Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 554/10983/21
провадження № 61-10414св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: Шевченківська районна у м. Полтаві рада, ОСОБА_2,
треті особи: Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, Полтавська міська рада, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Шевченківської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, Полтавська міська рада, ОСОБА_3, в якому просила: визнати недійсним та скасувати пункт 14 (з підпунктами 14.1 та 14.2) рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року щодо затвердження проекту відведення та передання у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площа якої відповідно до проєкту відведення, виготовленого TOB НВІ "Земресурс", становить 787,0 кв. м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0495, та припинити речове право - право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: 55623679, від 10 грудня 2020 року, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л. О.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Також на праві приватної власності власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_6, ОСОБА_3 .
Пунктом 14 рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площа якої відповідно до проекту 7 відведення, виготовленого ТОВ НВІ "Земресурс", становить 787,0 кв. м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0495. Встановити обмеження прав на земельну ділянку та сервітути згідно з висновками управління з питань містобудування та архітектури Полтавської міської ради та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру.
Зобов`язано ОСОБА_3 звернутися в геодезичну організацію з приводу винесення в натуру меж земельної ділянки; провести державну реєстрацію права на земельну ділянку в порядку, визначеному чинним законодавством; стати на облік в державній податковій інспекції в м. Полтаві.
12 серпня 2021 року та 27 серпня 2021 року позивачка звернулася з заявами до Шевченківської районної у м. Полтаві ради про скасування пункту 14 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року на підставі статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", але їй було відмовлено з посиланням на те, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Вважала, що при прийнятті пункту 14 Шевченківської районної у м. Полтаві ради порушено її право як користувача земельної ділянки, необхідної для обслуговування квартири, яка розташована в будинку, оскільки їй не залишилося земельної ділянки для обслуговування квартири, що розташована в будинку АДРЕСА_1, а також не враховано, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним.
Також вказувала, що приватним нотаріусом Красноградського нотаріального округу Харківської області Ковтун Л. О. 10 грудня 2020 року посвідчено договір дарування спірної земельної ділянки від ОСОБА_3 новому власнику - ОСОБА_2, внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55623679 від 10 грудня 2020 року, про нового власника спірної земельної ділянки - ОСОБА_2 .
У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2022 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано пункт 14 (з підпунктами 14.1 та 14.2) рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року щодо затвердження проекту відведення та передання у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площа якої відповідно до проекту відведення, виготовленого TOB НВІ "Земресурс", становить 787,0 кв. м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5310137000:15:008:0495.
Припинено речове право - право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: 55623679, від 10 грудня 2020 року, здійснене в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л. О.
Стягнено з Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 681,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 681,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що Шевченківська районна у м. Полтаві рада порушила норми чинного законодавства при передачі земельної ділянки ОСОБА_3, тому дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними та обґрунтованими.
Із рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2022 року в частині припинення речового права - права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5310137000:15:008:0495, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2170015253101, індексний номер рішення: 55623679, від 10 грудня 2020 року, здійснене в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Ковтун Л.О., скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнено з Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 362,00 грн.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Шевченківської районної у місті Полтаві ради порушили норми чинного законодавства при передачі земельної ділянки ОСОБА_3, оскільки будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці комунальної власності, яка передана у спільне користування власників квартир, межі прибудинкової території не визначені, питання порядку користування вказаною земельною ділянкою власниками квартир не вирішувалося. Відповідно будь-які питання, пов`язані з розпорядженням цією земельною ділянкою чи її частиною, повинні вирішуватися з врахуванням прав та інтересів всіх власників квартир. Апеляційний суд дійшов висновку, що передача земельної ділянки ОСОБА_7 проводилася на підставі рішення суду, без повідомлення інших співкористувачів земельної ділянки та без врахування їх інтересів, тому в цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, його необхідно залишити без змін.
Водночас апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції в частині припинення речового права - права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, оскільки вказана вимога не є похідною від вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, а тому не може бути вирішена до того часу, поки діє та є чинною правова підстава, згідно з якою відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку.
