 січня 2022 року наказом відповідача № 98-к його відсторонено від виконання своїх службових обов`язків без збереження заробітної плати на підставі ненадання документів, що підтверджують факт щеплення проти COVID-19 або довідки про тимчасові чи постійні протипоказання до вакцинації проти COVID-19.
Вказаний наказ вважає таким, що суперечить нормам законодавства України, зокрема Загальній декларації прав людини, Конституції України, висновкам ЄСПЛ, статті 46 КЗпП України.
Позивач указував на те, що щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, вакцинація особи від COVID-19 здійснюється лише за наявності офіційної згоди такої особи, та обов`язковою згідного із законодавством не є, наявні на території України вакцини не пройшли всіх необхідних досліджень, тобто є експериментальними, будь-який примус до їх проведення є незаконним. Відмова у наданні своєму керівнику документа про вакцинацію не свідчить про відмову від вакцинації, чи на її відсутність, а вказує лише на бажання працівника добровільно не розголошувати певні відомості про себе, що не є підставою для відсторонення від роботи. Враховуючи, що в оскаржуваному наказі не зазначено підстав для його відсторонення від роботи просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 04 липня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ КП "Міський тролейбус" від 31 січня 2022 року № 98-к "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" Стягнув з КП "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 20 971,44 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавство України передбачає можливість застосування такого запобіжного заходу, як відсторонення працівника від роботи, лише у зв`язку із відмовою або ухиленням останнього від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Такої підстави для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі відповідача, що оскаржується, не зазначено. Отже підприємство відсторонило ОСОБА_1 від роботи не з підстав визначених пунктом 41-6 Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, тому відсторонення від роботи позивача є незаконним. ОСОБА_1 не звільнений з роботи, отже визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення його від роботи передбачає поновлення права позивача на працю.
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області додатковим рішенням від 27 липня 2022 року допустив до негайного виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. Стягнув з КП "Міський тролейбус" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн.
Додаткове рішення мотивоване необхідністю вирішити питання щодо негайного виконання рішення суду і розподілу судових витрат, зокрема на правову допомогу.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу КП "Міський тролейбус" задовольнив. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 04 липня 2022 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є водієм тролейбусу КП "Міський тролейбус", специфікою роботи якого є перевезення численної кількості пасажирів за заданим маршрутом, тому при відстороненні позивача від роботи відповідач діяв відповідно до вимог законодавства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 08 травня 2023 року до Верховного Суду, адвокат Мотуз О. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми тощо. Відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку; не навів фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Апеляційний суд не вказав, що відсторонення позивача від роботи було єдиним можливим способом для досягнення відповідачем легітимної мети у вигляді забезпечення збереження життя та здоров`я інших осіб.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
КП "Міський тролейбус" створено рішенням Криворізької міської ради від 28.02.2007 № 896 "Про створення комунального підприємства "Міський тролейбус" та власником його майна є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.
ОСОБА_1 з 19 жовтня 2019 року до тепер працює у КП "Міський тролейбус" водієм тролейбусу.
Наказом КП "Міський тролейбус" від 04 січня 2022 року № 25 доведено до працівників обов`язковість з 31 січня 2022 року щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 на період дії карантину та повідомлено про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення.
14 січня 2022 року адміністрацією КП "Міський тролейбус" було доведено ОСОБА_1 повідомлення № 861 про обов`язковість щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 або необхідність надання останнім відповідного медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації стосовно зазначеної хвороби.
14 січня 2022 року адміністрацією КП "Міський тролейбус" складено акт про відмову ОСОБА_1 поставити підпис про ознайомлення з повідомленням від 14 січня 2022 року № 861.
31 січня 2022 року комісією КП "Міський тролейбус" складений акт про відмову ОСОБА_1 надати документ, якій підтверджує наявність профілактичного щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-CoV-2 або надання відповідного медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації стосовно зазначеної хвороби.
Наказом КП "Міський тролейбус" від 31 січня 2022 року № 98-к у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо проведення щеплення проти COVID-19, або медичного висновку (довідки) про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, або ПЛР-тесту не менше ніж за 72 години до робочої зміни ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 01 лютого 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення (надання підтверджуючих документів або відповідних довідок) або до закінчення дії карантину без збереження заробітної плати. Підставою прийняття цього наказу зазначено: повідомлення "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19" від 14 січня 2022 року № 861; акт про відмову надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 31 січня 2022 року. З наказом ОСОБА_1 ознайомлено 01 лютого 2022 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.