Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 755/26689/13-ц
провадження № 61-9807св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке змінило назву на Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року в сумі 104 734,42 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 вересня 2013 року еквівалентно 837 142,23 грн, з яких: 102 281,91 дол. США - кредитна заборгованість; 2 439,01 дол. США - заборгованості за відсотками; 0,11 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту; 13,39 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів.
Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), який 21 грудня 2009 року змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк", а надалі на АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого останній отримав кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 дол. США та зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21 лютого 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,9 % річних. 08 червня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, у якій сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11302838000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11302838001; також сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за договором та про зміну кінцевого терміну кредиту за договором. Згідно з додатковою угодою від 24 червня 2011 року № 4 сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 1130283800 ( НОМЕР_1 ), так і № 11302838002 - реєстраційний номер договору в системі обліку банку. Також сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту та визначили розмір ануїтетного платежу в сумі 1501,00 дол. США в місяць. День сплати - 24 число кожного місяця. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. Проте, станом на час звернення з позовом до суду відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплати процентів за користування ним не виконує, у результаті чого виникла заборгованість, яку банк просить стягнути в судовому порядку.
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ "УкрСиббанк", в якому просив розірвати договір про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року та стягнути з АТ "УкрСиббанк" судові витрати.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 як позичальник за період з 21 лютого 2008 року до 07 червня 2010 року сплатив на користь банку загальну суму у розмірі 53 996,28 дол. США, у тому числі: 15 561,93 дол. США - загальна сума погашення тіла кредиту; 38 434,35 дол. США - загальна сума погашення процентів за користування кредитом, про що свідчать квитанції про сплату кредиторської заборгованості за кредитним договором та довідки-розрахунки заборгованості за кредитом і за процентами за користування кредитом станом на 10 вересня 2013 року, що містяться в матеріалах справи та на яких ґрунтуються вимоги банку. На виконання умов додаткової угоди від 08 червня 2010 року № 3 він у період з 08 червня 2010 року до 24 червня 2011 року сплатив на користь банку 127 422,68 дол. США, з яких в тому числі: 114 438 дол. США - загальна сума погашення тіла кредиту; 12 984,54 дол. США - загальна сума погашення процентів за користування кредитом, про що свідчать квитанції про погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором та, довідки-розрахунки заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом станом на 10 вересня 2013 року, що містяться в матеріалах справи та на яких ґрунтуються вимоги банку за первісним позовом, що підтверджується копіями квитанцій за період 08 червня 2010 року до 24 червня 2011 року. На виконання умов додаткової угоди від 24 червня 2011 року № 4 позичальник за період з 25 липня 2011 року до часу звернення із зустрічним позовом сплатив на користь банку 52 038,93 дол. США, що складається із основної суми кредиту та суми погашення процентів за користування кредитом. Всього за період з 21 лютого 2008 року (з моменту укладення договору про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року) ОСОБА_1 сплатив банку 233 457,89 дол. США. Отже, позичальник виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі та достроково погасив кредит за договором від 21 лютого 2008 року та додатковими угодами до нього від 08 червня 2010 року № 3 та від 24 червня 2011 року № 4. Банком порушені умови договору про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року, що полягає у безпідставних вимогах дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати за користування кредитом, а отже, є підстави для розірвання договору.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом АТ "УкрСиббанк".
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року позов АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року у розмірі: основний борг - 101 321,13 дол. США, у тому числі прострочений борг - 9 866,06 дол. США, що на день звернення до суду з позовом (16 жовтня2013 року) складало 809 555,82 грн; 2 439,01 дол. США - заборгованість за відсотками, що на день подачі позову складало 19 495,01 грн, а разом стягнуто 103 769,14 дол. США, що в еквіваленті складає 829 043,52 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року підтверджується матеріалами справи, зокрема висновком експерта, складеним за результатами проведення судово-економічної експертизи від 18 вересня 2019 року, який є належним та допустимим доказом на підтвердження цих обставин.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи не встановлено порушень закону з боку АТ "УкрСиббанк" при укладанні кредитного договору та додаткових договорів до нього, при укладенні кредитного договору позичальнику були відомі всі викладені у ньому умови та не існувало інших підстав, які б примусили позичальника прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки на спростування цих тверджень стороною позивача за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат скасовано з ухваленням нового рішення. Позов АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що незалежно від дати подання позивачем позову (11 жовтня 2013 року) та/або направлення банком відповідачу вимоги (22 жовтня 2013 року) про погашення заборгованості за відсотками відповідач ОСОБА_1 23 жовтня 2013 року здійснив погашення існуючого на той час заборгованості за відсотками в розмірі 2 439,01 дол. США у межах, встановлених кредитним договором, та відповідно до зазначеного у вимозі строку.
