Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 756/4902/22
провадження № 61-1883св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук Віта Віталіївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року у складі судді Белоконної І. В. та постановуКиївського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання його вчинити дії.
Скарга мотивована тим, що 01 червня 2022 року вона мала намір зареєструвати право власності на транспортний засіб і випадково дізналась, що на все її рухоме та нерухоме майно накладений арешт відповідно до постанов головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщук В. В. (далі - головний державний виконавець Оболонського ВДВС у
м. Києві Поліщук В. В.) від 03 жовтня 2016 року (щодо рухомого майна) та від
24 червня 2017 року (щодо нерухомого майна) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Тобто в межах одного виконавчого провадження безпідставно прийнято дві постанови про арешт майна заявника: 03 жовтня 2016 року при відкритті виконавчого провадження та 24 червня 2017 року вже після закриття виконавчого провадження. Постановою головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Поліщук В. В. від 23 червня 2017 року виконавчий лист повернено банку.
ОСОБА_1 зазначала, що арешт на її майно накладений в межах виконавчого провадження щодо стягнення з неї на користь ПАТ "ПУМБ" кредитної заборгованості. У зв`язку з світовою фінансовою кризою 2008-2009 років у неї не було можливості сплачувати банку платежі за кредитом у визначені строки. Тому
у 2016 році в порядку позасудового врегулювання вона добровільно відчужила на користь банку іпотечну квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного застереження, яке викладене у договорі іпотеки від 07 червня 2007 року № 5375823. Заявник уклала з банком угоду про припинення усіх зобов`язань за кредитним договором від 07 червня 2007 року та за актом від 04 березня 2017 року передала квартиру банку.
Разом з цим, ПАТ "ПУМБ" отримав в Оболонському районному суді м. Києва виконавчий лист від 26 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 116 352,48 дол. США і 70 257,61 грн заборгованості на підставі рішення суду від 08 листопада 2012 року.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання зазначеного виконавчого листа, у межах якого накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно заявника, перебувало у провадженні суб`єкта оскарження з 03 жовтня 2016 року до
23 червня 2017 року.
Жодних документів щодо виконавчого провадження № НОМЕР_1 боржник не отримувала і не оскаржувала.
26 червня 2019 року ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок
з надвірними будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_2 . Таким чином, наприкінці 2019 року і на початку 2020 року арешт на майно заявника накладений не був.
Заявник зазначала, що виконавчий лист пред`являвся банком для виконання двічі,
а державний виконавець двічі відкривав виконавчі провадження і у подальшому їх двічі закривав, а саме: виконавче провадження № НОМЕР_2 тривало з 16 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року та виконавче провадження № НОМЕР_1 -
з 03 жовтня 2016 року до 23 червня 2017 року.
Востаннє виконавчий лист повернено банку постановою від 23 червня 2017 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто за відсутністю у ОСОБА_1 майна, на яке можливо звернути стягнення, з вказівкою, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 23 червня 2020 року.
Листом головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві
Поліщук В. В. від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з її майна, оскільки вона не сплатила виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Крім того, державний виконавець зазначив, що у нього немає повідомлення банку про відсутність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором.
Заявник вважала, що суб`єкт оскарження протиправно не навів, який саме розмір виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій вона повинна сплатити, за яким саме виконавчим провадженням, а також не надав засвідчену копію відповідного процесуального рішення. При цьому суб`єкту оскарження достеменно відомо про відсутність у заявника боргових зобов`язань за кредитним договором, оскільки він брав участь у розгляді справи № 756/12528/19 за її заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Додатково ОСОБА_1 зазначала, що вона дізналася про порушення свого права власності і законних інтересів 01 червня 2022 року, але через воєнний стан
і скрутне матеріальне становище не могла вчасно звернутися за правничою допомогою, тому просила поновити їй строк на оскарження бездіяльності державного виконавця.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Поліщук В. В. щодо не зняття арешту з її рухомого
і нерухомого майна, накладеного постановами державного виконавця від
03 жовтня 2016 року та від 24 червня 2017 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
зобов`язати головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Поліщук В. В., а у випадку нездійснення нею повноважень державного виконавця - уповноважену особу Оболонського ВДВС у м. Києві, зняти арешт, накладений постановами державного виконавця від 03 жовтня 2016 року та від 24 червня 2017 року у межах виконавчого провадження №52423505, у тому числі зняти арешт з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1859742035217.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня
2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Задоволення вимог стягувача не шляхом стягнення боргу державним виконавцем, а шляхом задоволення вимог іпотекодержателя, який є стягувачем
у виконавчому провадженні, не свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження обов`язок боржника був відсутній повністю або частково у зв`язку його припиненням, добровільним виконанням боржником або з інших підстав.
Пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання є підставою для нарахування та стягнення з боржника виконавчого збору. Звільнення боржника від його сплати шляхом визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суперечить меті правового інституту виконавчого збору.
Суд першої інстанції встановив, що 24 червня 2017 року постановою головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Поліщук В. В. накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.
Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на момент вчинення таких дій) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт із майна боржника.
Спір виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності державних виконавців, які, закриваючи виконавчі провадження, не зняли арешт із майна, а через те, що на заяву боржника про зняття арешту у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт із майна боржника. Водночас арешт майна боржника здійснюється для забезпечення реального виконання виконавчого документа,
а у разі повного виконання виконавчого документа підстав для збереження чинності арешту майна боржника немає.
Законом України "Про виконавче провадження" не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з добровільним його виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
У матеріалах справи відсутні докази того, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, в якому накладено оспорювані арешти на майно, боржник ОСОБА_1 сплатила виконавчий збір у повному обсязі.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що під час розгляду справи заявником суду не було надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 боржник ОСОБА_1 сплатила виконавчий збір згідно з постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року, в зв`язку із чим висновок суду про відсутність підстав, визначених Законом України "Про виконавче провадження", для зобов`язання державного виконавця зняти арешт, накладений на майно заявника як боржника у виконавчому провадженні, до виконання останнім покладених на нього зобов`язань зі сплати виконавчого збору,
є правильним.
Відповідно до відповіді головного державного виконавця Оболонського ВДВС
у м. Києві від 28 січня 2022 року вбачається, що 26 червня 2017 року державний виконавець, керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про повернення виконавчого документу без виконання. Ця підстава повернення виконавчого документа стягувачу не передбачає наслідком зняття арешту та вилучення обтяжень, оскільки боржником не погашено виконавчий збір та витрати за проведення виконавчих дій.
Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що державний виконавець, виконуючи свої обов`язки в межах виконавчих проваджень зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості за кредитним договором, діяла відповідно до закону та в межах повноважень, в тому числі при накладенні арештів на майно боржника, зважаючи на недоведеність заявником наявності підстав для зобов`язання державного виконавця зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження щодо виконання судового рішення, у зв`язку із поверненням виконавчого документу стягувачу, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо зняття арешту.
Доводи апеляційної скарги про те, що дії та бездіяльність державного виконавця порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статтю 41 Конституції України, колегія суддів відхилила, оскільки відмова державного виконавця у знятті арешту, накладеного ним в межах виконавчого провадження, ґрунтується на законі, норми якого у конкретній ситуації не передбачають обов`язку державного виконавця знімати арешт у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу.
