ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 761/31292/21
Провадження № 51 - 2301 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021105100002351 від 08 липня 2021 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зарафшан Республіки Узбекистан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 309 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено відповідні обов`язки.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, придбав та почав незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,356 г та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), масою 0,326 г, з метою власного вживання без мети збуту.
08 липня 2021 року о 12 годині 30 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 28, працівниками управління боротьби з наркозлочинністю Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України було зупинено ОСОБА_6 і на запитання працівників чи має він при собі заборонені предмети останній відповів, що в рюкзаку чорного кольору, який був при ньому, зберігається наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,356 г. та особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), масою 0,326 г. Після чого на місце події викликано слідчо-оперативну групу Шевченківського УП.
В подальшому 08 липня 2021 року о 12 годині 30 хвилин в ході затримання ОСОБА_6 під час проведення його особистого обшуку працівниками поліції Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вилучено - 5 капсул з речовиною невідомого походження, 1 zip-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору невідомого походження, 1 zip-пакет з рослинною речовиною зеленого кольору невідомого походження, 1 zip-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору невідомого походження, в яких знаходилися наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,356 г та особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін), масою 0,326 г.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і на підставі ст. ст. 284, 440 КПК України закрити кримінальне провадження. Посилаючись на п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів", а також висновок щодо застосування ст. 309 ч. 4 КК України сформульований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 357/11205/19 (провадження № 51 - 2776 кмо 21), вважає, що суди обох інстанцій безпідставно не застосували до ОСОБА_6 положення ст. 309 ч. 4 КК України та не врахували те, що він звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування ще до закінчення досудового слідства, про що свідчить відповідна довідка. Зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки здійснив апеляційний розгляд без участі обвинуваченого та захисника, які не були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду, в той час як сторона захисту бажала взяти участь під час апеляційного розгляду, про що зазначала в апеляційній скарзі. Вважає, що судом апеляційної інстанції не було вжито усіх заходів для повідомлення обвинуваченого і захисника про час і дату судового засідання, чим порушено вимоги ст. ст. 323, 324 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив її задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою в частині допущеного апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону через неналежне повідомлення сторони захисту про дату і час судового засідання та необґрунтованою щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 309 ч. 4 КК України.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Захисник ОСОБА_8 у касаційній скарзі не оспорює висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за ст. 309 ч. 1 КК України.
Разом із тим, захисник надає власне тлумачення ст. 309 ч. 4 КК України в межах вказаного кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосовано зазначені положення закону України про кримінальну відповідальність, хоча для цього, на його думку, у судів були і є всі підстави.
Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною шостою статті 13 Закону № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У висновку щодо застосування норми права, сформульованому у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 357/11205/19 (касаційне провадження № 51 - 2776 кмо 21), вказано наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії.
Добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію у такої особи може бути встановлено вперше.
Згідно позиції об`єднаної палати для правильного застосування положень ст. 309 ч. 4 КК України суду належить встановити умови для їх застосування, а саме: чи страждає особа на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини, та чи за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" обвинуваченій особі було встановлено діагноз "наркоманія".