ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2023 року
м. Київ
справа №120/4783/20-а
адміністративне провадження № К/9901/44616/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Уханенка С. А., Білак М. В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (головуючий суддя: Мультян М. Б.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (головуючий - суддя: Мацький Є. М.; судді: Сушко О.О., Залімський І. Г.)
у справі № 120/4783/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -
У С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
10 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (протокольною ухвалою суду першої інстанції від 17 травня 2021 року виключено Офіс Генерального прокурора як відповідача у справі), Прокуратури Луганської області (протокольною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року замінено відповідача - Прокуратуру Луганської області на Луганську обласну прокуратуру), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Десятої кадрової комісії, яка створена наказом Генеральної прокуратури України № 252 від 02 червня 2020 року "Про створення десятої кадрової комісії з атестації регіональних прокуратур", від 20 липня 2020 року № 27 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1227к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 серпня 2020 року з підстави рішення кадрової комісії № 10;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури за погодженням з ОСОБА_1 з 27 серпня 2020 року;
- стягнути з прокуратури Луганської області (ЄДРПОУ 02909921) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 27 серпня 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, з огляду на невідповідність такого рішення вимогам законодавства. Зокрема, положенням статті 43 Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ряду рішень Європейського Суду з прав людини, положенням Кодексу законів про працю, Закону України "Про прокуратуру". Також позивач вказав, що рішення є необ`єктивним та таким, що винесене без урахування всіх обставин.
Також зазначено, що 19 серпня 2020 року прокурором Луганської області видано наказ № 1227к про звільнення його з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 серпня 2020 року з підстави рішення кадрової комісії № 10.
Однак, позивач вважає прийняті рішення протиправними, оскільки були відсутні підстави для його звільнення відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не мали місця ані ліквідація, ані реорганізація органу прокуратури, а також не було скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Луганської області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Десятої кадрової комісії від 20 липня 2020 року №27 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року № 1227к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 27 серпня 2020 року;
- поновлено ОСОБА_1 у Луганській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 28 серпня 2020 року;
- стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2020 року по 16 серпня 2021 року у розмірі 286 094,82 (двісті вісімдесят шість тисяч дев`яносто чотири гривні 82 копійки) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №120/3794/20-а, визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 27 від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації позивачем.
Відтак, рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 27 від 20 липня 2020 року, яке є законодавчо визначеною підставою для винесення наказу про звільнення, було скасовано судом.
Також суди попередніх інстанцій зауважили, що ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, відсутні, а тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VIІ є безпідставним. До того ж, посилання відповідача в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII здійснено без зазначення конкретної підстави для звільнення, що породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Також судами зазначено, що оскільки рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 27 від 20 липня 2020 року, на підставі якого було видано наказ, яким позивача звільнено із займаної посади, скасовано, то підлягає скасуванню також наказ прокурора Луганської області від 19 серпня 2020 року про звільнення позивача.
Враховуючи скасування наказу про звільнення позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна вимога про поновлення позивача на посаді підлягає задоволенню шляхом поновлення на посаді, що рівнозначна тій, яку позивач обіймав до звільнення, що свідчитиме про ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
Суди стягнули на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 286 094,82 грн (1182,21 грн (середньоденний заробіток) Х 242 (робочих днів вимушеного прогулу), керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
Від Луганської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та порушенням норм процесуального права - статей 2, 6, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували пункт 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, про те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби (пункту 65 зазначеної постанови).
Крім того, на думку скаржника, позиція суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 160/6204/20, прийнятої у подібних правовідносинах, де в пункті 49 зазначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, як підставу звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації. Відповідачем зазначено, що виходячи з системного аналізу положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-ІХ Верховний Суд дійшов висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Луганська обласна прокуратура також зазначила, вищенаведені позиції Верховного Суду на даний час є сталими та неодноразово застосовувалися до спірних правовідносин. Зокрема, у постановах Верховного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 520/5000/2020, від 21 жовтня 2021 року у справі №540/1782/20.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували частину першу статті 235 КЗпП України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 340/3563/20, про те, що у разі визнання незаконним та скасування акту суб`єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективним способом захисту та поновлення порушених прав в даному випадку буде поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконного звільнено (пункт 129.1 зазначеної постанови). Позиція судів попередніх інстанцій щодо поновлення позивача в Кіровоградській обласній прокуратурі, всупереч КЗпП України та Закону № 113-ІХ дає підстави для можливості поновлення на посаді прокурора, оминаючи процедуру атестації (пункт 130 зазначеної постанови).
