Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 753/21242/19
провадження № 61-518св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАКАНДА", Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро", державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Сорока Валерій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАКАНДА" на постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ"Банк "Фінанси та Кредит"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАКАНДА" (далі - ТОВ "ВАКАНДА"), Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" (далі - КП "Реєстраційне бюро"), державного реєстратора КП "Реєстраційне бюро" Сороки В. М. (далі - державний реєстратор), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (далі - ТОВ "ФК "Арагон") про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів.
Позов мотивований тим, що 16 серпня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та позивачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 123-07-И/09, відповідно до п.п. 2.1., 2.3. якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 220 000,00 доларів США з процентною ставкою 10,8 % річних на придбання двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66,90 кв.м., жилою площею 34,30 кв.м., з поверненням кредиту до 13 серпня 2027 року. В цей же день, 16 серпня 2007 року, між ОСОБА_3 та позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 16 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, згідно умов якого позивач передала вказану належну їй на праві власності квартиру в іпотеку банку.
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року по справі № 753/9091/15 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до позивача частково задоволено позовні вимоги банку та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 17 841 692,46 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_2 та виселено позивача з квартири. Одночасно зазначено про те, що це рішення не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Згідно вимог вказаного закону кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 пункту 1 Закону, на користь (у власність) іншої особи. Однак в порушення вказаної норми ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступив права вимоги за іпотечним договором ТОВ "ВАКАНДА", яке в подальшому в позасудовому порядку зареєструвало за собою право власності на належну позивачу квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою № 185318823 від 18 жовтня 2019 року, згідно якої державний реєстратор виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48900821, від 27 вересня 2019 року та зареєстрував за ТОВ "ВАКАНДА" право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
Реєстрація права власності на належну позивачу квартиру за ТОВ "ВАКАНДА" проведена державним реєстратором з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відбулася на підставі недійсних договорів про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладення яких суперечить положенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ще й тому, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який передбачає, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Позивач зазначала, що споживчий кредит їй було надано у доларах США банком, який є резидентом України; будь-якого іншого нерухомого майна у власності у неї, окрім зазначеної квартири, немає, це нерухоме майно є єдиним її житлом і за своєю площею (66,90 кв.м.) не перевищує 140,0 кв.м., тобто дія вказаного Закону поширюється на ці правовідносини. Отже рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру позивача за ТОВ "ВАКАНДА" є незаконним, оскільки по суті являється примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки.
Вона не отримувала від банку письмової вимоги про усунення порушень, яка передбачена частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", що є обов`язковою умовою для вчинення державним реєстратором реєстраційних дій. Оскільки реєстратору не було надано всіх необхідних документів для вчинення запису про право власності, він не мав права приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти запис про реєстрацію за ТОВ "ВАКАНДА" права власності на квартиру позивача ОСОБА_1 .
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16 серпня 2007 року № 4177, серія та номер: 245, виданий 02 квітня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л. М., що укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Арагон";
визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16 серпня 2007 року № 4177, серія та номер: 593, виданий 08 серпня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л. М., що укладений між ТОВ "ФК "Арагон" та ТОВ "ВАКАНДА";
визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48900821 від 27 вересня 2019 року, що прийняте державним реєстратором;
скасувати запис № 33426709 від 25 вересня 2019 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "ВАКАНДА" на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924545880000);
стягнути солідарно з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "ФК "Арагон", ТОВ "ВАКАНДА", КП "Реєстраційне бюро", державного реєстратора судові витрати у розмірі 37 057,60 грн, з яких 3 457,60 грн витрати на оплату судового збору за подачу позову та заяви про забезпечення позову і 33 600,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дія підпункту 3 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи (пункту 7 цього Закону). Згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 від 18 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно. Незважаючи на те, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перебував на стадії ліквідації починаючи з 2015 року, 2016 року на його користь судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" без врахування пункту 7 даного Закону. Процедура ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" мала закінчитися в 2017 році відповідно до доданого відповідачем наказу, проте АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у 2019 році було використано позасудовий спосіб захисту своїх прав та передано право вимоги щодо предмета іпотеки ТОВ "ФК "Арагон". Відповідно до матеріалів реєстраційної справи позивачу надсилались вимоги від відповідачів, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" передав права вимоги на предмет іпотеки. Доказів розрахунків між відповідачами щодо реалізації предмета іпотеки матеріали справи не містять. Томудія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" до спірних правовідносин не застосовуються. Відповідачем до суду надано докази ліквідації банку, первісного кредитора, а також спростовано доводи представника позивача щодо недійсності правочинів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю позову у межах заявлених вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким ці вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48900821 від 27 вересня 2019 року, що прийняте державним реєстратором.
Скасовано запис № 33426709 від 25 вересня 2019 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "ВАКАНДА" на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924545880000).
