Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 499/244/20
провадження № 61-13132св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Стефан",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року в складі судді Тимчука Р. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Стефан" (далі - ТОВ СП "Стефан") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка загальна площа 17,3212 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
24 жовтня 2016 року між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н (далі - Договір № 1), який 28 жовтня 2016 року пройшов процедуру державної реєстрації, номер запису про інше речове право: 17224320.
На підставі цього договору позивач отримав право оренди 1/2 частини земельної ділянки в розмірі 8,6606 га (загальна площа 17,3212 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
24 жовтня 2016 року між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № б/н (далі - Договір № 2), який 29 жовтня 2016 року пройшов процедуру державної реєстрації, номер запису про інше речове право: 17221835.
На підставі вказаного договору позивач отримав право оренди 1/2 частини земельної ділянки в розмірі 8,6606 га (загальна площа 17,3212 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
Також між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі без дати та б/н (далі - Договір № 3), загальною площею 41,6191 га, кадастровий номер - 5121882000:01:004:0141, що знаходиться на території Коноплянської сільської ради, Іванівського району Одеської області. Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Іванівському районі Одеської області, про що 02 липня 2012 року у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.
Восени 2019 року, при прибутті на поле, працівниками ТОВ СП "Стефан" було виявлено, що на земельній ділянці, без відома законного орендаря, всупереч умовам договорів № 1 та № 3, невідомими особами оброблено 1/2 частину (8,606 га) земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 в оренду, та частину (6 га) земельної ділянки, переданої ОСОБА_3 в оренду, шляхом їх засадження сільськогосподарськими культурами.
Надалі ТОВ СП "Стефан" в усному порядку звернулося до орендодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для з`ясування цієї ситуації. Під час спілкування останні повідомили, що земельні ділянки було оброблено відповідачкою ОСОБА_1 .
З метою мирного врегулювання спору 05 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_1 було направлено претензію з вимогою звільнити самовільно зайняті нею земельні ділянки та не чинити перешкоди в їх користуванні, а також компенсувати завдану нею шкоду в грошовій формі або шляхом передачі ТОВ СП "Стефан" майбутнього врожаю, отриманого із цих земельних ділянок.
На адресу позивача надійшов лист-відповідь на претензію від 21 листопада 2019 року, в якому відповідачка зазначила, що договір № 1 вже є недійсним, оскільки об`єктом оренди є неіснуюча земельна ділянка, у зв`язку з чим позивач повинен компенсувати їй збитки, починаючи з 2016 року, за самовільне зайняття земельної ділянки.
Щодо земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_3, то відповідачка рекомендувала звернутися до її власника з указаними у претензії питаннями.
Отже, виходячи зі змісту листу-відповіді на претензію, відповідачка ОСОБА_1 підтверджує той факт, що саме нею самовільно зайнята 1/2 частина земельної ділянки та засаджена сільськогосподарськими культурами, всупереч умовам договору та положенням чинного земельного законодавства.
Сторона позивача вважає, що іншу земельну ділянку також було оброблено відповідачкою ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 стверджує, що свої обов`язки за договором № 3 виконує сумлінно та будь-яких дій, які б суперечили його умовам, не здійснював.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій щодо самовільного заняття земельних ділянок, відповідач завдав ТОВ СП "Стефан" збитків у формі неотримання доходу (упущеної вигоди) та реальних збитків.
На підтвердження розміру упущеної вигоди позивач надав власний розрахунок, проведений на підставі бухгалтерських документів товариства та вважав, що така вигода становить 72 508,5 грн.
Обґрунтовуючи розмір понесених реальних збитків, позивач зазначив, що ним у серпні 2019 року здійснено комплекс сільськогосподарських заходів, пов`язаних із підготовкою ґрунту до посіву, спрямованих на знищення бур`янів, поліпшення структури ґрунту та насичення киснем земельних ділянок.
Загальна вартість таких робіт, за які ТОВ СП "Стефан" було сплачено власні кошти, склала 52 890,10 грн, що підтверджується розрахунком затрат ТОВ СП "Стефан" на підготовку до посіву земельних ділянок.
