Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 824/74/2022
провадження № 61-6141ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
за участю секретаря судового засідання Коваль А. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - NP Trade GmbH (Німеччина),
заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна),
за участю:
представника заінтересованої особи (боржника) - Найденка І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28) справу за заявою NP Trade GmbH (Німеччина) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за поставлений товар, 3% річних та арбітражного збору, за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі судді Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
12 липня 2022 року NP Trade GmbH (Німеччина) звернулося до суду з заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі МКАС при ТПП) від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом "NP Trade GmbH (Німеччина)" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення 66 078,34 євро, у тому числі: 60 000,00 євро заборгованості за поставлений товар, 1 721,10 євро - 3 % річних, нараховані станом на дату подання позову - 01 червня 2021 року, 4 357,24 євро - відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до моменту оплати суми заборгованості в повному обсязі, та розраховуються за формулою: сума заборгованості х 3 % /365 днів х кількість днів прострочення.
Заява мотивована тим, що 27 травня 2015 року між NP Trade GmbH (Німеччина) та ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) укладено контракт поставки № 53-129-01-15-00512.
У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за контрактом, а саме нездійснення оплати поставленого товару, на підставі арбітражного застереження, передбаченого розділом 11 контракту від 27 травня 2015 року, NP Trade GmbH (Німеччина) звернулося до МКАС при ТПП України з позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору.
Рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 з ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) стягнуто 60 000,00 євро заборгованості за поставлений товар, 1 721,10 євро - 3 % річних, нараховані станом на дату подання позову - 01 червня 2021 року, 4 357,24 євро - відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а разом 66 078,34 євро, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до моменту оплати суми заборгованості в повному обсязі, та розраховуються за формулою: сума заборгованості х 3 % /365 днів х кількість днів прострочення.
Рішення вступило в силу з дати його винесення, є остаточним та підлягає негайному виконанню.
Станом на момент подання заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" добровільно не виконало рішення арбітражного суду та не вчинило жодних дій, які б свідчили про наявність наміру його виконувати, що змусило NP Trade GmbH (Німеччина) ініціювати виконання рішення у примусовому порядку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року заяву NP Trade GmbH (Німеччина)задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом "NP Trade GmbH (Німеччина)" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення 66 078,34 євро, у тому числі: 60 000,00 євро заборгованості за поставлений товар, 1 721,10 євро - 3 % річних, нараховані станом на дату подання позову - 01 червня 2021 року, 4 357,24 євро - відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до моменту оплати суми заборгованості в повному обсязі, та розраховуються за формулою: сума заборгованості х 3% /365 днів х кількість днів прострочення.
Видано виконавчий лист на примусове виконання арбітражного рішення.
Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь NP Trade GmbH (Німеччина) судовий збір у розмірі 1 240,50 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 євро.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
трирічний строк на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення дотримано, до заяви стягувачем долучено документи відповідно до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями статті 476 ЦПК України та статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Відсутні підстави, передбачені статтею 478 ЦПК України, для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 підлягає негайному виконанню, проте боржник не виконує його добровільно;
доводи заявника про порушення публічного порядку України є безпідставними і судом не встановлено, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України;
не заслуговують на увагу також доводи боржника про відсутність складу господарського правопорушення в діях ДП НАЕК "Енергоатом" з огляду на проведення боржником заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви від 21 квітня 2021 року № 4390/51 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 41 845,27 євро. Зазначені доводи фактично зводяться до незгоди боржника з рішенням арбітражу по суті. Проте у цій справі суд не розглядає спір по суті і не може надавати оцінку аргументам сторін, які незгодні з арбітражним рішенням. Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми та змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви;
доводи про те, що в порушення частини другої статті 476 ЦПК України в заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення не зазначено імені учасників арбітражного розгляду (його представника, який забезпечував представництво у наведеній справі), його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження і застосування статті 185 цього ЦПК України суд їх відхиляє, оскільки таке питання вирішувалось при відкритті провадження у справі. Відповідача у справі зазначено повно, відсутність вказівки на представника не є підставою для застосування статті 185 ЦПК України;
суд відхилив доводи боржника про те, що згідно з пунктом 12.8 контракту контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 30 червня 2018 року, у зв`язку із чим арбітражне застереження діяло до 30 червня 2018 року, у той час як рішення МКАС було винесено 31 січня 2022 року, з огляду на те, що закінчення строку дії контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження;
суд відхилив доводи боржника щодо звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати через дію форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України, які пов`язані із військовою агресією російської федерації проти України. Стягувачем нараховано 3 % річних за порушення терміну виконання зобов`язання не на підставі умов укладеного між сторонами контракту, а з посиланням на норми статті 625 ЦК України. Так, стаття 625 ЦК України, визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, вони є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. При цьому, суд також враховує, що рішенням МКАС при ТПП у справі № 127/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) заборгованість за невиконання умов контракту 31 січня 2022 року, тобто, до повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та оголошення воєнного стану;
