Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 185/8281/21
провадження № 61-8151св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі : ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильської А. П., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року № DNQ0GK00000187, яка станом на 25 серпня 2021 року становить 62 953,59 дол. США, з яких: 6 684,15 дол. США - тіло кредиту; 14 444,78 дол. США - заборгованість за відсоткам; 1 791,63 дол. США - заборгованість з комісії; 40 033,03 дол. США - пеня.
На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 01 жовтня 2007 року між позивачем і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNQ0GK00000187 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов`язався надати кредит у розмірі 8 275,00 дол. США строком до 28 вересня 2022 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами. На забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 01 жовтня 2007 року укладено договір поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням боржником взятих зобов`язань станом на 25 серпня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 62 953,59 дол. США, з яких: 6 684,15 дол. США - тіло кредиту; 14 444,78 дол. США заборгованість з відсотків; 1 791,63 дол. США - заборгованості з комісії за користування кредитом; 40 033,03 дол. США - пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області заочним рішенням від 26 січня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених банком вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишив без задоволення, а заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Сам по собі розрахунок заборгованості за договором не є первинним банківським документом, а є лише внутрішнім документом фінансової установи, який не містить відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися позичальнику в дійсності кошти в кредит саме в розмірі 8 275,00 дол. США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в частині заборгованості, що існувала станом на 03 січня 2012 року в розмірі 12 326,05 дол. США, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 355/8481/17, від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. З розрахунку заборгованості видно часткове погашення боржником заборгованості за кредитом та дати виникнення прострочення платежів за тілом кредиту, процентами, комісією. Надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення зобов`язань відповідача за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року, а також їх часткове виконання позичальником та наявність заборгованості в розмірі 62 953,59 дол. США. Проте суди не дослідили наданих позивачем доказів, не надали їм правової оцінки, не зазначили в оскаржуваному рішенні, на підставі чого ці докази є недостатніми на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 вересня 2007 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNQ0GK00000187, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 7 000,00 дол. США на придбання нерухомості та 1 275,00 дол. США на сплату страхових платежів, строком з 28 вересня 2007 року до 28 вересня 2022 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць, а позичальник зобов`язався повернути кредит зі сплатою процентів, винагороди та комісії шляхом надання щомісячного платежу в сумі 94,41 дол. США.
На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 28 вересня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № DNQ0GК00000187.
До позовної заяви банк надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25 серпня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Звертаючись до суду з цим позовом, банк просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованості за кредитним договором № DNQ0GK00000187, укладеним між ним і ОСОБА_1 01 жовтня 2007 року, проте матеріали містять кредитний договір № DNQ0GK00000187, укладений 28 вересня 2007 року між банком і ОСОБА_1, розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним саме 28 вересня 2007 року, та виписку з рахунка ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.