Враховуючи наведене, ТОВ СП "Стефан" просило:
зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні 1/2 земельної ділянки загальною площею 17,3212 га (1/2 - 8,66 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області та належить їй на праві спільної часткової власності, що знаходиться в оренді ТОВ СП "Стефан" відповідно до договору оренди землі від 24 жовтня 2016 року № б/н;
зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні частини (6 га) земельної ділянки, загальною площею 41,6191 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0141, що знаходиться на території Коноплянської сільської ради, Іванівського району Одеської області, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що знаходиться в оренді ТОВ СП "Стефан" відповідно до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ СП "Стефан";
стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП "Стефан" збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 72 508,50 грн та реальні збитки у розмірі 52 890,10 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, позов ТОВ СП "Стефан" задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні 1/2 земельної ділянки загальною площею 17,3212 га (1/2 - 8,66 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області та належить їй на праві спільної часткової власності, що знаходиться в оренді ТОВ СП "Стефан" відповідно до договору оренди землі від 24 жовтня 2016 року № б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП "Стефан", що пройшов процедуру державної реєстрації 28 жовтня 2016 року, номер запису про інше речове право: 17224320.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні частиною (6 га) земельної ділянки, загальною площею 41,6191 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0141, що знаходиться на території Коноплянської сільської ради, Іванівського району Одеської області, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що знаходиться в оренді ТОВ СП "Стефан" відповідно до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ СП "Стефан", зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Іванівському районі Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 липня 2012.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП "Стефан" збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 72 508,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП "Стефан" реальні збитки у розмірі 52 890,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП "Стефан" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 306,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачка самовільно зайняла спірні земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача, та обробила їх, засіявши сільськогосподарською продукцією, а саме пшеницею. В результаті таких дій відповідачки, ТОВ СП "Стефан", як орендар вказаних ділянок,не отримало дохід, який могло отримати від використання землі за цільовим її призначенням та понесло реальні збитки в результаті проведення робіт, пов`язаних із підготуванням ґрунту до посіву. Суди вважали, що позивач надав обґрунтований розрахунок завданих йому збитків, які не є абстрактними.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
23 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_5, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 179/1367/17-ц та Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12.
Крім того, заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Заявниця зазначає, що висновки суду про те, що спірні земельні ділянки були оброблені та засіяні саме відповідачем ґрунтуються лише на припущеннях, відповідних доказів матеріали справи не містять. Відповідачка жодним чином такі обставини не підтверджувала.
Крім того, заявниця не погоджується з висновками судів про те, що в її у діях наявний склад цивільного правопорушення, оскільки такі висновки зроблені внаслідок неправильного тлумачення норм чинного законодавства. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отриманні в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Позивач не довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачки стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При цьому розрахунок реальних збитків не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ТОВ СП "СТЕФАН" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка загальна площа 17,3212 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
24 жовтня 2016 року між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н (далі - Договір № 1), який 28 жовтня 2016 року пройшов процедуру державної реєстрації, номер запису про інше речове право: 17224320.
На підставі цього договору позивач отримав право оренди 1/2 частини земельної ділянки в розмірі 8,6606 га (загальна площа 17,3212 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
24 жовтня 2016 року між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № б/н (далі - Договір № 2), який 29 жовтня 2016 року пройшов процедуру державної реєстрації, номер запису про інше речове право: 17221835.
На підставі цього договору позивач отримав право оренди 1/2 частини земельної ділянки в розмірі 8,6606 га (загальна площа 17,3212 га), кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, що розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.
Також між ТОВ СП "Стефан" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі без дати та б/н (далі - Договір № 3), загальною площею 41,6191 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0141, що знаходиться на території Коноплянської сільської ради, Іванівського району Одеської області. Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Іванівському районі Одеської області, про що 02 липня 2012 року у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.
Восени 2019 року працівниками ТОВ СП "Стефан" було виявлено, що без відома законного орендаря, всупереч умовам договорів № 1 та № 3, невідомими особами оброблено 1/2 частину (8,606 га) земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_1 та частину (6 га) земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_3, шляхом їх засадження сільськогосподарськими культурами.
ТОВ СП "Стефан" в усному порядку звернулося до орендодавців для з`ясування цієї ситуації. Під час спілкування останні повідомили, що земельні ділянки було оброблено відповідачем.