заперечуючи проти задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в цілому, а також заявляючи про зменшення їх розміру у випадку, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість цих вимог, представник ДП "НАЕК "Енергоатом" в судовому засіданні зазначив, що умовами контракту передбачено покладення на сторони витрат на оплату послуг свої представників. Крім того, вважає, що представництво інтересів заявника у суді могло бути здійснено не адвокатом, а іншою, особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення чи умов контракту (самопредставництво). Крім того, представник Боржника зазначив про неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 євро складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг. Суд вважає такі доводи боржника необґрунтованими, оскільки в цьому провадженні розгляд справи відбувається за правилами Глави 3 Розділу ІХ ЦПК України, який визначає порядок визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС. Предметом розгляду не є договірні правовідносини сторін, а лише дотримання процесуальних вимог, зокрема строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми та змісту і наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви. З огляду на вказане, положення контракту щодо витрат на представників не можуть бути застосовані, а питання розподілу судових витрат відбувається на підставі статті 141 ЦПК України;
вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги ті обставини, що стягувач NP Trade GmbH (Німеччина) намагався врегулювати цей спір 10 разів, направляючи боржнику претензії, з них 9 - до звернення в арбітраж і 1 - після винесення арбітражного рішення. Усі спроби врегулювати спір у досудовому порядку, а також добровільно виконати рішення МКАС боржником було проігноровано. З огляду на вказане, можна зробити висновок, що стягувач однозначно продемонстрував своє бажання врегулювати цей спір у позасудовий спосіб, тим самим не допустивши понесення судових витрат, які могли бути покладені на боржника. Однак боржник жодних подібних дій не вчиняв, свідомо ігноруючи можливість врегулювання спору в досудовому порядку. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу та обґрунтованість визначеного стягувачем розміру вказаних витрат у розмірі 6 000,00 євро.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги
У квітні 2023 року ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви NP Trade GmbH (Німеччина) про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 євро або розглянути питання щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу до розумного та справедливого розміру.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
при задоволенні заяви про надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 12.8 контракту (д/у № 6) контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2018 року, тобто рішення прийняте більш, ніж через 3 роки після закінчення дії арбітражної угоди. Домовленість сторін про розгляд МКАС при ТПП спорів, що випливають з контракту, не існувала з 30 червня 2018 року - протягом розгляду спору і при прийнятті рішення;
у порушення частини другої статті 476 ЦПК України у заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення не зазначено імені учасників арбітражного розгляду (його представника, який забезпечував представництво у наведеній справі), його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження. Тому заяву необхідно було залишити без руху чи повернути відповідно до вимог процесуального права;
надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду порушує публічний порядок України, оскільки загрожує її безпеці та економіці, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, та матиме наслідки щодо належного забезпечення працівників заробітною платою, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення;
поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 23 квітня 2021 року № 0172687 0155555, у зв`язку з чим суд надав дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП в частині зобов`язання, яке припинено, у розмірі 41 845,27 євро. Більше того, на цю суму здійснене нарахування штрафних санкцій;
у резолютивній частині рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 зазначено, що 3 % річних, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до моменту оплати суми заборгованості в повному об`ємі і розраховуються за формулою: сума заборгованості * 3 % / 365 днів * кількість днів прострочення. Разом з тим відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків оплати продукції за контрактом із 24 лютого 2022 року на строк дії форс-мажорних обставин, які наразі продовжують існувати;
необґрунтованим є стягнення витрат на правничу допомогу в очевидно завищеному розмірі 6 000,00 євро, оскільки ця справа є справою незначною складності, стосується визнання вже прийнятого рішення суду, а не розгляду спору по суті, і є лише процесуальним засобом для визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП. Суд першої інстанції прийняв до уваги те, що позивач 10 разів направляв боржнику претензії до звернення в арбітраж, у зв`язку з чим не зменшив розмір витрат на правничу допомогу за відповідною заявою ДП "НАЕК "Енергоатом". Однак Київський апеляційний суд не зазначив, як це співвідноситься з розглядом справи у Київському апеляційному суді.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
У травні 2023 року від представника NP Trade GmbH (Німеччина) Іваненка М. А. надійшов відзив, у якому він зазначає, що апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" є необґрунтованою. Стверджує, що доводи боржника про те, що дія арбітражного застереження припинилася 30 червня 2018 року, вже були предметом перевірки Верховного Суду, який у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 824/68/22 вказав, що арбітражне застереження не припинило дію, оскільки його строк не обмежується строком контракту в силу принципу автономності арбітражної угоди; арбітражне застереження діє щонайменше протягом строку давності з метою забезпечення сторонам можливості захисту свого права. Боржник не наводить доказів того, що виконання рішення загрожує основам функціонування держави, безпеці, суверенітету тощо, тому відсутні підстави вважати, що у разі надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року буде порушений публічний порядок. 3 % річних стягнуті судом на підставі статті 625 ЦК України, що не є мірою відповідальності, а є складовою грошового зобов`язання, яке не виконане. Закон не передбачає підстав звільнення від виконання грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України. Витрати на правничу допомогу стягнуті з урахуванням положень статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Київського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2023 року о 11:00 годині за адресою: просп. Повітрофлотський, 28, м. Київ з повідомленням учасників справи.
