Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 521/15967/21
провадження № 61-3474св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод
у спілкуванні з дитиною.
Позов мотивований тим, що 14 червня 2014 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року. У період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом
з матір`ю. З моменту розлучення у сторін почались непорозуміння щодо участі відповідача у вихованні сина, його відвідування, оскільки відповідачка стала створювати йому штучні перешкоди. Спроби добровільно вирішити питання щодо участі у вихованні сина та спілкуванні з ним залишилися без результату. Стверджував, що з цього приводу він звертався до служби у справах дітей із заявою про визначення способу участі батька у спілкуванні з сином та його вихованні, але відповідачка продовжує чинити йому перешкоди та не дає можливості бачитися та спілкуватися із сином.
ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні із сином ОСОБА_3, його вихованні та побаченнях; визначити позивачу спосіб участі у спілкуванні з малолітнім сином та його вихованні, шляхом встановлення систематичних побачень батька і дитини щонеділі з 11 год 00 хв до 19 год 00 хв та проживання малолітнього сина з батьком у літній період часу щорічної відпустки батька ОСОБА_1 за місцем його перебування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди
у вихованні, зустрічах і вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Визначено способи участі батька, ОСОБА_1, у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3, шляхом встановлення перебування дитини з батьком щотижня з 18 год 00 хв до 20 год 30 хв у середу та
з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв у неділю без присутності матері.
Встановлено перебування дитини, ОСОБА_3, з батьком ОСОБА_1 щороку в день народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції встановив наявність перешкод у вільному спілкуванні батька та сина, надав оцінку висновку органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 грудня
2021 року № 3802/01-20 щодо визначення участі батька, ОСОБА_1, у спілкуванні з сином ОСОБА_3, дійшов висновку що такий спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним повною мірою відповідатиме інтересам як батька, так і сина, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
09 березня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог не чинити перешкод у вихованні, зустрічах і вільному спілкуванні
з сином провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю предмета спору; в частині позовних вимог про визначення способу участі батька у вихованні сина шляхом визначення перебування дитини з батьком щотижня з 18 год
00 хв до 20 год 30 хв у середу та з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв у неділю без присутності матері передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до суду
з позовними вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною між сторонами не існувало ніякого конфлікту, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цього, а тому провадження у справі в цій частині слід закрити. Суди попередніх інстанції, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 грудня 2021 року № 3802/01-20, не звернули уваги на те, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, оскільки побачення батька із сином без присутності матері може мати негативні наслідки для дитини. Висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батьків у вихованні малолітньої дитини не є предметом судового оскарження, такий висновок не є обов`язковим для суду, оцінюється судом як один із доказів, не є актом індивідуальної дії, який може бути визнаний неправомірним або скасований судом.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі
№ 686/20582/19-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18,
від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц, від 10 квітня 2019 року
у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц,
від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 січня 2023 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду
м. Одеси.
04 липня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
14 червня 2014 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року.
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з 01 грудня 2020 року,
з цього часу вони проживають окремо.
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 01 грудня 2020 року проживає разом з матір?ю.
30 грудня 2021 року орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради склав висновок № 3802/01-20 про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення часу перебування дитини з батьком щотижня з 18 год 00 хв до
20 год 30 хв у середу та з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв у неділю без присутності матері, у святкові дні - за попередньою домовленістю батьків. Усі зустрічі повинні проводитися, враховуючи розпорядок дня дитини, та за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини. Рекомендовано батькам усі питання стосовно виховання дитини вирішувати мирним шляхом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися
з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання
і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини
є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання
з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право
на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.