Постанова суду № 158/3041/21 від 09.08.2023 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення (вироку) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділу у справах...

Постанова

Іменем України

09 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 158/3041/21

провадження № 61-3363св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року у складі судді Польової М. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст клопотання

У листопаді 2021 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням до ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення (вироку) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділу у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року про стягнення аліментів на утримання дітей та сприянні в задоволенні потреб сім`ї.

Клопотання обґрунтоване тим, що 08 серпня 2017 року районним судом в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіка Польща винесено рішення (вирок), яким присуджено ОСОБА_2 сплату, зокрема:

1) аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 в розмірі

700 злотих щомісячно та ОСОБА_6 в розмірі 500 злотих щомісячно, разом в розмірі 1200 злотих щомісячно; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 злотих щомісячно.

Посилаючись на те, що на теперішній час ОСОБА_2 проживає на території України та є громадянином України, рішення (вирок) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща, яке на території України не має законної сили, не виконує, чим порушує право дітей на належний рівень життя, просила визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення (вироку) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі за позовом малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, представником яких є їх матір ОСОБА_1, проти ОСОБА_2 про аліменти та сприянні в задоволенні потреб сім`ї, яке набрало законної сили 02 вересня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 30 січня 2023 року, клопотання задоволено.

Постановлено визнати і надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення (вироку) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17, яким зобов`язано ОСОБА_2 сплачувати:

1) аліменти на користь малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 700,00 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 4 605,86 грн, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500,00 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 3 289,90 грн, разом в розмірі 1 200,00 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 7 895,76 грн, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого

2017 року до 10-го дня кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки матері малолітніх ОСОБА_1 ; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_1 в розмірі

500,00 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 3 289,90 грн, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го числа кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки уповноваженої ОСОБА_1 .

Допущено рішення в частині до виконання зі стягненням заборгованості за останні три роки до звернення до суду, тобто з 11 листопада 2018 року.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що зазначене рішення суду не оскаржувалося та вступило у законну силу 02 вересня 2017 року, рішення в частині стягнення аліментів на дітей та сприянні в задоволенні потреб сім`ї були зверненні до негайного виконання, про що зазначено у вищевказаному рішенні, а тому, враховуючи відсутність визначених статтею 268 ЦПК України підстав для відмови в задоволенні клопотання, суди дійшли висновку, що рішення (вирок) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17 підлягає визнанню та примусовому виконанню в Україні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 461/8156/17, провадження № 61-4092св19, від 14 липня 2021 року у справі № 638/1720/20, провадження № 61-6497св21, від 23 вересня 2022 року у справі № 686/11087/20, провадження № 61-19694св21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що вирок районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17 був пред`явлений до примусового виконання в Україні з пропуском трирічного строку, оскільки він набрав законної сили у вересні 2017 року, а до примусового виконання пред`явлений лише в листопаді 2021 року і в ньому відсутня будь-яка дата, в тому числі кінцева, до якої мають сплачуватися грошові кошти. Іноземним судом також не наведено і події, з настанням якої стягнення грошових коштів припиняється.

Також вказував, що з аналізу долучених до клопотання документів вбачається, що вони не були подані в оригіналі чи в належним чином завірених копіях, і були перекладені особою, повноваження якої на здійснення таких перекладів не були підтверджені належним чином в суді першої інстанції, а самі документи за змістом не підтверджують тих обставин, доведення яких є обов`язковим для можливості прийняття обґрунтованого рішення про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду.

Судами попередніх інстанцій надано дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду, яке приймалось без належного повідомлення боржника та за відсутності доказів отримання ним копії заочного рішення. Судами не враховано надані ним докази на підтвердження того, що у 2017 року він фізично перебував в Україні і не знав про судову справу щодо нього на території Польщі.

Також вказує, що суди попередніх інстанцій не перевірили дійсності заочного рішення, зокрема, чи справді воно приймалося 08 серпня 2017 року районним судом в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща в справі №ІІІ RC 53/17, та чи відповідає його зміст копії, долученій до клопотання представника ОСОБА_1, а також чи долучено до клопотання копію повного чи скороченого тексту.

Крім того, посилався на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи порушив вимоги частин першої, другої статті 467 ЦПК України, оскільки не повідомив його про надходження вказаного клопотання, не надав місячний строк для подачі заперечення проти цього клопотанняі взагалі не повідомив про дату, час та місце розгляду справи.

Вважає, що перед тим як повідомляти боржника про судове засідання, що має бути зроблене судом винятково у порядку, прямо визначеному ЦПК України, необхідно спочатку мати докази отримання ним письмового повідомлення про надходження такого клопотання до суду, і лише в разі наявності доказів отримання боржником пропозиції надати письмові пояснення проти клопотання та лише після закінчення місячного строку суд був вправі приступити до розгляду клопотання по суті.

Крім того, вважає, що інформування боржника через веб-сайт не виправдовує процесуальних порушень суду першої інстанції в частині направлення повідомлення про надходження клопотання, копій матеріалів, оскільки такий порядок не передбачений чинним ЦПК України, як і повідомлення боржника про судові засідання в такий спосіб.

Апеляційний суд вказаного не врахував та належним чином доводи

ОСОБА_2 не перевірив, що призвело до прийняття необґрунтованої постанови, оскільки зазначені неправомірні дії суду першої інстанції фактично позбавили його реалізації власних прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Воробей П. О. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права України, а також міжнародного права, і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням (вироком) районного суду в Раві Мазов`єцкій ІІІ Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17, присуджено ОСОБА_2 сплату: 1) аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 700 злотих щомісячно та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 злотих щомісячно, разом в розмірі 1200 злотих щомісячно, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го дня кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки матері малолітніх ОСОБА_1 ; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_1 в розмірі 500 злотих щомісячно, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого

2017 року до 10-го числа кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки уповноваженої ОСОБА_1; 3) на користь Державної скарбниці - Районного суду Раві Мазов`єцькій суми в розмірі

1020 злотих на покриття витрат, пов`язаних з провадженням від врахованої частини позову; 4) на користь адвоката Януша Сломки суми в розмірі

2400 злотих для покриття витрат неоплаченої юридичної допомоги наданої з державного обов`язку.

Як вбачається із вказаного рішення, воно не містить жодних відомостей про участь ОСОБА_2 у судовому провадженні про стягнення аліментів та сприянні в задоволенні потреб сім`ї.

Разом з тим, відповідно до підтвердження отримання 17 липня 2017 року поштового відправлення про виклик, зобов`язання прибути до суду, а також підтвердження отримання 16 серпня 2017 року копії рішення ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про розгляд справи та про прийняте рішення, у зв`язку із чим останній мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування норм закону.

Зазначене рішення суду не оскаржувалося та вступило у законну силу

02 вересня 2017 року, рішення в частині стягнення аліментів на дітей та сприянні в задоволенні потреб сім`ї були зверненні до негайного виконання, про що зазначено у вищевказаному рішенні.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за клопотанням ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Про надходження даного клопотання письмово повідомлено боржника ОСОБА_2 . Запропоновано йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2022 року призначено клопотання до розгляду в судовому засіданні

на 15 березня 2022 року та зазначено, що ОСОБА_2 було повідомлено про надходження до суду клопотання ОСОБА_1 та запропоновано йому у місячний строк подати можливі заперечення проти клопотання, проте жодних заперечень, клопотань від нього до суду не надійшло.

В подальшому розгляд справи відкладався на 13 квітня 2022 року та

05 травня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першим протоколом та протоколами № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно зі статтею 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Статтею 463 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

................

Перейти до повного тексту