Короткий зміст пояснень учасників справи
Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" Найденко І. О. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Представник ДП "НАЕК "Енергоатом" вказав, що при постановленні оскарженої ухвали суд першої інстанції не врахував, що після прийняття рішення МКАС мало місце зарахування однорідних зустрічних вимог, докази на підтвердження чого були надані Київському апеляційному суду. Однак такі докази не були оцінені належним чином судом першої інстанції. Представник повторно наголосив на очевидній неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу, які просив стягнути заявник.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 27 травня 2015 року ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) і NP Trade GmbH (Німеччина) (постачальник) уклали контракт № 53-129-01-15-00512 (далі - контракт), предметом якого є поставка елегазових вимикачів (gas switches) виробництва ALSTOM Grid SAS (Франція) для ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно до пункту 11.1 контракту всі спори і розбіжності, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням контракту, за можливості вирішуються шляхом переговорів і взаємної згоди сторін. Досудовий порядок урегулювання спору обов`язковий для сторін.
У пунктах 11.2 і 11.4 контракту визначено, що якщо переговори не призведуть до позитивного результату, спори підлягають розгляду у МКАС при ТПП відповідно до Регламенту даного Суду. Місцезнаходження арбітражного суду - місто Київ, Україна. Застосовне право - матеріальне право України. Рішення даного арбітражу буде остаточним і обов`язковим для обох сторін.
Контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині оплати за поставлений товар - до повного розрахунку (пункт 12.8 контракту).
29 грудня 2017 року ДП "НАЕК "Енергоатом" і NP Trade GmbH (Німеччина) уклали додаткову угоду № 6 до контракту, згідно з пунктом 1 якої сторони вирішили викласти пункт 12.8 у новій редакції: "Контракт вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.06.18р. Відносно гарантійних зобов`язань Постачальника, передбачених Контрактом, - до закінчення терміну дії гарантії".
31 січня 2022 року рішенням МКАС при ТПП у справі № 127/2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) 60 000,00 євро заборгованості за поставлений товар, 1 721,10 євро - 3 % річних, нараховані станом на дату подання позову - 01 червня 2021 року, 4 357,24 євро - відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а разом 66 078,34 євро, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 02 червня 2021 року до моменту оплати суми заборгованості в повному обсязі, та розраховуються за формулою: сума заборгованості х 3 % /365 днів х кількість днів прострочення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 824/68/22 за заявою ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року в справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору, у задоволенні заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про скасування рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року, прийнятого у місті Києві у складі: голови складу Кузнєцової Н. С., арбітрів: Атаманової Ю. Є., Стретовича В. М., у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору - відмовлено. Рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 за позовом NP Trade GmbH (Німеччина) до ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про стягнення заборгованості за поставлений товар, трьох процентів річних та арбітражного збору залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2023 року у справі № 824/68/22 за заявою ДП "НАЕК "Енергоатом" про скасування рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 (провадження № 61-9174ав22) апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року залишено без задоволення. Апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" та NP Trade GmbH (Німеччина) на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишено без змін.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2023 року у справі № 824/68/22 (провадження № 61-9174ав22) встановлено, що:
"закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження. […] Суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції правильно зазначив, що протягом усього часу розгляду арбітражним судом справи ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) не заперечував наявність відповідної компетенції у МКАС при ТПП України, а навпаки подавав процесуальні документи по суті арбітражного розгляду, зокрема, лист про вибір арбітра і продовження строку для надання відзиву, відзив на позовну заяву, чим фактично визнав чинність арбітражного застереження. Отже, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд цього спору";
"Рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021 вирішено питання про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) на користь NP Trade GmbH (Німеччина) боргу, у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін. Рішення міжнародного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства. Під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими (враховуючи, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), оскільки національний суд не може здійснювати перегляд рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 127/2021, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Посилання в апеляційній скарзі на звільнення боржника від відповідальності за порушення строків оплати продукції за контрактом з 24 лютого 2022 року на строк дії форс-мажорних обставин, які тривають, оскільки листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року, й підтвердила, що зазначені обставини є надзвичайними і невідворотними, не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що надання оцінки законності і обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору не входить до компетенції суду під час вирішення питання про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Крім того, слід зазначити, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено 31 січня 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року). Факт військової агресії Російської Федерації проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа Російської Федерації".
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно із частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", відповідно до яких тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
У статті 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тлумачення статті 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17 (провадження № 61-47280св18) зроблено висновок про те, що:
"вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що "застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти".