ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 208/3924/17 (2-а/208/240/17)
касаційне провадження № К/9901/63139/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року (головуючий суддя - Похваліта С.М.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Малиш Н.І.; судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі № 208/3924/17 (2-а/208/240/17)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
до Кам`янської міської ради
про визнання нечинним рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз", позивач, товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кам`янської міської ради (далі - Кам`янська МР, відповідач) про визнання нечинним пункту 1 рішення від 23 червня 2017 року № 725-17/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста".
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми податкового законодавства, оскільки зміни до будь-якого з елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому вони будуть діяти.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, судові інстанції виходили з того, що при внесенні змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України), законодавцем було визначено, що у 2017-2018 роках до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4, пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що судовими інстанціями помилково не застосовано до спірних правовідносин норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України щодо строків внесення змін до рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпропетровськгаз".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", відповідно до пункту 1 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 квадратний метр в розмірі 199,64 грн та введено її в дію з 01 січня 2014 року. Пунктом 2 вказаного рішення установлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку з 01 січня 2014 року.
Рішенням Кам`янської міської ради від 24 лютого 2017 року № 621-14/VII "Про внесення змін до рішення міської ради від 12 липня 2013 року № 824-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", пункт 2 рішення міської ради від 12 липня 2013 року № 842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ" було викладено в іншій редакції.
Пунктом 1 рішення Кам`янської міської ради від 23 червня 2017 року № 725-17/VІІ було затверджено "Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" із зазначенням про набрання чинності таким рішенням з 01 липня 2017 року.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем пункту 1 оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.
Пунктом 10.2 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
За приписами пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Пунктами 25, 28, підпунктом 3 пункту 33 Розділу І Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791-VIII) до ПК України були внесені зміни, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку та впливали на визначення розміру орендної плати.
Так, Законом № 1791-VIII внесено до ПК України такі зміни:
пункт 274.1 статті 274 викладено в такій редакції: " 274.1 Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки";
Пунктами 3 та 4 Розділу ІІ Закону № 1791-VIII "Прикінцеві та перехідні положення" визначено наступне:
установити, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5;
установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктами 120, 121 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) внесено зміни до ПК України, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку.
Зокрема, Законом № 1797-VIII внесено такі зміни до ПК України: установити, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.