Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 569/20230/21
провадження № 61-4640св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Рівненська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року у складі судді Тимощука О. Я. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рівненської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2014 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень були внесені відомості в ЄРДР за № 42014180000000069 за частиною третьою статті 368 КК України по факту вимагання слідчим Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за не притягнення до кримінальної відповідальності.
З 27 червня 2014 року по 02 липня 2014 року відносно нього проводились негласні слідчі (розшукові) дії.
О 14 год. 55 хв. 01 липня 2014 року він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2014 року він був відсторонений від посади старшого слідчого відділу Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області строком на 2 місяці до 04 вересня 2014 року.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Ореховською К. Е. від 04 липня 2014 року стосовно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30 серпня 2014 року.
08 серпня 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування.
14 серпня 2014 року було затверджено обвинувальний акт стосовно та скеровано до Рівненького міського суду.
Під час підготовчого судового засідання 25 вересня 2014 року стосовно нього було обрано запобіжний захід - особисте зобов`язання з покладення процесуальних обов`язків строком до 23 листопада 2014 року.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року по справі № 569/14405/14-к, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 липня 2021 року та постановою Верховного суду від 19 січня 2022 року, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України та по суду його виправдано.
Таким чином, під слідством та судом ОСОБА_1 перебував з 01 липня 2014 року по 06 липня 2021 року, тобто повних 84 місяці.
Зазначав, що загальний розмір моральної шкоди, який йому був заподіяний незаконним затриманням слідчим, як підозрюваного у вчиненні злочину, незаконним обранням запобіжних заходів, незаконним порушенням щодо нього кримінальної справи за тяжким злочином, незаконним притягнення слідчим його до кримінальної відповідальності, незаконним врученням повідомлення про підозру та обвинувального акту, незаконним допитом слідчим його як підозрюваного та обвинуваченого, незаконним проведенням в ході розслідування кримінальної справи обшуку в його службовому кабінеті, особистого обшуку, незаконним відстороненням його від посади слідчого, незаконними численними викликами його в органи досудового розслідування в якості підозрюваного та в судові засідання в статусі обвинуваченого, незаконними допитами його судом як обвинуваченого, погіршенням фізичного та психологічного здоров`я, тривалого більше 7 років, порушення нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, призвели до погіршення його стану здоров`я як фізичного, так і психічного, призвели до погіршення стосунків з оточуючими, до погіршення його ділової репутації як слідчого, становить 10 мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто 840 мінімальних заробітних плат на час винесення рішення судом, тобто станом на день подання позову в суд, а саме на жовтень 2021 року - 5 040 000 грн., яку просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 600 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом у період з 01 липня 2014 року (дата затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та оголошення підозри) по 06 липня 2021 року, тобто повних 84 місяці, тому на користь останнього підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 562 800 грн. При цьому суди, враховуючи засади розумності, поміркованості та справедливості, характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, дійшли висновку про наявність підстав для визнання розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, в сумі 600 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що законодавство України не передбачає підстав для зазначення у судовому рішенні про відшкодування шкоди Державою способу виконання такого рішення суду (способу стягнення коштів), даних про бюджетні рахунки та органу, що виконує судове рішення.
Також заявник посилається на те, що суди визначили розмір відшкодування шкоди в сумі 562 800 грн, проте безпідставно завищили суму до 600 000 грн.
Вказує, що розмір шкоди, стягнутої судами, не є співмірним завданій шкоді, не відповідає обставинам справи та не підтверджується доказами.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із витягу з кримінального провадження № 42014180000000069 від 26 червня 2014 року вбачається, що 26 червня 2014 року були внесені відомості в ЄРДР за частиною третьою статті 368 КК України по факту вимагання ( ОСОБА_1 ) слідчим Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області неправомірної вигоди від ОСОБА_2 за непритягнення до кримінальної відповідальності (а. с.11).
У повідомленні підозрюваному ОСОБА_1 про тимчасове обмеження конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 08 серпня 2014 року вказано, що 26 червня 2014 року слідчим суддею апеляційного суду винесено ухвалу про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій з 27 червня 2014 року до 27 липня 2014 року включно. Також вказано, що 01 липня 2014 року прокурором винесено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_1 та контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину тривалістю 26 днів (з 01 липня 2014 року по 26 липня 2014 року). Зазначено, що на виконання ухвали слідчого судді працівниками УСБУ в Рівненській області проведено відповідні негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_1, за результатами яких складено відповідні протоколи, які долучено до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження.
02 липня 2014 року винесено постанови про припинення проведення щодо ОСОБА_1 слідчих (розшукових) дій (а. с.12).
Відповідно до протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 липня 2014 року, був затриманий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Місце роботи затриманого - старший слідчий Дубенського МВ УМВСУ в Рівненській області (а. с.13-14).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2014 року було відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади слідчого відділу Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області, строком до 04 вересня 2014 року (а. с.15).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2014 року було застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30 серпня 2014 року (а. с. 9-10).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2014 року було обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід - особисте зобов`язання (а. с. 8).
Із повідомлення слідчого в ОВС прокуратури Рівненської області про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 08 серпня 2014 року вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014180000000069 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, завершено, а зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту (а. с. 16).
Із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014180000000069 вбачається, з 26 червня 2014 року по 13 серпня 2014 року проводились процесуальні дії під час досудового розслідування (а. с. 17).
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року по справі № 569/14405/14-к, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 06 липня 2021 року та постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (а.с.24-31, 18-23, 73-76).
У виписці із медичної карти хворого ОСОБА_1 вказано, що останній перебував на стаціонарі з 03 лютого 2022 року по 15 лютого 2022 року із діагнозом, зокрема, гіпертонічна хвороба ІІ варіабельна за рівнем АТ, тривожно-депресивний розлад (а. с. 78).
У матеріалах справи також наявна медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій містяться записи щодо перебування останнім на прийомах у лікаря, зокрема, у кардіолога, невролога тощо (а. с. 79-85).
Із довідки Державного центру зайнятості від 02 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний в Дубенській міськрайонній філії Рівненського обласного центру зайнятості з 22 вересня 2014 року по 01 жовтня 2015 року (а. с. 86).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.