ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № П/811/1594/15
адміністративне провадження № К/9901/33193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 р. (суддя Дегтярьова С.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 р. (головуючий суддя Чумак С.Ю., судді: Гімон М.М., Юрко І.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Етал" до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Етал" (далі - Товариство, ПАТ "НВО "Етал", позивач) звернулось до суду з позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2015 р. №0000202200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 30 117,00 грн. основного платежу та 15 059,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000212200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 943 785,00 грн. основного платежу та 471 893,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006671702 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 15 203,29 грн. основного платежу та 4 310,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій; вимоги від 23.04.2015 р. №Ю-00061117 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 29 595,80 грн.; рішення №0006121702 від 23.04.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 10 064,28 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало на помилковість висновків контролюючого органу, які зафіксовані в акті перевірки, щодо заниження ним об`єктів оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб, а також єдиного внеску, адже при проведенні перевірки позивачем надавались Інспекції всі необхідні й належні первинні документи, які, однак, не були прийняті нею до уваги.
Під час розгляду справи судами за клопотанням позивача призначалась судова економічна експертиза, за результатами якої складено висновок №4/1 від 19.09.2016 р.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції №0000202200 від 06.05.2015 р., яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 30 117,00 грн. основного платежу та 15 059,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000212200 від 06.05.2015 р. про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 943 785,00 грн. основного платежу та 471 893,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006671702 від 06.05.2015 р. щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 15 203,29 грн. основного платежу та 4 310,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій в частині 7 430,52 грн. основного платежу та 1 857,63 грн. штрафних санкцій; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2015 р. №Ю-0006111702 на суму 29 595,80 грн. недоїмки зі сплати єдиного внеску; рішення №0006121702 від 23.04.2015 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 10 064,28 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно ненарахованого єдиного внеску; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні відносини, дійшли переконання про неприйнятність наведених податковим органом в акті перевірки висновків щодо допущених Товариством порушень порядку оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість, податком на доходи фізичних осіб, а також сплати єдиного внеску, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.
Водночас судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2015 р. №0006671702 щодо заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із суми такого доходу в розмірі 7 772,77 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. у зв`язку із допущенням позивачем порушення вимог пункту 119.2 статті 119, пункту 169.1, підпункту 169.2.1 пункту 169.2, підпункту 169.3.4 пункту 169.3, пункту 169.4 статті 169, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України й Товариством постанова суду в цій частині в апеляційному і касаційному порядку не оскаржувалась.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм (неповне з`ясування обставин справи), просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому, зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони і підлягають касаційному перегляду.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017 р.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 р. №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020 р.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що в період з 12.03.2015 р. по 16.04.2015 р. посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПАТ "НВО "Етал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 23.04.2015 р. №120/11-26/22-00/05814256, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення Товариством:
- пункту 138.8 статті 138, пункту 141.1 статті 141, статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на прибуток за 2014 рік на суму 14 470 485,00 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 943 785,00 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 352 335,00 грн., за 2014 рік в сумі 591 450,00 грн. внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, всього у сумі 19 610 715 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 1 854 396,00 грн., за 2014 рік в сумі 17 756 319,00 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що мало наслідком заниження податку на додану вартість всього в сумі 30 117,00 грн., в тому числі за січень 2013 року - 2 515,00 грн., за лютий 2013 року - 132,00 грн., за квітень 2013 року - 4 761,00 грн., за жовтень 2013 року - 232,00 грн., за листопад 2013 року - 40,00 грн., за січень 2014 року - 3 407,00 грн., за лютий 2014 року - 10 379,00 грн., за березень 2014 року - 420,00 грн., за квітень 2014 року - 194,00 грн., за травень 2014 року - 2 020,00 грн., за червень 2014 року - 2 079,00 грн., за липень 2014 року - 2 938,00 грн.;
- пункту 169.1, підпункту 169.2.1 пункту 169.2, підпункту 169.3.4 пункту 169.3, пункту 169.4 статті 169, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України внаслідок неутримання податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 772,77 грн., в тому числі по періодах: січень 2014 року -182,70 грн., лютий 2014 року - 1 214,99 грн., березень 2014 року - 1 157,77 грн., квітень 2014 року - 1 329,97 грн., травень 2014 року - 207,61 грн., червень 2014 року - 219,97 грн., липень 2014 року - 688,29 грн., серпень 2014 року - 913,10 грн., вересень 2014 року - 547,86 грн., жовтень 2014 року - 385,03 грн., листопад 2014 року - 773,00 грн., грудень 2014 року - 152,47 грн.;
- підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту "и" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 169.4 статті 169, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України з огляду на неутримання податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 430,52 грн., в тому числі по періодах: у червні 2014 року - 1 452,30 грн., у липні 2014 року - 964,16 грн., у серпні 2014 року - 832,88 грн., у вересні 2014 року - 1 105,67 грн., у жовтні 2014 року - 1 106,93 грн., у листопаді 2014 року - 950,39 грн., у грудні 2014року - 1 018,20 грн.;
- пункту 1 частини 1, частини 7 статті 7, пунктів 5, 7 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) у зв`язку із заниженням єдиного соціального внеску на загальну суму 29 595,81 грн., в тому числі в розмірі 37,6 % на суму 27 009,77 грн. (у червні 2014 року - 7 664,18 грн., у липні 2014 року - 2 982,16 грн., у серпні 2014 року - 2 640,78 грн., у вересні 2014 року - 3 587,64 грн., у жовтні 2014 року - 3 590,92 грн., у листопаді 2014 року - 3 183,88 грн., у грудні 2014 року - 3 360,20 грн.) та в розмірі 3,6 % на суму 2 586,04 грн. (у червні 2014 року - 733,80 грн., у липні 2014 року - 285,53 грн., у серпні 2014 року - 252,84 грн., у вересні 2014 року - 343,50 грн., у жовтні 2014 року - 343,81 грн., у листопаді 2014 року - 304,84 грн., у грудні 2014року - 321,72 грн.).