Стягнуто з ТОВ "ВАКАНДА", КП "Реєстраційне бюро", державного реєстратора на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18 528,80 грн, по 6 176,27 грн з кожного.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивоване тим, що Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження. Тому у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "ВАКАНДА" з огляду на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка має загальну площу 66,90 кв.м. та використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на час дії вказаного Закону, у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ "ВАКАНДА" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору кредиту від 16 серпня 2007 року № 123-07-И/09, згідно умов якого вона отримала від банку - резидента України споживчий кредит у іноземній валюті. Зважаючи на те, що дії державного реєстратора по реєстрації за ТОВ "ВАКАНДА" на підставі іпотечного застереження права власності на квартиру, що належала позивачу ОСОБА_1, порушують вимоги цього Закону, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про право власності. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року по справі № 644/3116/18. Посилання суду першої інстанції на те, що положення вказаного закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, необґрунтовані, суперечать діючому законодавству та існуючій судовій практиці.
Доводи представника ТОВ "ВАКАНДА" про те, що належна їм квартира не підпадає під дію вказаного нормативного акту, оскільки не використовується позивачем як місце постійного проживання, судом апеляційної інстанції відхилені, зважаючи на те, що ці доводи не були предметом перевірки суду першої інстанції з підстав їх незаявлення відповідачем під час судового розгляду справи. Крім того, на підтвердження цих доводів представником ТОВ "ВАКАНДА" апеляційному суду не надано переконливих доказів, а сам по собі можливий факт проживання у квартирі тимчасових мешканців не виключає можливість використання позивачем даного помешкання як місця постійного проживання.
Разом з тим апеляційний суд погоджується і з висновком суду про відсутність підстав до задоволення вимог про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2019 року, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "ФК "Арагон", та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08 серпня 2019 року, укладеним між ТОВ "ФК "Арагон"та ТОВ "ВАКАНДА", оскільки рішення в цій частині суд першої інстанції ухвалив з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом. Крім того, ОСОБА_1 не є стороною оспорюваних нею договорів відступлення права вимоги за іпотечним договором і доказів на підтвердження факту порушення цими договорами її законних прав та інтересів суду не надано. При цьому факт виникнення обов`язку виконання зобов`язання іншому кредитору (іпотекодержателю) не свідчить про порушення прав позивача ОСОБА_1, як боржника, оскільки обсяг її прав та обов`язків щодо нового кредитора (іпотекодержателя) залишився незмінним.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року ТОВ "ВАКАНДА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "ВАКАНДА", КП "Реєстраційне бюро", державного реєстратора, ТОВ "ФК "Арагон"про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48900821 від 27 вересня 2019 року та скасування запису № 33426709 від 25 вересня 2019 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "ВАКАНДА" на квартиру АДРЕСА_2, з залишенням в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року у відповідній частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд виходив з того, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поширюються на спірні правовідносини, оскільки спірна квартира використовується позивачем як місце постійного проживання, а тому не може бути примусово стягнута, у тому числі, шляхом реєстрації права власності за ТОВ "ВАКАНДА" як забезпечення виконання позивачем умов договору кредиту № 123-07-И/09 від 16 серпня 2007 року. Однак такі висновки апеляційного суду є необгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів відповідності іпотечного майна вимогам вказаного закону. Суд апеляційної інстанції не встановив сукупність умов, визначених цим Законом, одночасне існування яких є підставою для його застосування; не звернув уваги на те, що позивачем не надано жодних доказів, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підтвердження відсутності у неї іншого нерухомого житлового майна станом на момент проведення оскаржуваної державної реєстрації. Також в матеріалах справи відсутні докази тому, що позивач проживає у спірній квартирі і вказана квартира є її постійним місцем проживання. Тому висновки апеляційного суду про те, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "ВАКАНДА", є недоведеними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказам, яким суд не надав належної юридичної оцінки.
Протягом розгляду цієї справи судові повістки - повідомлення про виклик позивача у судові засідання повертались на адресу судів без їх вручення позивачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вказані повідомлення направлялися виключно за адресною спірної квартири: АДРЕСА_1, яка, як вказує позивач, є її місцем реєстрації та місцем постійного проживання. Однак факт не отримання кореспонденції вказує на те, що дану адресу позивач не використовує в якості постійного місця проживання і доказів зворотному, таких як копія паспорту з відміткою реєстрації місця проживання або довідки (форма -13) з реєстру територіальної громади про реєстрацію позивача за спірною адресою, позивачем не надано та матеріали справи не містять. В матеріалах справи є докази тому, що з 2017 року позивач через уповноваженого нею брокера ОСОБА_4 здає спірну квартиру в оренду, що підтверджується копією квитанції про оплату орендної плати та матеріалами складеними Дарницьким управлінням поліції ГУ НП у м. Києві за результатами виїзду 18 жовтня 2019 року слідчо-оперативної групи за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок конфлікту, який виник з квартирантами. Проте суд визнав ці докази непереконливими, пославшись на те, що сам по собі факт проживання у даній квартирі тимчасових мешканців не виключає можливість використання позивачем цого приміщення як місця постійного проживання. Однак такі твердження суду в порушення вимог частини шостої статті 81 ЦПК України є лише припущеннями, оскільки не ґрунтуються на будь-яких належних та допустимих доказах в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що реєстрація права власності за ТОВ "ВАКАНДА" відбулася з порушенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" в редакції від 12 серпня 2015 року, що діяла на момент вчинення реєстраційної дії. Зокрема, така реєстрація відбулася 25 вересня 2019 року на підставі договору іпотеки від 16 серпня 2007 року, що укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та позивачем, а також договорів про відступлення прав вимог. За вказаним іпотечним договором позивач передала ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" квартиру в іпотеку в якості забезпечення кредиту в іноземній валюті; предмет іпотеки - це єдине житло позивача; загальна площа предмета іпотеки становить 66,90 кв.м., тобто не перевищує 140 кв.м.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (справа № 802/1340/18а, провадження № 11-474апп19) зазначено, що квартира, яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності), в тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ "КБ "ПриватБанк" як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. У зв`язку із вказаним у відповідача (державного реєстратора) були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ "КБ "ПриватБанк". В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) суд зробив аналогічний висновок та зазначив про відсутність відстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року.
