Постанова
Іменем України
18 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 200/15210/18
провадження № 61-12142св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Борисова Тетяна Валеріївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору та визнання права власності на об`єкт інвестування.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельних ділянок, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
30 березня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір будівництва об`єктів нерухомості, предметом якого було спільне будівництво нерухомого майна з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток у будинках на умовах і в порядку, передбачених договором.
ОСОБА_1, як замовник будівництва, зобов`язався інвестувати та організувати будівництво житлових будинків та гаражів (паркувальних місць), а ОСОБА_2 як інвестор - здійснити його фінансове інвестування.
Посилаючись на те, що відповідач умов укладеного між сторонами інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості від 30 березня 2018року не виконав, грошові кошти не вніс, а тому він за власні кошти здійснив відповідні будівельні роботи, позивач просив: розірвати інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 30 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на:
житловий будинок, загальною площею - 987,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
житловий будинок, загальною площею - 1 232,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
паркувальне місце № 1 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 2 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 3 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 4 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 5 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 6 загальною площею 16,4 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
паркувальне місце № 1 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 2 загальною площею - 17,1 кв. м, паркувальне місце № 3, загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 4 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 5 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 6 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 7 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 8 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 9 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 10 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 11 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 12 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 13 загальною площею - 16,4 кв. м, паркувальне місце № 14, загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 15 загальною площею 16,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано інвестиційний договір будівництва об`єктів нерухомості від 30 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
житловий будинок загальною площею 987,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
житловий будинок загальною площею 1 232,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
паркувальне місце № 1 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 2 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 3 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 4 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 5 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 6 загальною площею 16,4 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
паркувальне місце № 1 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 2 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 3 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 4 загальною площею 17,1 кв. м, паркувальне місце № 5,загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 6 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 7 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 8 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 9 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 10 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 11 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 12 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 13 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 14 загальною площею 16,4 кв. м, паркувальне місце № 15 загальною площею 16,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умов інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості належним чином, а саме, не здійснив інвестування, не може компенсувати понесених позивачем витрат, а тому є підстави для задоволення вимог щодо розірвання вказаного договору.
Оскільки відповідач не виконав свої обов`язки за інвестиційним договором та не здійснив фінансування будівництва, а позивач провів будівельні роботи за власні кошти, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 втратив право на частку у збудованих позивачем житлових будинках та паркувальних місцях.
Установивши, що будівництво нерухомого майна здійснено на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, без порушення цільового призначення земельної ділянки та за власні кошти, готовність житлових будинків та паркувальних місць до експлуатації у всіх аспектах визначена будівельно-технічним висновком, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради задоволено.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норми статей 182, 319, 328, 331 375, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої, другої, п`ятої, восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права щодо територіальної юрисдикції, оскільки позовні вимоги стосуються визнання права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, а отже, не належить до юрисдикції Бабушкінського районного суду м. Дніпра.
Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року скасовано, а справу № 200/15210/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску вказаного строку поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження.
Крім того, перший заступник прокурора Дніпропетровської області звертався з апеляційною скаргою на заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради.
Водночас апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та вирішив справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради. Водночас суд, всупереч нормам статей 356, 357, 358 ЦПК України, не дослідив та не вирішив питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження щодо розгляду апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради задоволено частково.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції: не звернув уваги на те, що позивач здійснив будівництво багатоквартирних житлових будинків на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети; не врахував вимоги статті 376 ЦК України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Відповідно суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірні багатоквартирні житлові будинки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Борисова Т. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на об`єкт інвестування скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи клопотання першого заступника прокурора Дніпропетровської області про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи містять відомості, які підтверджують, що прокуратурі Дніпропетровської області було відомо про розгляд справи судом 12 лютого 2019 року та відповідно про обставини справи встановлені судом першої інстанції, однак з апеляційною скаргою на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся лише 27 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області не зазначив поважних причин, які ускладнили звернення до Управління державного архітектурного контролю Дніпровської міської ради ще у лютому 2019 року, а отже, не довів, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому факту, що суб`єкти владних повноважень, знаючи про наявність справи, не здійснювали жодних заходів реагування.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і змінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
У цій справі відсутні виключні випадки, які дають можливість прокуратурі представляти інтереси держави. Зокрема, Дніпровська міська рада та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської ради мають можливість самостійно звертатися до суду з позовом за захистом порушених прав, а також передбачені законом механізми реагування на порушення у сфері містобудування.
