Постанова
Іменем України
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 344/2449/22
провадження № 61-8673св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року у складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Івано-Франківську помер батько позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області. Про смерть батька він не знав, оскільки проживав окремо від нього. Він не мав можливості відстежувати стан справ в останні місяці життя батька та після його смерті через потребу постійного догляду за хронічно хворою матір`ю, яка перенесла операцію на нозі, що підтверджується випискою медичної карти хворого № 9821/20 від 26 листопада 2020 року. Про смерть батька він дізнався у листопаді 2021 року від державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, до якої він з`явився за її викликом, викладеним у листі № 2660/02-14 від 28 жовтня 2021 року. Після цього йому стало відомо, що спадкова справа була відкрита за заявою ОСОБА_2 (брата померлого), поданою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подаючи заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_2 повідомив нотаріусу, що інших спадкоємців у померлого немає. Ведучи спадкову справу, нотаріус дізналась про зареєстрований в спадковому реєстрі заповіт, після чого викликала позивача. Оскільки строк на прийняття спадщини був пропущений, постановою нотаріуса від 21 листопада 2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Про наявність заповіту на його ім`я позивач не знав, оскільки за життя батько не повідомляв його про це. Дублікат заповіту отримав у Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві лише 16 грудня 2021 року, на підставі повторного свідоцтва про смерть, яке отримав 09 грудня 2021 року.
У зв`язку з наведеним позивач просив визначити йому додатковий строк - три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, відкритої після смерті батька ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення і постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_5 додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення про задоволення позову мотивоване тим, що:
як на підстави поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на необізнаність про смерть спадкодавця та наявність заповіту, складеного на його ім`я, а також на те, що відомості про батька у свідоцтві про його народження були внесені зі слів матері, батьки у шлюбі не перебували і прізвище батька у свідоцтві про народження не співпадало із прізвищем спадкодавця. Зазначав, що лише в листопаді 2021 року йому стало відомо про смерть батька зі слів державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори. У листопаді 2021 року нотаріус підтвердив факт існування заповіту;
у Першій Івано-Франківській державний нотаріальній конторі змінювалися нотаріуси, які вели спадкову справу, зокрема, спадкова справа заведена нотаріусом Кравець О. М., а продовжена нотаріусом Фединою А. М., яка повідомила позивача про наявність заповіту;
спадкова справа після смерті ОСОБА_3, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена на підставі заяви ОСОБА_2 від 14 квітня 2021 року, проте спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 повідомлено про наявність заповіту тільки в листопаді 2021 року, тобто після спливу шести місяців після заведення спадкової справи та одного року з часу відкриття спадщини;
позов подано до суду 10 лютого 2022 року, тобто на четвертий місяць після того, як позивач дізнався про смерть спадкодавця і наявність заповіту, що відповідає межам строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3, оскільки позивач довів існування поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення дій в межах строку для прийняття спадщини, які полягають у його необізнаності про наявність заповіту;
подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який не був у документах про народження спадкоємця зазначений батьком, є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину;
навіть обізнаність ОСОБА_1 про смерть спадкодавця ОСОБА_3 і подання ним заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк не вплинуло б на реалізацію ним права на спадкування, бо право на спадщину за законом у нього не виникло.
Аргументи учасників
У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 достовірно було відомо як про смерть батька, так і про заповіт на його користь, оскільки позивач неодноразово особисто про це заявляв під час консультації у нотаріуса. Незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач міг реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець першої черги за законом. Суди не врахували пояснення свідка ОСОБА_6, який стверджував, що при випадковій зустрічі з позивачем, яка мала місце приблизно в березні-квітні 2021 року, повідомив останнього про смерть батька, який у відповідь зазначив, що знає про смерть батька, проте не приходив до нього, оскільки батько сказав йому, щоб той не приходив. На переконання ОСОБА_2, необізнаність про смерть батька та наявність заповіту не є поважними причинами, які свідчать про існування об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали своєчасно звернутися до нотаріуса. Вважає, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового стану про народження від 28 жовтня 2021 року № 00033392363, тобто є спадкоємцем першої черги, який не подав заяву про спадкування після смерті батька за законом. Крім того, ОСОБА_1 не хворів, проживав у місті Івано-Франківську, як і його батько, працював в Івано-Франківському національному університеті нафти й газу, що неподалік місця проживання батька, у тривалі відрядження не їздив, не перебував на строковій службі, хоча й доглядав за хворою матір`ю, проживав повноцінне життя. При розгляді цієї справи належить врахувати принципи пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, оскільки він ( ОСОБА_2 ) на відміну від ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у житті брата ОСОБА_3, доглядав за ним, цікавився станом здоров`я, поніс усі витрати на його лікування, постійно приносив йому їжу, здійснював поховання, не дивлячись на те, що сам є особою з інвалідністю ІІ групи. У порушення норм процесуального права апеляційний суд залишив поза увагою те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про допит свідка - нотаріуса ОСОБА_11 та витребування відео- та аудіозапису зустрічі ОСОБА_1 з ним у нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори.
У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, мотивоване тим, що всі висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки ОСОБА_3 не є його батьком de jure.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишено без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 671/308/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 341/2260/21, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17, від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20, від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц, постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який за життя проживав і був зареєстрованим у АДРЕСА_1 (а. с. 48).
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2 (а. с. 12).
У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового стану про народження позивача у справі ОСОБА_1 у відомостях про батька зазначено прізвище, власне ім`я, по батькові: ОСОБА_8, тобто прізвище спадкодавця не співпадає із прізвищем батька позивача (а. с .62).
Із витребуваної судом копії спадкової справи № 283/2021 р., яка заведена після смерті ОСОБА_3, встановлено, що 14 квітня 2021 року відповідач у справі ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_3 . Одночасно зазначив, що інших спадкоємців немає, спадкодавець у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував (а. с. 36).
Спадкову справу заведено 14 квітня 2021 року, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 64356584 (а. с. 45).
На запит завідувача Івано-Франківської державної нотаріальної контори № 633/02-14 від 14 квітня 2021 року Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що за наявними відомостями архівного фонду № 29 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 20 грудня 2005 року за реєстровим номером № 2-2569 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3, який на день посвідчення заповіту проживав у АДРЕСА_1 (а. с. 48 зворот).
Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 19 листопада 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, все належне йому майно заповів ОСОБА_5 (а. с. 68 зворот - 69). Встановивши зазначені обставини, нотаріус надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення № 2660/02-14 від 28 жовтня 2021 року з проханням з`явитися до державної нотаріальної контори (а. с. 65 зворот).
Після отримання листа-повідомлення нотаріуса 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 66).
Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 12 листопада 2021 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини (а. с. 7).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).