Реєстрація права власності за ТОВ "ВАКАНДА"відбулася без обов`язкового документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмового повідомлення іпотекодержателя. Позивач не отримувала жодних письмових вимог про усунення порушення зобов`язання, адже ТОВ "ВАКАНДА" направляла її за адресою: АДРЕСА_3, тоді як адреса проживання позивача співпадає повністю з адресою місцезнаходження предмета іпотеки. В матеріалах справи наявна лише одна вимога від ТОВ "ВАКАНДА", яка була направлена позивачу за невірною адресою ( АДРЕСА_3 ), адже позивач з 2007 року не проживає в м. Харкові. Позивач лише під час розгляду цієї справи дізналася про те, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відступив право вимоги за іпотечним договором.
В цій справі, використовуючи один іпотечний договір, фактично відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" спочатку в судовому порядку, а в подальшому ТОВ "ВАКАНДА"в позасудовому порядку, оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року, що винесене у справі № 753/9091/15, було звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права власності на квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 727/10081/15-ц; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18).
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року продовжено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_5 строк для подання відзиву на касаційну скаргу; справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ВАКАНДА" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ВАКАНДА", КП "Реєстраційне бюро", державного реєстратора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про право власності ТОВ "ВАКАНДА" на спірну квартиру і скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2007 року між позивачем ОСОБА_6 та ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладено кредитний договір № 123-07-И/09, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 220 000,00 доларів США з оплатою 10,8% річних.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_6 (позивач) придбала квартиру АДРЕСА_2 за 1 242 200,00 грн.
Згідно з іпотечним договором від 16 серпня 2007 року, укладеним між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_6 (позивачем) на умовах, передбачених договором, іпотекодавець передала в заставу квартиру АДРЕСА_2 . Вартість квартири згідно довідки-характеристики КМБТІ від 16 липня 2007 року становить 176 672,00 грн. Зазначена квартира передана в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів в розмірі 220 000,00 доларів США.
22 грудня 2007 року у зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 . 09 березня 2016 року позивач змінила прізвище на ОСОБА_8 у зв`язку з реєстрацією шлюбу.
06 квітня 2016 року рішенням Апеляційного суду м. Києва у справі № 753/9091/15 скасовано заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 123-07-И/09 від 16 серпня 2007 року в сумі 17 841 692,46 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, належну ОСОБА_9 шляхом визнання права власності на майно за ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". Виселено ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_2 .
У вказаному рішенні зазначено, що воно не підлягає виконанню на час дії Закону України від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 02 квітня 2019 року, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "ФК "Арагон" у порядку та на умовах договору первісний іпотекодержатель відступає та передає, а новий іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав, належних первісному іпотекодержателю за договором іпотеки. Новий іпотекодержатель сплатив банку за права вимоги грошові кошти. Згідно із пунктом 4.1 вартість відступлення прав вимоги за договором іпотеки сплачена новим іпотекодержателем в межах договорів про відступлення прав вимоги, на підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2019-02-05-000005b від 11 березня 2019 року та входить до сплаченої новим іпотекодержателем суми 8 501 267,00 грн.
Згідно з договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 08 серпня 2019 року, який посвідчено Кравченко І. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16 серпня 2007 року та зареєстровано за № 4177, ТОВ "ФК "Арагон", з однієї сторони, та ТОВ "ВАКАНДА", з другої сторони, уклали договір, відповідно до якого ТОВ "ФК "Арагон" передало, а ТОВ "ВАКАНДА" прийняло всі права за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Кравченко І. С. 16 серпня 2007 року, кредитним договором № 123-07-И/09 від 16 серпня 2007 року, включаючи права, передані ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" ТОВ "ФК "Арагон" на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л. М. 02 квітня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 245.
25 вересня 2019 року державний реєстратор зареєстрував за ТОВ "ВАКАНДА" право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору від 16 серпня 2007, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 квітня 2019, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 593 від 08 серпня 2019.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "ВАКАНДА" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та запису про право власності
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).