Від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправним, оскільки ставить його у стан правової невизначеності, оскільки зміст наказу не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу. Зазначена правова невизначеність підстав для звільнення позивача із займаної посади призводить до порушення його прав, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про дійсні підстави звільнення. У підсумку, вказане призводить до того, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру", при цьому, не дотримано жодної з норм КЗпП України, що є підставою для його скасування.
Усі інші доводи аналогічні тим, що зазначені у адміністративному позові, відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 21 серпня 2023 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, позивач з квітня 1999 року по 27 серпня 2020 року безперервно працював на різних посадах в органах прокуратури України.
Зокрема, з 21 січня 2020 року призначений на посаду прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях, щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, прокуратури Луганської області.
25 вересня 2019 року набув чинності Закон № 113-IX, відповідно до якого усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17 грудня 2019 року № 336, від 04 лютого 2020 року № 65, від 19 лютого 2020 року № 102) затверджено Порядок проходження прокурорами атестації та визначено процедуру атестації прокурорів та слідчих органів прокуратури, надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів усіх рівнів.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з яким Комісії, серед іншого, забезпечують проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур. Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря.
Наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 252 утворено Десяту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Комісія), а наказом Генерального прокурора від 02 червня 2020 року № 258 утворено робочу групу Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
На спільному засіданні кадрових комісій від 23 червня 2020 року (протокол № 1 від 23 червня 2020 року) затверджено Графік співбесід прокурорів регіональних прокуратур на 20 липня 2020 року (далі - Графік), відповідно до якого позивача включено до групи 10 під № 10 для проходження співбесіди.
Позивачем успішно було складено перший іспит на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та другий іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку з чим позивача допущено до наступного третього етапу -співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
За наслідками проходження позивачем третього іспиту, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі особової справи, а також пояснень прокурора під час співбесіди, Головою десятої Комісії ОСОБА_2 20 липня 2020 року оголошено рішення "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі співбесіди" та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Позивач, вважаючи рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур протиправним, оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.
За результатами розгляду справи № 120/3794/20-а, Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення від 17 листопада 2020 року, яким визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 27 від 20 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 120/3794/20-а апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін. Відтак, судове рішення у справі № 120/3794/20-а набрало законної сили.
Разом із тим, на підставі рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №27 від 20 липня 2020 року, прокурором Луганської області винесено наказ від 19 серпня 2020 року № 1227к, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Луганській області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Луганської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", з 27 серпня 2020 року.
Не погоджуючись з наказом прокурора Луганської області про звільнення з посади прокурора, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом № 113-ІХ, який діє з 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність працівників органів прокуратури становить не більше 15000 осіб, зокрема загальна чисельність прокурорів становить не більше 10000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону № 1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Пунктом 8 Розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Частиною першою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Спірні правовідносин склалися з приводу (не)правомірності звільнення позивача з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, враховує, що Верховним Судом за подібних правовідносин вже сформовано правовий висновок щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221, Порядку № 233, який викладено, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 440/2682/20 та № 640/24727/19, від 20 жовтня 2021 року у справі №440/2700/20, від 21 жовтня 2021 року у справах №520/5000/2020 та №540/1782/20, від 17 листопада 2021 року у справі №540/1456/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20, від 28 грудня 2021 року у справі №640/25705/19, від 29 грудня 2021 року у справі №420/4777/20, та багатьох інших, та який є застосовним і до обставин цієї справи.