Урахувавши, що ОСОБА_7 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення сорок п?ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року, яке судом апеляційної інстанції визнано недійсним і скасовано в частині затвердження проекту відведення та передання у власність ОСОБА_7 із земель комунальної власності земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; у свою чергу ОСОБА_2 набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору дарування від 10 грудня 2020 року, за яким ОСОБА_3 безоплатно передав своїй дочці ОСОБА_2 у власність спірну земельну ділянку; пославшись на норму статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), апеляційний суд дійшов висновку, що вимога про припинення речового права - права власності ОСОБА_2, здійснене в реєстрі речових прав, без вирішення питання правомірності набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки в такому випадку будуть безпідставно порушені її права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
20 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2022 року щодо вимог до ОСОБА_2 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, як на підставу касаційного оскарження, посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема неврахування правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, 18 грудня 2018 року у справі № 902/672/16, від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 926/2353/18, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 761/16488/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 910/11069/21, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, на думку заявниці, судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниця також зазначає, що правовстановлюючим документом для здійснення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку був пункт 14 рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Шевченківської районної у м. Полтаві ради "Про передачу у власність земельних ділянок" від 10 вересня 2020 року, а, оскільки запис щодо реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювального документа, який згодом скасовано, не свідчить про набуття права власності на зазначене майно, тому ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого не міг подарувати її. Апеляційний суд не врахував при ухваленні свого рішення, що визнання недійсним та скасування документу (у цьому випадку рішення сесії), на підставі якого здійснена державна реєстрація, супроводжується одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд неправильно здійснив розрахунок зі сплати судового збору, стягнувши із неї 1 362,00 грн витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки, ураховуючи часткове задоволення позову, судовий збір, сплачений відповідачкою ОСОБА_2 при поданні нею апеляційної скарги, повинен покластися на сторони пропорційно: 1 362,00 /2 = 681,00 грн.
25 жовтня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду доповнення на касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував обраний нею спосіб захисту, правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18 ("якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача"), та не з`ясував у повній мірі характер спірних правовідносин.
У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, співвідповідач просить відмовити у її задоволенні.
Інші відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2, з приводу якої суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою статті 178 цього Кодексу.
У свою чергу згідно з частиною п`ятою статті 178 ЦПК України до відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
До відповіді на відзив ОСОБА_1 не додала докази надсилання її копій іншим учасникам справи, у зв`язку з цим Верховний Суд залишає цю відповідь на відзив без розгляду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 554/10983/21 із Октябрського районного суду м. Полтави та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року матеріали справи № 554/10983/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Ураховуючи зміст та вимоги касаційної скарги, перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом лише в частині вирішення вимог щодо відповідача ОСОБА_2 (вимога про припинення речового права - права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку), в іншій частині справа Верховним Судом не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційустановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором міни від 29 квітня 2011 року, посвідченим державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Дробітько В. В., зареєстрованим у реєстрі за № 4-524, та витягом про державну реєстрацію прав від 23 травня 2011 року та зроблений відповідний запис ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 23 травня 2011 року.
Також співвласниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 та був ОСОБА_3 . Для обслуговування цього будинку у спільне користування власникам квартир ще в 1954 році рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради виділено земельну ділянку площею 2 849,0 кв. м.
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Якименко О. В., належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3, загальною площею 104,0 кв. м., житловою площею 54,6 кв. м. до якої приналежні сарай Б, вбиральня В; навіс, а: погріб вхідний Д-1: сарай Д. Земельна ділянка у власність не придбавалась.
Згідно з висновком експерта від 02 травня 2019 року № 16-19 будинок за адресою: АДРЕСА_1, є багатоквартирним житловим будинком і не відноситься до садибної забудови.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2019 року у справі № 554/3253/19 позов ОСОБА_3 до Шевченківської районної ради в м. Полтаві ради задоволено. Припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_3, з приналежними до нього господарськими спорудами. Загальна площа садибного (індивідуального) житлового будинку - садиби складає 104,4 кв. м, житлова площа 62,3 кв. м.
Визнано право власності за ОСОБА_3 та виділено в окремий об`єкт нерухомого майна садибний (індивідуальний) житловий будинок - садибу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у складі: коридору (приміщення 1), загальною площею 17,6 кв. м, житлової кімнати (приміщення 2), загальною площею 24,6 кв. м, житлової кімнати (приміщення 3), загальною площею 21,5 кв. м, житлової кімнати (приміщення 5), загальною площею 16,2 кв. м, санвузла (приміщення 6), загальною площею 10,4 кв. м, кухні (приміщення 7), загальною площею 14,1 кв. м, з приналежними до нього господарськими спорудами, а саме: навісом літ. "а", площею 58,5 кв. м, сараєм літ. "Б", площею 133,9 кв. м, гаражем (тимч.) літ. "б", площею 21,0 кв. м, вбиральнею літ "В", площею 2,0 кв. м, сараєм літ. "Д", площею 21,4 кв. м, вхідним погребом літ. "Д1", площею 10,1 кв. м, воротами-хвірткою № 1, воротами № 2, огорожею № 3, огорожею № 4, замощенням літ І. Загальна площа садибного (індивідуального) житлового будинку - садиби складає 104,4 кв. м, житлова площа - 62,3 кв. м.