Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 293/2199/19
провадження № 61-7629св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені
якої діє адвокат Шостачук Ігор Миколайович, на постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю. від 18 квітня 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1, що фактично становить 1/2 частину приватного житлового будинку. Друга половина (1/2 частина) цього будинку належить на праві власності ОСОБА_2 . Кожна із квартир зазначеного будинку має окремий вхід.
3. Згідно із земельно-обліковими документами Черняхівської селищної ради та технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2, зареєстрованого за №423 в Житомирському обласному державному підприємстві по технічній інвентаризації від 18 серпня 2005 року, для обслуговування вказаного будинку виділено земельну ділянку загальною площею 0,1464 га.
4. Комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища було обстежено земельну ділянку і складено відповідний акт обміру від 16 жовтня 2014 року, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки становить 0,1470 га. Відповідачка користується присадибною земельною ділянкою площею 0,0848 га, а вона - 0,0622 га. З огляду на те, що будинок розділено по кімнатах у співвідношенні 50/50, комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища запропоновано співвласникам будинку два варіанти розподілу присадибної земельної ділянки в рівних частинах по 0,0735 га відповідно до складених план-схем № 2 та № 3.
5. Позивачка вказувала, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 погодити межі земельної ділянки, яку вона бажає отримати у власність шляхом приватизації, Черняхівська селищна рада своїм рішенням від 20 жовтня 2016 року відмовила їй у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею у власність.
6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою за адресою:
АДРЕСА_2, виділивши їй у користування земельну ділянку розміром 0,0735 га в межах, визначених у план-схемі № 3, складеній комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, без погодження меж із ОСОБА_2, що дозволить їй подальше здійснення приватизації.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області
від 23 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою обрано неналежним спосіб захисту своїх прав на землю, який не узгоджується з положеннями статті 152 Земельного кодексу України. Визнання судом неправомірною відмови відповідачки в погодженні меж земельної ділянки для приватизації земельної ділянки не поновить порушене право позивачки, за захистом якого вона звернулась до суду. Водночас вирішення питання про передачу земельної ділянки у приватну власність, про погодження та затвердження землевпорядної документації належить виключно до повноважень органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав, зазначених у цій постанові.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав неналежного способу захисту порушених прав. Апеляційний суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою. Водночас, з огляду на те, що позивачкою не надано належних доказів закріплення у встановленому законом порядку за будинком сторін спірної земельної ділянки, а також розміру їх часток у домоволодінні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.
11. Крім того додатковою постановою Житомирського апеляційного суду
від 16 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
12. Додатковим рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 18 травня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат
Шостачук І. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 489/2029/17, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не враховано наявні у матеріалах письмові докази належності їй на праві власності нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а також факт користування сторонами виділеною для обслуговування житлового будинку земельною ділянкою площею 0,1464 га. Вважає, що за наявних у матеріалах справи документів, у тому числі виданих органом місцевого самоврядування, суд мав встановити порядок користування спірною земельною ділянкою з дотриманням часток кожного із співвласників житлового будинку, розташованого на ній.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.
17. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 293/2199/19, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
18. 05 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19. 13 липня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат
Тимофеєв А. В., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримала лише 12 липня 2023 року, а тому не мала можливості подати відзив у встановлений судом строк (до 11 липня 2023 року), просить продовжити строк на подання відзиву.
20. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
21. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
22. З огляду на обставини отримання відповідачкою ухвали про відкриття касаційного провадження та касаційної скарги, що підтверджуються зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, ураховуючи незначний пропуск процесуального строку (2 дні) та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_2 підлягає продовженню до дати його подання - до 13 липня 2023 року.
23. У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Тимофеєв А. В., посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.
24. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази, доводи апеляційної скарги, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вважає, що суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою своїх вимог, з огляду на відсутність доказів виділення спірної земельної ділянки в користування, а також розміру частки ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок, який розташований на такій ділянці.
25. Зосереджує увагу на тому, що відповідачка не порушує права позивачки на отримання в користування та подальшу приватизацію частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй частини житлового будинку. Натомість ОСОБА_1 не здійснила жодних дій, передбачених статтею 118 ЗК України, зокрема щодо розроблення технічної документації із землеустрою. Наведені заявницею постанови Верховного Суду вважає нерелевантними.
26. Додатково у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Тимофеєв А. В., просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
27. ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Шостачук І. М., подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому, послалася на безпідставність доводів відзиву щодо належної оцінки судом апеляційної інстанції доказів у справі. Зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, видані органом місцевого самоврядування, які підтверджують, як правомірне користування нею спірною земельною ділянкою, так і фактичний поділ житлового будинку між його співвласниками у співвідношенні 50/50. Звертає увагу, що відповідачка не заявляла клопотань про визнання зазначених доказів неналежними та недопустимими. Посилається на те, що існуючий порядок користування спірною земельною ділянкою порушує її права, як власника 1/2 частини житлового будинку, розташованого на такій земельній ділянці.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22 вересня
2005 року ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 . Квартира складається з 2-х житлових кімнат та службових приміщень з надвірними будівлями, загальною площею 73,0 кв. м, житловою - 29,1 кв. м. До квартири належать надвірні будівлі: 1/2 частина сараю Б, уборна У.
29. На підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2006 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 у зазначеному вище будинку, яка складається з 4-х житлових кімнат та службових приміщень, з надвірними будівлями, загальною площею квартири 73,3 кв. м, житловою - 45,7 кв. м. До квартири належить 1/2 сараю, зазначеного за планом літерою Б, уборна, літ У 1, 1/2 частина огорожі №1-2.
30. З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 убачається, що загальна площа земельної ділянки становить 0,1464 га.
31. Згідно з актом обміру вказаної присадибної земельної ділянки
від 16 жовтня 2014 року, складеним комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища, загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, становить - 0,1470 га. Відповідач користується присадибною земельною ділянкою площею - 0,0848 га, а ОСОБА_1 користується присадибною земельною ділянкою площею - 0,0622 га. На підставі технічного паспорта на цей житловий будинок, зареєстрованого за № 423 в Житомирському обласному державному підприємстві по технічній інвентаризації від 04 липня 2006 року, будинок розподілено по кімнатах у співвідношенні 50/50.
32. Комісією Черняхівської селищної ради з питань врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища сторонам, як співвласникам будинку, запропоновано 2 варіанти розподілу присадибної земельної ділянки в рівних частинах по 0,0735 га відповідно до складених план-схем № 2 та № 3, які є додатками до акту від 16 жовтня 2014 року.
33. Рішенням Черняхівської селищної ради від 20 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв`язку з відсутністю згоди всіх власників квартирного будинку, розташованого по
АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
35. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
38. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
39. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
40. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
41. Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
42. Спірні правовідносини стосуються оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що перебуває у спільній частковій власності сторін.
43. Згідно з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України.
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 661/3925/16-а зроблено висновок про те, що набуття певного речового права на земельну ділянку особою, яка набула право власності на нерухоме майно, розміщене на цій земельній ділянці, відбувається шляхом переходу від попереднього власника нерухомого майна в тому ж обсязі, або відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.
45. Також у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правило, передбачене статтею 120 ЗК України, стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розташовану на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
46. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.