ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 160/6096/20
адміністративне провадження № К/9901/1841/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)
у справі №160/6096/20
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспожислужби в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування припису.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспожислужби в Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати припис відповідача, виданий на підставі акту перевірки від 26.05.2020 №002294, яким її зобов`язано забезпечити можливість здійснювати споживачами - держателями електронних платіжних засобів, розрахунки за товар відповідно до ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 (суддя Златін С.В.) позов задоволено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020.
5. Ухвалою від 03.03.2021 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи, яка згідно виписки з ЄДРПОУ з 12.09.2017 має види діяльності згідно КВЕД 47.19, 47.91, 47.79, 71.12, 47.71, 74.10, 63.99, 47.78, 47.64, і основним видом її діяльності є - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
7. Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2019 рік, та викладеної у листі від 18.06.2020 № 59885/10/04-36-50-40 інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області, обсяг доходу позивача склав 831373 грн., тобто, у 2019 році не досягнув обсягу доходу 1.000.000 грн.
8. На підставі акту перевірки від 26.05.2020 № 002294 (а.с.7-32), складеного за результатом проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, встановлено порушення позивачем вимог п.14.19 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а саме: не надання можливості держателями електронних платіжних засобів здійснити розрахунок за придбаний товар.
9. За наслідками перевірки видано припис про припинення порушення (а.с.33) та зобов`язано позивача забезпечити можливість споживачів здійснювати розрахунки за товар держателями електронних платіжних засобів відповідно до статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Позивач вважає, що не належить до кола осіб, які повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, а тому він не зобов`язаний забезпечувати споживачам можливість здійснювати розрахунки за товар держателями електронних платіжних засобів відповідно до ст.14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". На підтвердження своєї позиції позивач посилається на лист Міністерства доходів і зборів України від 29.04.2013 № 2397/5/99-99-18-05-16.
11. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що позивач зобов`язаний забезпечити споживачам можливість здійснювати розрахунки за товар держателями електронних платіжних засобів відповідно до ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Відповідач звертає увагу на те, що позивач використовує реєстратор розрахункових операцій і торговельна площа закладу перевищує 20 кв. метрів.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством України суб`єктів господарювання зобов`язано приймати електронні платіжні засоби в оплату за продані ними товари (надані послуги), але вимоги до таких суб`єктів господарювання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зокрема, чинною станом на день розгляду справи постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 878 "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" було встановлено, що вимоги здійснити перехід на обов`язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) пред`являються тільки до суб`єктів господарювання, які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій.
13. Суд апеляційної інстанції не погодився з такою позицією суду першої інстанції, вказавши, що, враховуючи підстави та мету винесення припису, платіжний термінал або платіжний пристрій (в розумінні п.1.32-1 та п.1.32-2 Закону № 2056-IV), не виконують функції РРО та не замінюють касового апарату у розумінні положень ст.2 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". При цьому, ані ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ані Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не зобов`язує власників платіжних терміналів або платіжних пристроїв використовувати їх тільки в парі з РРО та касовими апаратами (як фіскальними, так і не фіскальними), оскільки по своїй суті платіжні термінали і платіжні пристрої (п.1.32-1 та п.1.32-2 Закону № 2056-IV) є всього лише способом заміни готівкових розрахунків безготівковими при здійсненні розрахунків за його місцезнаходженням, що саме і вимагається від позивача задля забезпечення прав споживачів товарів. Таку можливість позивач може використати шляхом укладення з банком відповідного договору еквайрингу, і далі дотримуватися всіх приписів спеціального Положення № 705.
Підприємець ОСОБА_1 не забезпечила наявності платіжних засобів в магазині по АДРЕСА_1 для надання споживачам можливості вільно обирати зручний для себе спосіб оплати платіжною карткою, а тому припис є правомірним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних правовідносинах у питанні обов`язкового використання певними суб`єктами сфери торгівлі та послуг платіжних терміналів.
15. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 №878 "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів", п. 14, 19 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.п. 21, 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення". У підприємницькій діяльності вона не використовує реєстратор розрахункових операцій. Вважає, що споживач має право вимагати від суб`єкта господарювання здійснити розрахунки за придбаний у нього товар з використанням електронних платіжних засобів, якщо законом встановлено обов`язок для такого суб`єкта господарювання забезпечити таку можливість.
16. У відзиві Держпродспоживслужба покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції, адже позивач зобов`язаний забезпечити можливість споживачів здійснювати розрахунки за товар держателями електронних платіжних засобів відповідно до ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", до чого саме і зобов`язано його оскаржуваним у цій справі приписом.
Апеляційний суд встановив, що обставинами, які зумовили винесення припису, було порушення прав споживача розрахуватися за товар платіжною карткою, а не невиконання позивачкою вимог закону щодо використання РРО.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
18. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Пунктом 14.19 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції на час винесення оскаржуваного припису) встановлено, що суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до суб`єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.
Контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
20. Отже, чинним законодавством України зобов`язано суб`єктів господарювання приймати електронні платіжні засоби в оплату за продані ними товари (надані послуги). Однак вимоги до таких суб`єктів господарювання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
21. Для оцінки правомірності припису Суд звертає увагу на історичний аспект запровадження обов`язковості електронних платіжних засобів.
22. Зокрема, Законом N 2056-IV від 06.10.2004 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доповнено пунктом 14.7 згідно якого торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов`язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем).
Умови переведення торгівців на обов`язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги), винятки щодо виконання таких розрахунків окремими категоріями торгівців визначаються Кабінетом Міністрів України.
23. На виконання вищезазначеного п. 14.7 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 № 377 "Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів", якою затверджено умови переведення торгівців, що провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на обов`язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги), що додаються.
24. Згодом на виконання вищезазначеного п. 14.7 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 №878 "Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" (далі - Постанова №878).
25. Відповідно до Постанови №878 суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов`язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги):
- до 1 липня 2011 р. - суб`єкти господарювання (крім суб`єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
- до 31 грудня 2011 р.:
- суб`єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;
- суб`єкти господарювання, включаючи суб`єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.
Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів. Звільнено від обов`язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб`єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.