05 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_1 було направлено претензію з вимогою звільнити самовільно зайняті нею земельні ділянки та не чинити перешкоди у їх користуванні, а також компенсувати завдану нею шкоду в грошовій формі або шляхом передачі ТОВ СП "Стефан" майбутнього врожаю, отриманого із зазначених вище земельних ділянок.
У відповідь на претензію ОСОБА_1 21 листопада 2019 року повідомила, що договір оренди землі, за яким вона передала позивачу в оренду земельну ділянку площею 8,6606 га, кадастровий номер 5121882000:01:004:0093, вже є недійсним, оскільки об`єктом оренди є неіснуюча земельна ділянка, а тому останій повинен компенсувати їй збитки, починаючи з 2016 року за самовільне зайняття земельної ділянки.
Щодо земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_3, то відповідачка рекомендувала звернутися до її власника з вказаними у претензії питаннями.
Щодо дій відповідачки 05 листопада 2019 року позивачем направлено заяву до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області для того, щоб встановити хто та на якій підставі здійснив самовільне захоплення частини (8,606 га) земельної ділянки та частину (6 га) іншої земельної ділянки, а також розмір збитків, завданих незаконним обробітком зазначених земельних ділянок (том 1, а. с.26-27).
Листом від 05 грудня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовлено позивачу у здійсненні заходів реагування, аргументуючи це тим, що між позивачем та відповідачкою наявні договірні правовідносини, а спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Також позивачем подано заяву до Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області (копія заяви додається) про вчинення кримінальних правопорушень, захисту його прав, встановлення та притягнення винних осіб до відповідальності.
Третя особа ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що між ним та ТОВ СП "Стефан" укладений договір оренди земельної ділянки розміром 41,620 га, яка належить йому на праві приватної власності. Посилається на те, що він належним чином виконує свої обов`язки, не чинить перешкоди позивачу та своєчасно отримує орендну плату. Щодо предмету спору йому нічого не відомо, так як у цей період не знаходився в с. Конопляне та йому нічого про це не відомо. Але зазначає, що земельні ділянки мають загальну межу, а тому є підстави вважати, що це не випадково та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі (том 1, а. с. 213-215).
У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача заявив клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (директор позивача, який укладав договори оренди).
Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 16 червня 2020 року клопотання про виклик та допит вказаних осіб в якості свідків задоволено.
ОСОБА_3 та ОСОБА_8 допитані в якості свідків судом першої інстанції. ОСОБА_1 від допиту її в якості свідка відмовилася, в судове засідання не з`явилася (том 2, а. с. 161-164).
Відмову відповідачки ОСОБА_1 від допиту її в якості свідка суд першої інстанції розцінив як безпосередню її причетність до обробки спірних земельних ділянок.
Під час розгляду справи та у відзиві на позовну заяву представник відповідачки заперечував той факт, що відповідачка будь-яким чином чинить перешкоди у користуванні земельної ділянки позивачу та посилався на те, що у позивача відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме відповідач чинить перешкоди.
Проте в судових дебатах у суді першої інстанції представник відповідачки повідомив, що дійсно ОСОБА_1 в 2019 році восени засіяла вказані ділянки сільськогосподарською продукцією, а саме пшеницею, проте факт заподіяння шкоди та її розмір представник відповідачки не визнав, та зазначив що позивач самоусунувся від використання ділянки, оскільки йому нічого не заважало користуватися нею.
На підтвердження розміру заподіяних збитків позивач надав власний розрахунок, проведений на підставі бухгалтерських документів товариства.
Обґрунтовуючи розмір понесених реальних збитків, позивач зазначив, що ним у серпні 2019 року було здійснено комплекс сільськогосподарських заходів, пов`язаних із підготуванням ґрунту до посіву, спрямований на знищення бур`янів, поліпшення структури ґрунту, перемішування її складових елементів і насичення киснем земельних ділянок.
Загальна вартість робіт, за які ТОВ СП "СТЕФАН" сплачено власні кошти, склала 52 890,10 грн, що підтверджується розрахунком затрат ТОВ СП "Стефан" на підготовку до посіву земельних ділянок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого
цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.