Дніпровська міська рада не ставила питання щодо незаконності будівництва спірних об`єктів нерухомого майна, а по суті визнала їх придатними для подальшої експлуатації, уклавши з ОСОБА_1 відповідні договори про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, на виконання яких він перерахував до місцевого бюджету 521 446,28 грн.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що на час розгляду справи ОСОБА_1 не є власником земельних ділянок та розташованих на них багатоквартирних будинків. Власником вказаного нерухомого майна є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ліон" (далі - ОСББ "Ліон"), а отже, оскаржуване судове рішення також порушує права та інтереси власників квартир, розташованих у спірних багатоквартирних будинках за адресою: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2 .
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 9901/462/21, від 12 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 25 березня 2020 року у справі № 219/10482/16-ц, від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпровської міської ради, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, належні ОСОБА_1 земельні ділянки розташовані в зоні садибної житлової забудови за адресою: АДРЕСА_5 . Водночас він здійснив будівництво багатоквартирних житлових будинків.
Указані житлові будинки не відповідають параметрам наданих позивачем будівельних паспортів, а отже, є самочинним будівництвом. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що особа, які здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Посилається на те, що копію ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2022 року про відкриття касаційного провадження Дніпропетровська обласна прокуратура не отримувала, а ознайомилася з нею у системі "Електронний суд" лише після отримання відзиву Дніпровської міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій неправильно зазначена електронна адреса Дніпропетровської обласної прокуратури, просить поновити строк для подання відзиву.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
На обґрунтування відзиву заявник посилався на таке.
Звернення ОСОБА_1 до суду з позовом було спрямоване виключно на визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував положення статті 376 ЦК України та помилково задовольнив його позовні вимоги, пред`явлені до неналежного відповідача з метою легалізації нерухомого майна, збудованого з порушенням норм чинного законодавства та не введеного в експлуатацію.
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області зазначив орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, належно обґрунтував у чому полягає порушення інтересів держави та відповідно наявність у нього правових підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою.
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та Дніпровська міська рада не брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції. Прокурор ознайомився з матеріалами справи та отримав повний текст рішення суду першої інстанції 11 листопада 2019 року, після чого в межах тридцятиденного строку звернувся до суду з апеляційною скаргою. Зазначене спростовує твердження ОСОБА_1 про безпідставне поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на укладення договорів про пайову участь та відчуження спірних багатоквартирних житлових будинків, оскільки зазначені дії були вчинені ОСОБА_1 після ухвалення рішення судом першої інстанції. Водночас у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Борисова Т. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: кадастровий номер: 1210100000:02:291:0008, площею 0,1 га; кадастровий номер: 1210100000:02:291:0013, площею 0,05 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Цільове призначення зазначених земельних ділянок - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
30 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений інвестиційний договір будівництва об`єктів нерухомості.
Cторони погодили такий розподіл частки кожного у збудованому майні: інвестор - частка у розмірі 50 % у загальній пайовій власності на житлові будинки та паркувальні місця; забудовник - частка у розмірі 50 % у загальній пайовій власності на житлові будинки та паркувальні місця (пункт 2.3.1 інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості від 30 березня 2018 року).
Згідно з пунктом 2.10 інвестиційного договору будівництва об`єктів нерухомості від 30 березня 2018 року, якщо зобов`язання з внесення інвестиції виконуються інвестором в обсязі, що не відповідає передбаченому цим договором, розмір об`єкта інвестування, що передається інвесторові, визначається згідно з обсягом фактично здійсненого фінансування з вирахуванням визначеної згідно з цим договором суми відповідальності інвестора за невиконанням договору.
