Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 759/4170/20
провадження № 61-3420св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Антона Вікторовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 07 вересня 2022 року у складі судді Кириленко Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що відповідач не забезпечує доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її розвиток як складову виховання та в добровільному порядку не сплачує аліменти на утримання доньки.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з
ОСОБА_2 з липня 2006 року по грудень 2007 року, під час якого
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька - ОСОБА_4 .
Посилаючись на те, що після розлучення з ОСОБА_2 їх спільна донька проживає разом з нею та знаходиться повністю на її утриманні, відповідач з 2007 року не виконує свої батьківські обов`язки, не цікавиться станом здоров`я доньки, фізичним, духовним та моральним розвитком дитини, не піклується про неї, не бере участі у її вихованні, просила позов задовольнити.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання періодичних та систематичних побачень, можливості відвідування дитиною місця проживання батька із можливістю залишатися на ніч без участі матері та сторонніх осіб, а також можливості спільного відпочинку за попереднім узгодженням місця та часу такого відпочинку, встановити час та дні для зустрічей ОСОБА_2 із донькою: кожні 2, 4 вихідні щомісяця та один день серед тижня, виходячи зі звичайних занять дитини та графіку її навчання у школі з 15.00 год. до 20.00 год. за місцем фактичного проживання батька без присутності матері, безперешкодне проведення відпустки та спільного відпочинку батька із донькою, встановити необмежене спілкування ОСОБА_2 із донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після розірвання шлюбу у них з колишньою дружиною склалися недружні відносини і вона була проти його спілкування з малолітньою донькою. Коли доньки подорослішала, він почав робити спроби зустрітися з нею та брати участь у її вихованні, спілкуватися у соціальних мережах, цікавитись її життям, проте у зв`язку з цим між ним і колишньою дружиною виникла чергова суперечка і вона заборонила доньці спілкуватися з ним. На початку 2020 року він дізнався, що ОСОБА_1 вирішила позбавити його батьківських прав, хоча сама чинила йому перешкоди в спілкуванні та вихованні дитини.
15 липня 2020 року він звертався до Служби у справах дітей із заявою про визначення способів участі у вихованні дитини, однак йому повідомили, що розгляд цього питання відкладено до вирішення справи щодо позбавлення батьківських прав.
З огляду на вказане просить задовольнити зустрічний позов.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання періодичних побачень та можливості спілкування з дитиною.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали цивільної справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_2, які б свідчили про ухилення від виховання доньки ОСОБА_5, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Також суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні зустрічного позову в частині встановлення способів участі ОСОБА_2 з неповнолітньою ОСОБА_5 у вигляді зустрічей кожні 2, 4 вихідні щомісяця та один день серед тижня з 15 до 20 год. з можливістю залишатися на ніч, у зв`язку із відсутністю доказів того, що вказаний графік є прийнятним як для позивача по зустрічному позову, який на даний час є мобілізованим та перебуває на військовій службі, так і для неповнолітньої ОСОБА_5, яка навчається, має відповідний режим навчання та відпочинку і яка, крім того, тривалий час батька фактично не знала та не спілкувалась з ним, внаслідок чого у неї на даний час не сформований емоційний зв`язок з батьком і для його встановлення необхідний певний час.
Разом з тим, суди вважали, що права позивача за зустрічним позовом на спілкування з донькою підлягають захисту шляхом зобов`язання
ОСОБА_1, яка в порушення статті 157 СК України заперечує проти спілкування батька з донькою, усунути перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, з можливістю надання періодичних побачень та спілкування з дитиною, що сприятиме налагодженню відносин між ними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря А. В. на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 07 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі
№ 459/3411/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували свідоме ухилення відповідача за первісним позовом від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не надали оцінки довідці з виконавчої служби від 28 жовтня 2021 року про те, що станом на 01 листопада 2021 року заборгованість зі сплати аліментів становила 282 912,64 грн, а з урахуванням штрафу - 359 903,03 грн. Крім того, враховуючи, що сторони проживають в одному районі, відповідач жодного разу не намагався встановити зв`язок з донькою та взагалі не звертався до служби у справах дітей у разі вчинення позивачкою перешкод у спілкуванні з дитиною.
Вважає, що в даному випадку суд повинен був виходити в першу чергу з інтересів дитини, яка майже з 2007 року не знала батька. Суди не врахували, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Крім того, лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Також вказує, що відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів щодо чинення позивачем перешкод у спілкуванні з дитиною, навпаки, це відповідач не виявляв бажання зустрічатися з дитиною.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю, а ОСОБА_2 - батьком неповнолітньої дитини: ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбу з 29 липня 2006 року, який 27 грудня 2007 року був розірваний, що підтверджується копією рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2007 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 27 грудня
2007 року.
З характеристики СЗШ № 253 Святошинського району м. Києва вбачається, що вихованням ОСОБА_4 займається мати, батько ОСОБА_2 батьківські збори не відвідував, навчанням доньки не цікавився.
З нотаріально посвідченої заяви вбачається, що ОСОБА_2 13 жовтня 2018 року надавав згоду на перетинання державного кордону неповнолітньою донькою ОСОБА_5 в період з 01 листопада 2018 року по 01 листопада 2019 року з метою відпочинку та оздоровлення.
Відповідно до довідки-розрахунку, виданої Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів з 01 жовтня 2010 року по 01 листопада 2021 року становить 282 912,64 грн.
16 вересня 2020 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією виготовлено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки він вихованням, утриманням дитини практично не займався, у доньки не сформований емоційний зв`язок з батьком через його тривалу відсутність у її житті, вихованням та утриманням доньки займається мати, ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Щодо первісного позову про позбавлення батьківських прав
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України
від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.