Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 757/9335/18
провадження № 61-5784св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Терра Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") про захист прав споживачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06 жовтня 2022 року юридичну особу ПАТ "Терра Банк" припинено. Даних стосовно правонаступників ПАТ "Терра Банк" у Реєстрі немає. Оскільки відповідач як юридична особа припинена, суд зробив висновок про необхідність закриття провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року визнано наведені ОСОБА_1 причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено йому строк до 27 березня 2023 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для наведення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у поданій 12 січня 2023 року апеляційній скарзі на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від
06 жовтня 2022 року позивач порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, зазначаючи, що копія ухвали йому не була вручена, а про її існування він дізнався з даних Єдиного державного реєстру судових рішень. Проте оскаржувана ухвала суду першої інстанції оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 жовтня
2022 року, при цьому апеляційна скарга складена ОСОБА_1 власноручно
10 листопада 2022 року. Таким чином, ознайомившись з оскаржуваною ухвалою та підготувавши апеляційну скаргу ще у листопаді 2022 року, позивач направив скаргу до суду лише 12 січня 2023 року. Отже, ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Апеляційний суд також вказав, що наведені позивачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження за період з 10 листопада 2022 року до 12 січня
2023 року, які мотивовані тим, що він не отримував копію оскаржуваної ухвали,
є неповажними, оскільки апеляційна скарга була підготована позивачем ще
10 листопада 2022 року. Тобто 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою усунення недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року, 16 березня 2023 року позивач направив на адресу суду відповідну заяву. У вказаній заяві ОСОБА_1 повідомив суд, що апеляційну скаргу він склав та надіслав власноручно 10 листопада 2022 року, доказом чого є поштовий конверт з відтиском поштового штемпелю з датою надсилання, який має міститись у матеріалах справи. Також наголошував, що він не був присутнім при проголошенні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, копію ухвали суд на його адресу не надсилав, а про її зміст дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, апеляційна скарга залишена без руху для обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження за період з 10 листопада 2022 року до 12 січня 2023 року. Проте позивач не зазначив інших, крім наведених в апеляційній скарзі, причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
З поштового конверта, у якому була надіслана апеляційна скарга та на який посилається ОСОБА_1, достеменно вбачається дата - "12.01.23", поштовий штемпель є чітким, жодних сумнівів у суду не викликає.
Згідно зі змістом заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 особисто підтверджує факт того, що був ознайомлений зі змістом оскаржуваної ухвали ще 10 листопада 2022 року та саме в цей день склав та підписав апеляційну скаргу.
Доказів того, що позивач направив апеляційну скаргу до суду 10 листопада
2022 року, а не 12 січня 2023 року (як зазначено на конверті), у матеріалах справи немає, такі докази також не надані і до заяви про усунення недоліків.
Отже, станом на 30 березня 2023 року ОСОБА_1 не виконав вимоги, які зазначені в ухвалі апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, та не надіслав на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку. Оскільки недоліки апеляційної скарги не усунуто, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу передати для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінки доводам про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції;
ухвалою апеляційного суду від 27 лютого 2023 року його апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
16 березня 2023 року він направив на адресу суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій виклав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції;
апеляційну скаргу позивач власноручно склав та направив на адресу суду
10 листопада 2022 року не рекомендованим листом, а простою кореспонденцією. Проте, незважаючи на те, що апеляційну скаргу направлено на адресу суду
10 листопада 2022 року (здано на пошту), фактично її доставлено лише 12 січня 2023 року. Це підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому надсилалась апеляційна скарга;
затримка у надсиланні поштового відправлення від відділення АТ "Укрпошта" до апеляційного суду сталась з вини поштового оператора, який через труднощі з транспортування кореспонденції, відсутність обслуговуючого персоналу і великим навантаженням не зміг забезпечити своєчасне надходження апеляційної скарги до суду. При цьому суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).