Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 466/2780/21
провадження № 61-11787св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Львівській області, Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2021 року у складі судді Едер П. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 жовтня
2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями службових осіб органу досудового розслідування і прокуратури.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 10 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
13 березня 2017 року- без змін.
Позивач вважав, що зазначеними судовими рішеннями констатовано факт незаконності дій органів слідства, прокуратури під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, порушеному внаслідок провокації стосовно нього.
Ухвалами слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 04 лютого 2015 року йому обрано запобіжний захід, а саме домашній арешт строком на
60 днів до 02 квітня 2015 року та відсторонено від посади директора Яворівського дочірнього підприємства ЛГП "Галсільліс" до 02 квітня 2015 року.
У подальшому, за результатами досудового розслідування, йому повідомлено про зміну раніше пред`явленої підозри й повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другої статті 369-2 КК України (у редакції Закону України від 13 травня 2014 року), складено й вручено обвинувальний акт, за яким орган досудового розслідування звинувачував ОСОБА_1 у тому, що він, будучи директором обласного комунального спеціалізованого ЛГП "Галсільліс", своїми умисними діями вчинив зловживання впливом, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
25 березня 2015 року кримінальне провадження стосовно нього направлено для розгляду по суті до Шевченківського районного суду міста Львова.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 31 березня 2015 року під час підготовчого засідання йому змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням ряду обов`язків, а саме: прибувати на кожну вимогу прокурора, слідчого судді або суду; не відлучатись із місця постійного проживання (реєстрації) без дозволу суду; носити електронний засіб контролю.
Незважаючи на пом`якшення запобіжного заходу в частині скасування покладених на нього обов`язків, він і надалі був обмежений у своїх правах та діях як громадянин.
Розгляд кримінального провадження судом першої інстанції тривав з 23 травня 2015 року до 10 червня 2016 року, апеляційним судом - з 29 липня 2016 року до 13 березня 2017 року та касаційним судом - з 26 червня 2017 року до 27 лютого 2018 року.
Позивач стверджував, що незаконне кримінальне переслідування стосовно нього тривало з 05 січня 2015 року (з часу проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій) до 27 лютого 2018 року (ухвалення рішення судом касаційної інстанції), тобто 38 місяців.
Протягом усього періоду розгляду справи, він зазнав глибоких моральних страждань, в його житті відбулись негативні зміни. Більш ніж три роки він відчував постійні глибокі переживання та депресію, необхідність систематично виправдовуватись за те, чого не робив, усвідомлення своєї повної беззахисності у ситуації, що склалась. Вказане серйозно позначились на його моральному та психологічному стані і негативно вплинуло на здоров`я.
Позивач наголошував, що суд першої інстанції провів 22 судових засідання, які він емоційно важко переніс, постійно перебував у нервовому і пригніченому стані, як наслідок - різке загострення хронічних захворювань, що викликало неодноразові звернення за медичною допомогою. За час незаконного кримінального переслідування стан його здоров`я суттєво погіршився, у зв`язку з чим йому встановлено інвалідність другої групи безтерміново.
Негативний вплив мала також і публікація від 04 лютого 2015 року, оприлюднена прес-центром Львівської обласної прокуратури, в якій зазначено про затримання 02 лютого 2015 року керівника одного з дочірніх лісогосподарських підприємств при одержанні 147 000,00 грн неправомірної вигоди за погодження надання в оренду земельної ділянки площею 2,0 га у лісовому масиві для рекреаційних цілей. Вказувалось, що дії посадовця кваліфіковано за частиною третьої статті 368 КК України та обрано запобіжний захід - домашній арешт. Ця публікація стала однією з причин його звільнення з роботи.
Протягом розгляду кримінального провадження судами трьох інстанцій він постійно відчував приниження гідності, образу, обурення поведінкою працівників органу досудового розслідування, а також прокурора, який безпідставно подавав апеляційну та касаційну скарги на виправдовувальний вирок суду.
ОСОБА_1 з урахуванням уточнення позовних вимог від 15 червня 2021 року просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму грошових коштів у розмірі 985 000,00 грн, завданої незаконними рішеннями та діями службових осіб органу досудового розслідування і прокуратури (Головного управління Національної поліції у Львівській області й Львівської обласної прокуратури) під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 369-2 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 25 травня 2021 року до участі у справі як співвідповідача залучено Державну казначейську службу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму грошових коштів у розмірі 985 000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з 05 січня 2015 року (з часу проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій) до 27 лютого 2018 року (ухвалення рішення судом касаційної інстанції), тобто 38 місяців.
Обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинули на почуття та душевний стан позивача, завдали йому душевних та моральних страждань, змусили нервувати, звертатися за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я внаслідок існуючого хронічного захворювання, він змушений був нести додаткові витрати часу та коштів на медикаменти, обстеження, на відвідування органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд врахував обставини справи, а також те, що за період проведення досудового розслідування органом досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 приймались певна кількість незаконних рішень та вчинялись незаконні дії, які обмежували його права як громадянина.
Тому, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд зробив висновок про обґрунтованість розміру шкоди у сумі 985 000,00 грн, який визначений позивачем.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2021 року змінено у спосіб викладення пункту 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України
через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1
на відшкодування моральної шкоди суму грошових коштів у розмірі
985 000,00 грн […]".
В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що норми статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не зобов`язують суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.
Суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції правильно встановив термін перебування ОСОБА_1 під кримінальним переслідуванням, а саме з 05 січня 2015 року (з часу проведення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій) до 27 лютого 2018 року (ухвалення рішення судом касаційної інстанції), тобто 38 місяців.
Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом тривалий час (38 місяців), за цей період у його особистому житті настали несприятливі негативні наслідки, що вплинули на його уклад життя, зокрема, як у роботі, так і в сімейному житті, стан його здоров`я. Кримінальне переслідування призвело до встановлення позивачу інвалідності, розпаду його сім`ї, втрату довіри друзів та колег. Тому він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства та прокуратури згідно з нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у розмірі, який визначений позивачем.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що завдана позивачу шкода підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Згідно з пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанцій вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення, а саме не з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, а безпосередньо з Державного бюджету України.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2022 року керівник Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна мотивована тим, що:
розрахунок відшкодування моральної шкоди є помилковим, суперечить матеріалам справи та висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постановах Верховного Суду. Строк перебування позивача під судом і слідством розпочався з дня його повідомлення про підозру, а саме 04 лютого 2015 року, та закінчився в день набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року, якою вирок Шевченківського районного суду міста Львова від 10 червня 2016 року залишено без змін, тобто 13 березня 2017 року. Таким чином, позивач перебував під судом і слідством 2 роки 1 місяць 9 днів (25 місяців 9 днів), тому мінімальний (гарантований) розмір моральної шкоди згідно з нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" мав би становити 155 400,00 грн;
конкретний розмір моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і судувстановлюється індивідуально у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень. Суди зробили висновок про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 985 000,00 грн. Саме такий розмір відшкодування моральної шкоди суди мотивувати тим, що перебування позивача під слідством і судом мали негативні наслідки, які вплинули на уклад життя позивача, що позначились на його професійній діяльності, сімейному житті та стані здоров`я, зокрема його сім`я розпалась, друзі та колеги відсторонилися, йому встановлено інвалідність. Проте у матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про втрату авторитету, ділової репутації чи інші негативні наслідки притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Також суди безпідставно вказали, що тривале перебування ОСОБА_1 під слідством і судом спричинило йому особливо тяжкі психічні страждання, оскільки не навели жодних доказів страждань та приниження особи у розумінні норм статті 23 ЦК України;
суди не вказали у зв`язку з чим моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі більшому, ніж визначено у статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу є необґрунтовано завищеним.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2021 року, зміненого постановою Львівського апеляційного суду від
24 жовтня 2022 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі
№ 752/17832/14-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від
18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 10 квітня 2019 року у справі
№ 464/3789/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до заяви ОСОБА_2 про вчинення злочину від 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як службові особи вимагають у нього неправомірну вигоду в сумі 7 000,00 дол. США.
30 грудня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12013040430001207 за фактом вчинення службовими особами державного підприємства Львівської області кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Під час досудового розслідування, зокрема у період з 05 січня 2015 року до
02 лютого 2015 року, здійснювалось зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з мобільного телефону ОСОБА_1,
а також аудіо та відео контроль за ним на підставі ухвал судді Апеляційного суду Львівської області від 05 та 21 січня 2015 року, що підтверджується відповідними протоколами.
Відповідно до постанови прокурора прокуратури Львівської області Мотринця Є. І. від 05 січня 2015 року щодо позивача також здійснювався контроль за вчиненням злочину, у тому числі шляхом проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням заздалегідь виготовлених ідентифікованих та помічених, несправжніх (імітаційних) засобів з наданням
їм вигляду банківських банкнот України (гривні) на загальну суму еквівалентну 7 000,00 дол. США.
Факти проведення особистого обшуку ОСОБА_1, а також обшуків за місцем його роботи у Яворівському ДЛП ЛГП "Галсільліс" у м. Івано-Франківськ та в ОКСЛП "Галсільліс" у м. Львові, підтверджуються відповідним клопотанням старшого слідчого ВРОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУМВСУ у Львівській області Сеніва Р. П. від 31 січня 2015 року, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 02 лютого 2015 року та протоколами обшуків від 02 лютого 2015 року.
02 лютого 2015 року о 18 год 05 хв ОСОБА_1 був затриманий та поміщений до ізолятор тимчасового тримання, де він перебував до 04 лютого 2015 року.
03 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, а згодом - за частиною другою статті 369-2 КК України (у редакції Закону України від 13 травня 2014 року).
25 березня 2015 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 369-2 КК України надійшов для розгляду до Шевченківського районного суду міста Львова.
Вироком Шевченківського районного суду міста Львова від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
13 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Також під час досудового розслідування ОСОБА_1 ухвалами слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 04 лютого 2015 року обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 02 квітня 2015 року, а також відсторонено його від посади директора Яворівського дочірнього підприємства ЛГП "Галсільліс" до 02 квітня 2015 року.
04 лютого 2015 року прес-центр Львівської обласної прокуратури оприлюднив публікацію, в якій зазначено про затримання 02 лютого 2015 року керівника одного з дочірніх лісогосподарських підприємств ЛГП "Галсільліс" при одержанні 147 000,00 грн неправомірної вигоди за погодження надання в оренду земельної ділянки площею 2,0 га у лісовому масиві для рекреаційних цілей. Дії посадовця кваліфіковано за частиною третьою статті 368 КК України, йому обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 11 лютого 2015 року за зверненням органу досудового розслідування накладено арешт на автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", чорного кольору, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 300,00 дол. США; 10 385,00 грн та мобільний телефон марки "Samsung".
31 березня 2015 року у підготовчому засіданні ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням ряду обов`язків: прибувати на кожну вимогу прокурора, слідчого судді або суду; не відлучатись із місця постійного проживання (реєстрації), а саме: АДРЕСА_1 без дозволу суду; носити електронний засіб контролю, проте продовжено відсторонення від посади строком на два місяці від 02 квітня 2015 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 05 травня 2015 року за клопотанням захисника ОСОБА_1 скасовано обов`язки, покладені на позивача попередньою ухвалою суду першої інстанції.