ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/3586/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фурсівської сільської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) і рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 (суддя Кошик А.Ю.) у справі
за позовом Фурсівської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп"
про скасування права постійного користування та повернення земельної ділянки
(за участю представників: позивача - Бобрик О.В.; відповідача - Шеретько В.О., Войцеховський М.Ю.)
Вступ
1. У 1979 році Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство (Сквирське СРГ) отримало на праві постійного користування земельну ділянку площею 54 га для рибогосподарських потреб.
2. У 1999 році за результатами приватизації змінена організаційно-правова форма Сквирського СРГ у відкрите акціонерне товариство, яке в 2011 році було перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - ТОВ "Сквираплемрибгосп", відповідач).
3. У 2018 році ТОВ "Сквираплемрибгосп" зареєструвало право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта, виданого Сквирському СРГ.
4. У 2021 році Фурсівська сільська рада (далі - Рада, позивач) звернулась до ТОВ "Сквираплемрибгосп" з вимогами: (1) скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою; (2) зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку.
5. Узагальнено підставою позову Рада визначила те, що право постійного користування в порядку правонаступництва до відповідача не перейшло, оскільки державне підприємство було припинено шляхом реорганізації у процедурі приватизації, що має наслідком втрату права постійного користування земельною ділянкою. Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав і має повернути її Раді.
6. Суди попередніх інстанцій не погодились з доводами позивача та зазначили, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію з набуттям правонаступником прав та обов`язків приватизованого Сквирського СРГ, у тому числі права постійного користування земельною ділянкою.
7. Ключове питання цього спору сформульовано Верховним Судом так: чи перейшло до відповідача право постійного користування землею в порядку правонаступництва від реорганізованого за результатом приватизації державного підприємства.
Обставини справи
8. На підставі рішення Виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих від 18.11.1967 № 850 Сквирському рибгоспу Білоцерківського рибокомбінату відведено земельну ділянку під будівництво рибного господарства, а 01.04.1979 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 54 га серія Б №027527 (далі - Державний акт).
9. 20.06.1996 на базі Білоцерківського рибокомбінату було створено Білоцерківське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (наказ Міністерства рибного господарства №98).
10. За наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-6/483 від 25.11.1998 Білоцерківське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство в процесі приватизації реструктуризовано на окремі структурні підрозділи: 1) Білоцерківське державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство; 2) Таращанське сільськогосподарсько-рибоводне господарство; 3) Сквирське сільськогосподарсько-рибоводне господарство.
11. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 5-25-7/15 від 12.08.1999 в ході приватизації Сквирське СРГ перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Сквирасільрибгосп" (далі - ВАТ "Сквирасільрибгосп").
12. Згідно з виданим Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Київській області свідоцтвом про власність від 22.02.2000 №2 ВАТ "Сквирасільрибгосп" є правонаступником прав та обов`язків Сквирського СРГ.
13. Згідно з планом приватизації Сквирського СРГ (затверджений наказом РВ ФДМУ по Київській області від 11.08.1999 №5-25-6/174) загальна площа землекористування підприємства складає 402,4 га, у т.ч. під водою 306,6 га.
14. Приватизація ВАТ"Сквирасільрибгосп" завершена у 2000 році (наказ РВ ФДМУ по Київській області від 20.11.2000 №5-25-11/3).
15. ВАТ "Сквирасільрибгосп" реорганізовано шляхом перетворення в ТОВ "Сквираплемрибгосп", яке зареєстроване 14.02.2012 та відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ "Сквирасільрибгосп".
16. ВАТ "Сквирасільрибгосп", а в подальшому ТОВ "Сквираплемрибгосп" використовує земельну ділянку водного фонду для рибогосподарський потреб площею 31,9346 га (площа змінена внаслідок узгодження меж земельної ділянки в натурі за актом від 22.08.1995) з кадастровим номером 3224081201:01:090:0003 (далі - спірна земельна ділянка), яка була надана Сквирському СРГ на підставі Державного акта. Усі три зазначені юридичні особи мають єдиний код ЄДРПОУ - 25295152.
17. 03.12.2018 проведено державну реєстрацію за відповідачем права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
18. Рада звернулася до суду з позовом до ТОВ "Сквираплемрибгосп" про: (1) скасування державної реєстрації права постійного користування відповідача спірною земельною ділянкою з одночасним припиненням права постійного користування спірною земельною ділянкою, (2) зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку.
19. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту припинення діяльності державного підприємства припинилось і його право постійного користування земельною ділянкою, а отже до особи, що утворилася після приватизації державного підприємства (правонаступником якої є відповідач), таке право в порядку правонаступництва не перейшло, тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу, який є власником земельної ділянки.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
20. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023, у позові відмовлено.
21. Суди констатували, що зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - ВАТ "Сквирасільрибгосп" (а у подальшому відповідачем) прав та обов`язків приватизованого Сквирського СРГ, у тому числі права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта.
22. З урахуванням висновків Конституційного Суду України в рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, відповідно до яких юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою, а раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними, у відповідача відсутній обов`язок з переоформлення набутого права постійного користування земельною ділянкою, а тому останній правомірно зареєстрував за собою таке право на підставі Державного акта.
23. При цьому суди відхилили посилання позивача на преюдиційність для даної справи обставин, встановлених в судових рішеннях у справі №22/045-10 та у справі №911/2646/17, оцінивши вказані позивачем обставини виключно як правову оцінку судами встановлених обставин у наведених судових справах.
Касаційна скарга
24. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25. Суди попередніх інстанцій не врахували, що судовими рішеннями у справах №22/045-10, №911/2646/17, стороною спору в яких був відповідач, встановлено відсутність права постійного землекористування на спірну земельну ділянку у ВАТ "Сквирасільрибгосп". Відповідно, судами помилково, без врахування висновків Верховного Суду про застосування приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України в постановах від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, не застосовано цю процесуальну норму до встановлених у інших судових рішеннях обставин, які є преюдиційними для даної справи.
Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу
26. Суди дійшли правильного висновку про перехід до відповідача права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва. У зв`язку з чим оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Натомість доводи касаційної скарги зводяться до вимог про переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта належало Сквирському рибгоспу, як структурному підрозділу Білоцерківського рибокомбінату. У 1996 році на базі Білоцерківського рибокомбінату було створено Білоцерківське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство.
28. У межах процедури приватизації за відповідними наказами РВ ФДМУ по Київській області: (1) Білоцерківське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство спочатку було реструктуризовано на окремі структурні підрозділи, одним з яких було Сквирське СРГ; (2) після цього було затверджено план приватизації Сквирського СРГ та перетворено останнє в ВАТ "Сквирасільрибгосп", яке у 2012 році перетворилося в ТОВ "Сквираплемрибгосп".
29. Заперечуючи набуття відповідачем права землекористування на підставі Державного акта, позивач мотивує свою позицію змістом статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції станом на момент приватизації Сквирського СРГ), згідно з якою реорганізація юридичної особи є формою припинення цієї юридичної особи та статті 27 Земельного кодексу України (у аналогічній редакції, далі - ЗК України), статті 141 Земельного кодексу України (у чинній на даний час редакції), відповідно до яких право користування земельною ділянкою припиняється внаслідок припинення діяльності підприємства.
30. Ще одним аргументом позивача було те, що відсутність права постійного землекористування на спірну земельну ділянку у ВАТ "Сквирасільрибгосп" було встановлено судовими рішеннями у справах №22/045-10, №911/2646/17, а отже ця обставина не потребує повторного доведення при вирішенні спору у даній справі. Цей аргумент також продубльований позивачем в якості доводу в поданій ним касаційній скарзі.
31. Відхиляючи такі аргументи позивача суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і Верховний Суд, дійшли висновку, що набуте Сквирським СРГ право постійного користування земельною ділянкою не припинилося внаслідок перетворення останнього в акціонерне товариство за результатами приватизації та перейшло до його правонаступника - відповідача.
32. Як у статті 27 ЗК України в редакції, чинній на момент створення ВАТ "Сквирасільрибгосп", так і статті 141 ЗК України в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2002 та діяла в момент створення відповідача, наведено вичерпний перелік підстав припинення права постійного землекористування, зокрема припинення діяльності підприємства.
33. У той же час за змістом підпункту 3 частини 1 статті 27 ЗК та підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.