ОСОБА_2 зобов`язання за інвестиційним договором будівництва об`єктів нерухомості від 30 березня 2018 року не виконав, зокрема не здійснив фінансування будівництва. Позивач самостійно виконав будівельні роботи.
Згідно з відомостями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 01 липня 2019 року № 10/1-452, від 07 листопада 2019 року № 10/1-701 Реєстр дозвільних документів не містить інформації про реєстрацію документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Згідно з інформаційним листом Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12 серпня 2019 року за № 12/19-184, за матеріалами генерального плану розвитку міста та плану зонування території, земельні ділянки, кадастрові номери: 1210100000-02-291:0013, 1210100000:02:291:0008, знаходяться в зоні садибної житлової забудови.
Позивач здійснив будівництво не індивідуальних, а багатоквартирних житлових будинків, тобто будівництво здійснено на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети.
За даними інформаційної бази містобудівного кадастру замовнику позивачу надано будівельні паспорти на будівництво індивідуальних житлових будинків за адресою:
АДРЕСА_6 ) від 05 квітня 2018 року № 16/28-74 (земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:02:291:0013), яким передбачено будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардою, загальною площею 161,70 кв. м;
2) від 14 червня 2018 року № 16/28-157 (земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:02:291:0008), яким передбачено будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардою, загальною площею 275,30 кв. м.
Згідно з відомостями містобудівного кадастру та адресного плану міста офіційно адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавались, інформація про відповідні документи, на підставі яких були присвоєні або змінені ці адреси, відсутня. (т. 2 а. с 33).
Згідно з листом Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради від 12 листопада 2019 року
№ 10/1-705, 16 квітня 2018 року за № ДП061181060809 було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта за об`єктом "Будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_5", замовник ОСОБА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:291:0013.
Посадовими особами Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради 20 червня 2019 року здійснено виїзд для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000-02-291:0013. За результатами виїзду встановлено, що збудована будівля не відповідає зазначеним параметрам будівельного паспорта, а саме: за будівельним паспортом - одноповерховий з мансардним поверхом, фактично - чотири поверхи та мансардний.
Наказом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 12 серпня 2019 року № 45/СК повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта по вищезазначеному об`єкту, скасовано на підставі частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у зв`язку із зазначенням замовником будівництва ( ОСОБА_1 ). у повідомленні недостовірних даних).
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта за об`єктом "Будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_5" зареєстровано 18 червня 2018 року за № ДП061181690315, замовник - ОСОБА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:291:0008.
Посадовими особами Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради 24 жовтня 2018 року здійснено виїзд для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:291:0008.
За результатами виїзду встановлено, що збудована будівля не відповідає зазначеним параметрам будівельного паспорта, а саме: за будівельним паспортом поверховість - перший, другий та мансардний поверхи, а фактично - три поверхи та мансардний; геометричні розміри в плані - за будівельним паспортом 14*7 м, а фактично 12*24 м.
Наказом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 26 листопада 2018 року № 172/СК повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту за вищезазначеним об`єктом скасовано на підставі частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у зв`язку із зазначенням замовником будівництва ( ОСОБА_1 ). в повідомленні недостовірних даних).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження перший заступник прокурора Дніпропетровської області обґрунтовував тим, що прокуратура Дніпропетровської області не приймала участі у розгляді справи, про існування оскаржуваного рішення прокурору стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, а наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень встановлена 11 листопада 2019 року після ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції, про що в матеріалах справи міститься відповідна відмітка.
Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 серпня 2021 року, перевірив наявність підстав для поновлення першому заступнику прокурора Дніпропетровської області строку на апеляційне оскарження та дійшов висновку про його поновлення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що: "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".
У постановах Верхового Суду від 19 червня 2020 року у справі
№ 926/1037-б/15 та від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15 зазначено, що виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції урахував указані висновки Верховного Суду, реалізував надані йому законом дискреційні повноваження, належно мотивував необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження, визнавши причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження поважними.