Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 520/15620/17
провадження № 61-8414св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Орезом Валентином Павловичем, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року в складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 травня 2023 року в складі колегії суддів Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Назарової М. В.
Історія справи
У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/15620/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатніх правових підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеса від 28 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеса від 29 березня 2019 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.
У подальшому постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2019 року залишено без змін, а додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року змінено шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, з 5 000 грн до 2 500 грн.
20 вересня 2021 року Одеський апеляційний суд прийняв додаткову постанову, якою стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 3 000 грн.
На підставі вказаних вище судових рішень Київський районний суд міста Одеси видав виконавчі листи №520/15620/17, а саме:
від 21 жовтня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 2 500 грн;
від 12 липня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим 18 липня 2022 року ОСОБА_2 як єдина спадкоємиця ОСОБА_3 за заповітом звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах. До заяви додала докази на підтвердження факту прийняття спадщини за заповітом та відкриття спадкової справи на підставі її заяви, а також докази того, що син спадкодавця не має права на обов`язкову частку у спадщині. Указувала, що виконавчі провадження з метою примусового виконання вказаних виконавчих документів за життя ОСОБА_3 не відкривалися.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 20 грудня 2022 року Київський районний суд м. Одеси в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовив. Постановою від 01 травня 2023 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Свої рішення суди мотивували тим, що заміна стягувача у випадку його смерті на правонаступника нерозривно пов`язана зі строком прийняття спадщини. За висновком судів слід дотримуватися установленого законом строку для прийняття спадщини та лише після спливу цього строку замінювати стягувача його правонаступником. Тому суди вважали, що заява ОСОБА_2 подана передчасно, оскільки строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на момент її подання ще не закінчився, коло спадкоємців установити неможливо. Зокрема, до спливу цього строку спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини, а особи, які мають право на обов`язкову частку в спадщині - прийняти її.
Суд першої інстанції також прийняв до уваги, що відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в період дії воєнного стану, то строк для прийняття спадщини закінчується 17 січня 2023 року включно, і до вказаної дати спадкоємці мають право здійснити дії з прийняття чи неприйняття спадщини.
Аргументи учасників справи
07 червня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про заміну стягувача його правонаступником задовольнити.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що:
суди не врахували, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину у встановлений законом строк, а спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку в спадщині - відсутні;
суди при визначенні строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 помилково застосували постанову КМУ № 164 від 28 лютого 2022 року, яка не має пріоритету над нормами ЦК України, зокрема, статтями 1268-1273 ЦК України.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 27 червня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху.
03 липня 2023 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_2 сплатила судовий збір та усунула недоліки скарги в повному обсязі.
Ухвалою від 04 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 04 липня 2023 року Верховний Суд указав, що відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою від 09 серпня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Позиція Верховного Суду
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що:
"75. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.