Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 758/13293/18
провадження № 61-13061св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська міська рада,
третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року в складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради та просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ізраїлі померла його матір ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки за вказаною адресою.
Його матір тривалий час хворіла, після її смерті він перебував у тяжкому стресовому стані, був юридично необізнаний щодо строків подачі заяви про прийняття спадщини, а тому пропустив строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що він є сином померлої ОСОБА_3 . Доказів того, що ОСОБА_1 через стресовий стан не міг подати заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки, суду не надано. Юридична необізнаність позивача щодо порядку та строку прийняття спадщини не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини юридична необізнаність позивача щодо строку, порядку прийняття спадщини, наявності спадкового майна.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва та Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, визначивши йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18 та від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_3 виховувала його одна, довго хворіла та у жовті 2017 року поїхала до Ізраїлю для проходження курсу лікування, де померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок смерті матері він тривалий час перебував у стресовому та депресивному стані.
На цей час йому щойно виповнилося 18 років, він перебував на території України під наглядом подруги матері та очікував на оформлення документів, оскільки є громадянином Ізраїлю та повинен був отримати посвідку на постійне проживання на території України як повнолітня особа.
Його бабуся отримала свідоцтво про смерть матері 18 грудня 2017 року, апостиль на свідоцтві був проставлений 11 лютого 2018 року. З метою отримання свідоцтва про смерть матері він полетів до Ізраїлю 06 червня 2018 року та у зв`язку з труднощами у придбанні квитків повернувся до України 13 червня 2018 року, тобто після закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки повʼязані з обʼєктивними труднощами, які не залежали від його волі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
27 січня 2023 року справа № 758/13293/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.