Суд апеляційної інстанції також вважав необґрунтованими аргументи про незаконність посилання суду першої інстанції на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року у справі № 756/12528/19 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зазначена ухвала мотивована тими ж фактичними обставинами, на які посилається ОСОБА_1 у своїй скарзі на бездіяльність державного виконавця, зокрема: наявність судового рішення про стягнення з неї на користь банку кредитної заборгованості, відкриті з метою примусового виконання вказаного рішення виконавчі провадження № НОМЕР_2 з 16 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року та № НОМЕР_1 з 03 жовтня 2016 року до 23 червня
2017 року, а також добровільне виконання боржником зобов`язань перед банком. Таким чином, посилання суду в оскаржуваній ухвалі від 29 липня 2022 року на обставини, встановлені ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від
04 грудня 2019 року у справі № 756/12528/19, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, є обґрунтованими, не свідчать про порушення судом норм процесуального закону та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Аргументи учасників справи
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги на бездіяльність державного виконавця.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
бездіяльність суб`єкта оскарження стосовно не зняття арешту з майна боржника протягом п`яти років є порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статті 41 Конституції України;
існування протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном;
відмова у задоволенні скарги унеможливить здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки норми законодавства не регулюють питання зняття арешту у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу;
суди попередніх інстанцій не спростували жодного юридичного факту і обставини, які були зазначені у скарзі та підтверджені належними доказами;
факт повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_1 і відсутності майнових претензій до неї як боржника з боку стягувача внаслідок належного виконання зобов`язань є беззаперечними;
норми частини четвертої статті 82 ЦПК України не можуть бути застосовані у цій справі. Справи № 756/12528/19 і № 756/4902/22 ґрунтуються на зовсім різних юридичних фактах і обставинах, водночас справа, що переглядається, не має жодного відношення до виконавчого провадження № НОМЕР_2. При цьому, в оскаржених судових рішеннях суди дослівно відтворили дві сторінки тексту з ухвали суду від 04 грудня 2019 року у справі № 756/12528/19 та видали їх за обставини, які нібито встановлені судом;
апеляційний суд, переглядаючи ухвалу Оболонського районного суду
м. Києва від 04 грудня 2019 року у справі № 756/12528/19, залишив її без змін. Разом з цим, апеляційний перегляд вказаної ухвали відбувався не у межах доводів апеляційної скарги, а за іншими обставинами: відсутністю на час розгляду справи виконавчого провадження та арешту майна;
суди не звернули увагу на фальсифікації суб`єктом оскарження офіційних документів під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини справи
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнено з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором від 07 червня 2007 року у розмірі 116 352,48 дол. США, 70 257,61 грн та судовий збір у розмірі 1 411,50 грн з кожного. Це судове рішення набрало законної сили 05 березня 2013 року.
У період з 16 лютого 2015 року до 21 березня 2016 року на виконанні
у Оболонському ВДВС у м. Києвіперебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного судового рішення.
18 березня 2016 року в межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми боргу. Ця постанова не оскаржена і є чинною.
Виконавчий лист № 2-2314 повторно пред`явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби 30 вересня 2016 року.
03 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07 червня
2007 року № 5355544 у розмірі 116 352,48 дол. США та 70 257,61 грн. Того ж дня постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.
Відповідно до довідки ПАТ "ПУМБ" від 15 березня 2017 року № КНО-44.2.2/1 банк станом на дату надання довідки не має претензій до ОСОБА_1, оскільки вже реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняв у власність квартиру
АДРЕСА_1, чим задовольнив свої вимоги за кредитним договором від 07 червня
2007 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта постановою головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Поліщук В. В. від 24 червня 2017 рокуна майно боржника накладено арешт та оголошено заборону його відчуження.
23 червня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю майна боржника.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019 року у справі № 756/12528/19 заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Листом головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві від
28 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з її майна, оскільки вона не сплатила виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Крім того, державний виконавець зазначила, що у неї відсутнє повідомлення банку про відсутність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором від
07 червня 2007 року.
Листом головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві від
15 лютого 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає наслідку зняття арешту та вилучення з Реєстру обтяжень, оскільки боржник не сплатила виконавчий збір та витрати за проведення виконавчих дій. У відділі також немає повідомлення стягувача щодо відсутності боргових зобов`язань боржника. Надати більш детальну інформацію та копії матеріалів виконавчого провадження неможливо, оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки. Запис про обтяження, внесений до Реєстру на підставі постанови про арешт майна від 24 червня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не вилучався та станом на 15 лютого 2022 року є актуальним.