Суд першої інстанції, покладаючи в основу ухваленого рішення про задоволення позову висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи, не надав йому належної оцінки.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції зазначив помилкові дані у поставлених перед експертом питаннях в ухвалі про призначення судової експертизи, що призвело до помилкового та необґрунтованого висновку експерта. Так, під час проведення експертного дослідження експертом досліджувались банківські виписки за період з 21 лютого 2008 року до 10 грудня 2013 року. Проте, ОСОБА_1 після отримання вимоги бану щодо дострокового погашення кредиту виконав вимогу та сплатив кошти на банківський рахунок. Зазначене не було досліджено експертом і таким обставинам оцінка не надавалась. Також не встановлено, на які рахунки зараховані сплачені ОСОБА_1 суми, у якому розмірі погашалось тіло кредиту, а в якому проценти тощо. У висновку експертом не зазначені квитанції щодо погашення заборгованості, призначення погашення (тіло чи проценти), кореспонденції рахунків тощо.
Зміст дослідницької частини висновку свідчить про те, що експертом співставлені дані квитанцій з відомостями банківських виписок. За змістом додатків № 1 та № 2 до висновку експерта не можливо ідентифікувати джерело визначення сум погашення (чи за банківською випискою чи за квитанцією); неможливо визначити, чому є різними періоди нарахування процентів. У додатку № 2 не зазначені дати та суми погашених прострочених процентів. Відсутня інформація та аналіз довідки розрахунку станом на 10 вересня 2013 року щодо її відповідності умовам договору. Отже, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової судово-економічної експертизи. Проте під час апеляційного розгляду таке клопотання не заявлялось.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позов банку є безпідставним у зв`язку з погашенням ОСОБА_1 суми боргу за вимогою банку у встановлені кредитним договором та вимогою банку строки.
Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції встановив неповноту та неясність висновку експерта та виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив стороні відповідача у призначенні додаткової судово-економічної експертизи. Проте, не врахував приписи статті 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо можливості призначення додаткової експертизи за умов визнання висновку експерта неповним або неясним, не обговорив це питання з учасниками справи та не роз`яснив сторонам можливість заявлення відповідного клопотання, обмежившись посиланням на неподання такого під час апеляційного розгляду.
Встановивши існування між сторонами кредитних зобов`язань, суд апеляційної інстанції не врахував, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зазначаючи, що після отримання вимоги банку щодо дострокового погашення кредиту ОСОБА_1 її виконав, апеляційний суд не вказав, що 23 жовтня 2013 року ним було сплачено лише 3 948,00 дол. США та не врахував, що банк подав позов про стягнення усієї суми за кредитом.
Апеляційний суд не дослідив графік погашення кредиту, не перевірив обґрунтованість розрахунку загальної суми боргу, не встановив дійсного розміру кредитної заборгованості та не визначив обсягу відповідальності боржника.
Апеляційний суд, пославшись на недоведеність розміру кредитної заборгованості, формально відмовив у перевірці обставин, на які посилався банк на підтвердження своїх вимог та відповідач, заперечуючи проти наявності заборгованості, фактично усунувшись від розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості, щодо якої спір фактично залишився невирішеним.