На підставі висновків акту перевірки Інспекцією 06.05.2015 р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000202200, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 45 176,00 грн., з яких: 30 117,00 грн. - основний платіж, 15 059,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000212200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 415 678,00 грн., з яких: 943 785,00 грн. - основний платіж, 471 893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0006671702 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 19 514,11 грн., з яких: 15 203,29 грн. - основний платіж, 4 310,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Також 23.04.2015 р. податковим органом сформовано вимогу №Ю-00061117 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 29 595,80 грн. та рішення №0006121702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 10 064,28 грн.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням №0000212200 від 06.05.2015 р. щодо нарахування Товариству податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 415 678,00 грн., з яких: 943 785,00 грн. - основний платіж, 471 893,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000202200 від 06.05.2015 р., яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 45 176,00 грн., з яких: 30 117,00 грн. - основний платіж, 15 059,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, суди виходили з такого.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
За змістом статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; є) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов`язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.
Пунктом 137.1 статті 137 ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Виходячи зі змісту підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Статтями 138 - 143 ПК України визначено склад витрат та порядок їх визнання, витрати, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, особливості витрат подвійного призначення, особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов`язаннями, особливості визначення складу витрату на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами цивільно-правового характеру та особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.
Так, як обумовлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Водночас згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Так з податкової звітності (декларації про прибуток підприємства) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. Товариства суди встановили, що ним за цей період задекларовано дохід у сумі 250 814 318,00 грн. та витрати в сумі 264 561 202,00 грн.
В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про завищення Товариством задекларованого показника витрат всього на суму 126 254,00 грн. (в тому числі за 2013 рік - на 37 741,00 грн., за 2014 рік - на 88 513,00 грн.), а також завищення податкового кредиту на суму 28 407,00 грн. (в тому числі за січень 2013 року - на 2 515,00 грн., лютий 2013 року - на 132,00 грн., за квітень 2013 року - на 4 761,00 грн., за жовтень 2013 року - на 232,00 грн., за листопад 2013 року - на 40,00 грн., за січень 2014 року - на 1 697,00 грн., за лютий 2014 року - на 10 379,00 грн., за березень 2014 року - на 420,00 грн., за квітень 2014 року - на 1 194,00 грн., за травень 2014 року - на 2 020,00 грн., за червень 2014 року - на 2 079,00 грн., за липень 2014 року - на 2 938,00 грн.), у зв`язку із тим, що, на думку податкового органу, воно мало взаємовідносини з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення заявлених господарських операцій (представлені товарно-транспортні накладні містять недоліки оформлення, а відтак не підтверджують транспортування товарів; сертифікатів якості не подано; податковими органами, в яких контрагенти перебувають на обліку, складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок або акти перевірки, якими не підтверджено їх взаємовідносини з їх контрагентами-постачальниками).
