Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 210/3330/20
провадження № 61-3973св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У черні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.
В обґрунтування позову вказала, що з 03 червня 2006 року до 13 жовтня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування у шлюбі, 29 лютого 2008 року між банком та її чоловіком ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому 17 500 доларів США, за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік, з кінцевим терміном повернення 20 лютого 2013 року.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 лютого 2008 року між нею, ОСОБА_6 та банком були укладені договори поруки.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року з боржника ОСОБА_4, з неї та поручителя ОСОБА_6 у солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30 501 дол. США. Рішення набрало законної сили, перебуває на виконанні, з неї утримується заборгованість.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_4 було оголошено померлим.
Спадщину після смерті ОСОБА_4 отримала його матір ОСОБА_2 та його син ОСОБА_7 .
Посилаючись на норми частини третьої статті 559 ЦК України та те, що у кредитному зобов`язанні змінився боржник ( ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 ), а у договорі поруки за № 1/084-МК/2 від 29 лютого 2008 року, укладеному між нею та банком, відсутні умови щодо відповідальності першого за нового боржника, позивач просила суд визнати припиненим цей договір поруки.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 29 лютого 2008 року № 1/084-МК/2, укладений між ОСОБА_3 та АТ КБ "ПриватБанк", яким забезпечувалося виконання зобов`язань померлого ОСОБА_4 за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 1/084-МК між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, а тому в силу статей 553, 554 ЦК України неможливо поручитися за виконання зобов`язання боржника, цивільна правоздатність якого на момент укладення оспорюваного договору поруки припинилася у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4, що свідчить про те, що оспорюваний договір поруки не відповідає вимогам закону.
У зв`язку з укладенням оспорюваного договору поруки позивач як спадкоємець померлого позичальника була позбавлена можливості самостійно узгодити з кредитором умови, порядок та строки погашення заборгованості за кредитним договором, і така угода призводить до збільшення зобов`язань спадкодавця (заборгованість боржника визначена у безспірній фіксованій сумі, без урахування вартості спадкового майна, отриманого позивачем), а тому укладенням оспорюваного договору поруки порушуються майнові права позивача ОСОБА_3 .
У правовідносинах за кредитним договором № 1/084-МК від 28 лютого 2008 року після 08 листопада 2019 року відсутній боржник (позичальник), що є наслідком припинення зобов`язань за цим договором, а відтак є підставою для визнання припиненим й договору поруки.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких порука припиняється, тому відсутні правові підстави для висновку, що порука припинилася у зв`язку з подальшою заміною боржника у порядку спадкування.
У разі, якщо у поручителя виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором до смерті позичальника, то відсутні правові підстави стверджувати, що порука припинилася відповідно до правил частини першої статті 523 ЦК України, оскільки можливі умови припинення поруки настали після виникнення обов`язку з погашення заборгованості, а отже поручитель не може бути звільнений від відповідальності у зв`язку з подальшою смертю позичальника та відсутністю згоди поручителя відповідати за зобов`язаннями спадкоємця боржника.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання договору поруки припиненим, оскільки ще до визнання боржника померлим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року в справі № 6-206цс15.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з укладенням оспорюваного договору поруки, позивач позбавлена можливості самостійно узгодити з кредитором та спадкоємцями померлого позичальника умови, порядок та строки погашення заборгованості за кредитним договором.
Договір поруки від 29 лютого 2008 року не містить положень про надання згоди відповідати за будь-якого нового боржника за кредитним договором від 28 лютого 2008 року, що призводить до збільшення зобов`язань спадкодавця (заборгованість боржника визначена у безспірній фіксованій сумі, без урахування вартості спадкового майна, отриманого позивачем), а тому укладенням оспорюваного договору поруки порушуються майнові права позивача ОСОБА_3 .
У правовідносинах за цим кредитним договором після 08 листопада 2019 року відсутній боржник (позичальник), наслідком чого є припинення зобов`язань за цим договором, а також припинення поруки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2022 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що аргументи позивача зводяться до намагання уникнути виконання судового рішення про стягнення із неї кредитної заборгованості та узятих за договором зобовʼязань.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 570/3891/14 (провадження № 14-44цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 03 червня 2006 року до 13 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування у шлюбі, 29 лютого 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому 17 500 доларів США, за сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік, з кінцевим терміном повернення 20 лютого 2013 року.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 29 лютого 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та банком були укладені договори поруки.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2012 року (справа № 411/3973/12) з боржника ОСОБА_4, ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_6 у солідарному порядку у повному обсязі достроково було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 30 501 дол. США. Рішення набрало законної сили, перебуває на виконанні, з ОСОБА_3 утримується заборгованість.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року (справа № 211/3355/16-ц) ОСОБА_4 було оголошено померлим.
Спадщину після смерті ОСОБА_4 отримала його матір ОСОБА_2 та його син ОСОБА_7 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2020 року (справа № 211/2042/19) припинено право спільної часткової власності на 1/8 частину домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1, та частину земельної ділянки, що знаходиться за цією ж адресою, за неповнолітнім ОСОБА_8, в інтересах якого діяв його законний представник мати ОСОБА_9, та визнано право власності на вказане майно за ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, в інтересах якого діяла його законний представник мати ОСОБА_9, компенсацію вартості вказаного майна в розмірі 33 566 грн.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.