Апеляційний суд не перевірив, чи змінив банк відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та умов кредитного договору строк виконання основного зобов`язання та чи виникло у зв`язку з цим у позивача право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову банку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки банк не дотримався обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а саме не направив відповідачу вимогу про таке погашення кредиту до моменту звернення до суду із цим позовом, та оскільки відповідач погасив суму простроченої заборгованості за вимогою банку у встановлені кредитним договором та вимогою строки, що підтверджується відповідними квитанціями, то правові підстави для дострокового стягнення із відповідача усієї суми кредиту відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У жовтні 2022 року АТ "УкрСиббанк" із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року, в якій, просить скасувати зазначене судове рішення, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як підставу касаційного оскарження АТ "УкрСиббанк" зазначає про неправильне застосування судами норми матеріального права, зокрема без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 707/396/17, від 12 травня 2022 року у справі № 202/5399/16 ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 202/1103/16-ц, від 09 червня 2021 року у справі № 333/2474/15-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 752/8045/14-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 484/1399/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 295/3531/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 294/1654/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також, заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 611, 1048, 1050 ЦК України та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Крім того, заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не надано належної оцінки усім наявним у справі доказам (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:
- не встановив обставини невиконання відповідачем зобов`язань за період 2013-2022 роки та існування прострочених платежів за цей період, а також не оцінив стан виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором на момент прийняття рішення,
- не визначив, яка сума основної заборгованості за кредитом з моменту припинення позичальником виконання зобов`язання до звернення до суду з позовом у цій справі є простроченою та не мотивував відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення сум, строк виплати яких настав (простроченої заборгованості);
- не надав належної оцінки змісту вимоги банку від 09 жовтня 2013 року № 30-11/4350/1 та підпункту 3.1.3 кредитного договору від 21 лютого 2008 року із додатковими угодами;
- проігнорував докази, які надавались банком як підчас розгляду справи, та і під час проведення судової-бухгалтерської експертизи, зокрема: меморіальні ордери щодо зарахування кредитних коштів; виписки за поточними рахунками на дату видачі кредитних коштів; розгорнута виписка за рахунками кредитного договору; відповідні довідки-розрахунки заборгованості, в тому числі і платіжні документи, які були надані стороною відповідача на підтвердження заявлених зустрічних вимог, які досліджувались експертом при складенні висновку.
У касаційній скарзі викладено клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року та клопотання про зупинення касаційного провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 553/1501/15-ц.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Селецька О. В., на касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк", в яких заявник зазначив про необґрунтованість касаційної скарги та безпідставність доводів, а також про наявність підстав для закриття касаційного провадження.
Також у грудні 2022 року до Верховного Суду надійшло заперечення від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Селецька О. В., на клопотання АТ "УкрСиббанк" про зупинення провадження у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 жовтня 2022 року касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) поновлено АТ "УкрСиббанк" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 755/26689/13-ц із Дніпровського районного суду міста Києва; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року матеріали справи № 755/26689/13-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21 лютого 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,9 % річних.
08 червня 2010 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору, відповідно до якої сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11302838000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11302838001. Також сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за договором та про зміну кінцевого терміну погашення кредиту за договором.
Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21 лютого 2020 року.
Згідно з додатковою угодою від 24 червня 2011 року № 4 сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11302838002.
Також сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту. Встановили розмір ануїтетного платежу 1501,00 дол. США. День сплати 24 червня кожного місяця.
Крім того, сторони домовились встановити новий строк повернення кредиту Позичальником, що визначений у договорі, і вирішили: викласти пункт 1.2.2 пункту 1.2 договору в наступній редакції: "Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 06 червня 2025 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з підпунктів 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4, договору".
11 жовтня 2013 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
22 жовтня 2013 року АТ "УкрСиббанк" направило на адресу позичальника ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення суми кредиту за договором про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року та додаткових угод до нього, яку ОСОБА_1 отримав 01 листопада 2013 року.
У цій вимозі АТ "УкрСиббанк" зазначило, що станом на 10 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 складає 104 720,92 дол. США з яких: 102 281,91 дол. США - кредитна заборгованість; 2 439,00 дол. США - заборгованість за процентами.
Також вказало на те, що у випадку непогашення простроченого грошового зобов`язання протягом 31 календарного дня з дня отримання вимоги банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав.
Згідно із зазначеним банк вимагав від ОСОБА_1 усунення порушень кредитного договору, а саме, погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення, у розмірі 2 439,01 доларів США заборгованості по процентам.
У випадку неусунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги банк вимагав виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.
23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 сплатив на користь банку 3 948,00 дол. США.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 21 лютого 2008 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить - 104 734,42 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року еквівалентно 837 142,23 грн, до якої входять: заборгованість за кредитом у розмірі 102 281,91 дол. США, що за курсом НБУ становить 817 539,31 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 2 439,01 дол. США, що за курсом НБУ становить 17 495,01 грн; пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 0,11 дол. США, що за курсом НБУ становить 0,88 грн; пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 13,39 дол. США, що за курсом НБУ становить 107,03 грн.