Розглядаючи справу, суди з`ясували, що у перевіряємий період ПАТ "НВО "Етал" мало взаємовідносини з:
- ПП "Пластік", від якого згідно видаткових накладних №РН0000022 від 24.01.2013 р. на загальну суму 15 092,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 515,34 грн. та №РН 0000032 від 30.01.2013 р. на суму 789,00 грн., у т.ч. ПДВ - 131,50 грн. отримало відповідно вініпласт 3 мм 4 листа, вініпласт 5 мм 6 листів та пруток зварювальний вінілпластовий d-4мм 5 кг;
- ТОВ "ТД "ЕНЕРГОМАШ", яке на підставі видаткових накладних №РН0000229 від 08.04.2013 р. на загальну суму 4 189,44 грн., в т.ч. ПДВ - 698,24 грн., №РН0000282 від 24.04.2013 р. на суму 23 250,92 грн., в т.ч. ПДВ - 3 891,82 грн., №РН0000277 від 24.04.2013 р. на суму 1 026,00 грн., в т.ч. ПДВ - 171,00 грн. поставило з`єднувачі в асортименті та конденсатор;
- ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРПРОМТОРГ" щодо поставки згідно договору поставки продукції №01-14 від 23.01.2014р. та видаткової накладної від 04.02.2014 р. №РН-0001501 на загальну суму 62 274,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 379,00 грн. поліаміду в асортименті в кількості 250 кг;
- ПП "СПЕЦСТАЛЬ" відповідно до договору поставки продукції №45110-22/3 від 04.01.2011 р. (з додатковими угодами №1 від 30.01.2013 р. та №2 від 14.01.2014 р., якими термін його дії до 31.12.2015 р.) з приводу постачання полімерних інструментальних сталей ГОСТ 5950-2000; ГОСТ 1435-99;ГОСТ 977-88; ГОСТ 4543-71 (видаткові накладні №7 від 21.07.2014 р. на суму 5 362,63 грн., у т.ч. ПДВ - 893,77 грн., №8 від 29.07.2014 р. на суму 1 311,00 грн., у т.ч. ПДВ - 218,50 грн., №9 від 30.07.2014 р. на суму 2 234,40 грн., у т.ч. ПДВ - 372,40 грн.);
- ТОВ "Електропласт" за договором поставки продукції №3101Д/02 від 31.01.2012 р. (додатковою угодою від 30.05.2013 р. змінено назву підприємства-контрагента на ТОВ "ПКФ "Електропласт"), предметом якого була поставка електроізоляційних матеріалів, та видатковою накладною №170114ет від 17.01.2014 р. поставлено склотекстоліт в кількості 39 кв.м на суму 6 692,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1 115,40 грн.;
- ТОВ "ЕКОТЕХНІКА ЛТД" з приводу купівлі за договором поставки продукції №1010-1 від 10.10.2012 р. (додатковою угодою №1 від 30.12.2013 р. строк дії подовжений до 31.12.2014 р.) товару окремими партіями (видаткові накладні №2724 від 21.07.2014 р. на суму 3 809,88 грн., у т.ч. ПДВ - 634,98 грн. та №2254 від 08.07.2014 р. на суму 4 905,00 грн., у т.ч. ПДВ - 817,50 грн. на товар - паливо для реактивних двигунів, СОЖ УНІЗОР-М);
- ТОВ "Норма" за договором поставки продукції №052-28 від 12.06.2013 р. - флюсу ПВ 209Х ГОСТ 23178-78 (видаткова накладна №РН-029 від 25.03.2014 р. на суму 2 520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 420,00 грн.);
- ТОВ "ІЛЮМІНАТ", оприбуткувавши продукцію (дріт в асортименті, ленту) згідно видаткових накладних №2005141 від 20.05.2014 р. на суму 12 119,71 грн., у т.ч. ПДВ - 2 019,95 грн., №0506141 від 05.06.2014 р. на суму 12 472,32 грн., у т.ч. ПДВ - 2 078,72 грн.;
- ТОВ "Квазар-97" щодо поставки резисторів і держателів ДВП-8 відповідно до видаткових накладних №0405 від 18.10.2013 р. на суму 888,00 грн., у т.ч. ПДВ - 148,00 грн., №0409 від 18.10.2013 р. на суму 504,38 грн., у т.ч. ПДВ - 84,06 грн., №0551 від 18.11.2013 р. на суму 240,00 грн., у т.ч. ПДВ - 40,00 грн.;
- ТОВ "Спецкабель", від якого на підставі видаткових накладних №РН-0039 від 31.01.2014 р. на суму 3 495,66 грн., у т.ч. ПДВ - 582,61 грн., №РН-0184 від 04.04.2014 р. на суму 1 504,94 грн., у т.ч. ПДВ - 250,82 грн., №РН-0191 від 09.04.2014 р. на суму 5 661,46 грн., у т.ч. ПДВ - 943,58 грн. отримало продукцію (провід в асотрименті).
Здійснення вищевказаних господарських операцій, окрім зазначених документальних доказів, підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, квитанціями, довіреностями на отримання товару, витягами з книг реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними ТОВ "Нова Пошта", ПП "Нічний експрес", ТОВ "Автолюкс", ТОВ "ІнТайм", ТОВ "ТК "САТ"; у взаємовідносинах з ТОВ "ІЛЮМІНАТ" мав місце самовивіз товару.