Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 348/1829/16
провадження № 61-4313св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2022 року, постановлене суддею Грещуком Р. П., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачки
ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила:
- встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 протягом періоду з 29 липня 2008 року до 01 липня 2016 року;
- визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, залишити у власності ОСОБА_2 та зобов`язати його сплатити їй грошову компенсацію половину вартості цього автомобіля.
ОСОБА_1 обґрунтовувала пред`явлений позов тим, що у період з 29 липня 2008 року до 01 липня 2016 року вона проживала спільно з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Під час спільного проживання та за спільні кошти вони придбали автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який 08 серпня 2014 року зареєстрований за відповідачем. Також за кошти, які вона отримала від продажу своїх транспортних засобів, ними придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у грудні 2016 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив:
- встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю протягом періоду з 29 липня 2008 року до 10 травня 2016 року;
- визнати автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль марки "MAZDA 323", 1997 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, спільною сумісною власністю сторін;
- виділити ОСОБА_2 автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- виділити ОСОБА_1 автомобіль марки "MAZDA 323", 1997 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що вінпроживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_1 до 10 травня 2016 року. В цей період вони придбали транспортні засоби, а саме автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль марки "MAZDA 323", 1997 року випуску, шасі (рама, кузов, коляска) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 26 жовтня 2022 року Надвірнянський районний суд
Івано-Франківської області задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд встановив факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю в період з 29 липня 2008 року до 01 липня 2016 року.
Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, ринковою вартістю 264 191, 20 грн, та автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 111 400, 00 грн.
Визнав право власності ОСОБА_1 на частку у розмірі 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Суд частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .
Встановив факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю в період з 29 липня 2008 року до 01 липня 2016 року.
Залишив у власності ОСОБА_2 автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 111 400, 00 грн.
В іншій частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки "Volkswagen Caddy", 2007 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, яка становить 55 700, 00 грн.
Суд першої інстанції керувався тим, що показаннями свідків підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та побуту, наявності взаємних прав та обов`язків, саме в період часу із 29 липня 2008 року до 01 липня 2016 року. Враховуючи викладене, суд визнав спірну квартиру та автомобіль марки "Volkswagen Caddy" об`єктами права спільної сумісної власності сторін, оскільки їх придбано у період фактичних шлюбних стосунків та за спільні кошти. Також суд врахував, що автомобіль марки "MAZDA 323" продано під час проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`єю та отримані грошові кошти витрачені ними на спільні потреби сім`ї, тому підстав для поділу цього автомобіля немає.
Постановою від 23 лютого 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2022 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що розписка від 16 червня 2016 року про отримання грошових коштів в борг, подана ОСОБА_2 до суду, не свідчить про те, що саме ці позичені кошти були використані відповідачем для придбання спірної квартири, а відтак презумпція права спільної сумісної власності ним не спростована. Додатково враховано, що наявність у пункті 12 договору купівлі-продажу спірної квартири від 30 червня 2016 року застереження про те що ОСОБА_2 на момент укладення та підписання договору в шлюбі або у фактичних стосунках не перебуває, також не може бути підставою для задоволення його зустрічного позову, оскільки ця інформація внесена у договір з його слів.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 23 березня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в частині визнання права спільної сумісної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, справу передати на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_2, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц
(провадження № 61-48153св18), відповідно до яких тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв`язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19
(провадження № 61-3071св21), згідно з якими лише показання свідків та спільні світлини не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/1506/20
(провадження № 61-17350св21), у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, щодо статусу майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі;
- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які доводять те, що джерелом набуття права власності не були спільні кошти подружжя.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надійшов.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 27 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд врахував, що ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення лише в частині визнання спірної квартири спільною сумісною власністю. Вимог про скасування чи зміну судових рішень в частині висновків щодо встановлення факту проживання однією сім`єю та щодо поділу транспортних засобів заявник у касаційній скарзі не навів. Відтак оскаржувані судові рішення переглядаються в касаційному порядку виключно в частині поділу квартири.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 29 липня 2008 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 червня 2016 року, посвідченогоприватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1110, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на спірну квартиру зареєстроване на ім`я відповідача.
Право, застосоване судом
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються приписи глави 8 СК України.
Отже, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
За обставинами справи, що переглядається, сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Факт проживання однією сім`єю вони не заперечували. Спір між ними виник щодо конкретної дати припинення спільного подружнього життя.
Позивачка стверджувала, що фактичні шлюбні відносини з відповідачем були припинені 01 липня 2016 року. Натомість відповідач зазначав, що ці відносини припинені 10 травня 2016 року.
Наведені обставини сторони доводили лише показаннями свідків.