Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 522/17173/22
провадження № 61-9896св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Базіль Л. В., Воронцової Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який Приморський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 13 грудня 2021 року розірвав.
Подружжя має двох спільних дітей: доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення до суду, заявниця ОСОБА_1 та діти ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Заявниця зазначає, що її колишній чоловік ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 вчиняють насильство щодо неї та її дітей, економічного, психологічного характеру, що полягає у відключенні газового постачання до квартири та створенні несприятливих умов для проживання заявників, погроз щодо виселення з квартири, яка з 2011 року є єдиним місцем проживання дітей та заявниці, та вселення у яку відбулося за нотаріально посвідченою згодою власника квартири ОСОБА_4 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наближатися на відстань менше 300 м до її місця проживання та дітей: малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Приморський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 22 грудня 2022 року (у складі судді Свяченої Ю. Б.) у задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами той факт, що покладення на ОСОБА_4 заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цієї квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи. Тому відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд своєю постановою від 29 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнив частково.
Заборонив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до трьох місяців.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявницею доведено належними та допустимими доказами наявність обґрунтованих ризиків вірогідного продовження чи повторного вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства економічного та психологічного характеру. Тому заява підлягає частковому задоволенню щодо терміну видачі обмежувального припису.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити заяву про видачу обмежувального припису без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від: 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19), 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19), 27 листопада 2019 року у справі № 753/23624/18 (провадження № 61-9012св19), 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19), 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19), 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18 (провадження № 61-271св19), 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20), 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20), 03 червня 2021 року у справі № 752/1285/20 (провадження № 61-19646св20), 14 липня 2021 року у справі № 643/15988/20 (провадження № 61-5729св21), 07 лютого 2022 року у справі № 344/10461/21 (провадження № 61-19700св21), 10 лютого 2023 року у справі № 676/3259/22 (провадження № 61-10646св22).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд хоч і тимчасово, але безпідставно обмежив право власності ОСОБА_4 на квартиру, оскільки останній не мав наміру і не вчиняв насильство щодо заявниці та її дітей, а діяв виключно як власник квартири в межах прав, наданих йому законом, та переслідував легітимну мету - усунення перешкод у користуванні квартирою, яку заявниця та її діти займали безпідставно.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 травня 2023 року.
Системою автоматизованого розподілу справ для розгляду касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Хопті С. Ф. та визначено, що до складу колегії входять судді: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Верховний Суд своєю ухвалою від 19 липня 2023 року відкрив касаційне провадження у вищевказаній справі та витребував з Приморського районного суду міста Одеси матеріали цивільної справи № 522/17173/22.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Системою автоматизованого розподілу справ для розгляду касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. та визначено, що до складу колегії входять судді: Сердюк В. В., Стрільчук В. А.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який Приморський районний суд міста Одеси своїм рішенням від 13 грудня 2021 року розірвав.
Подружжя має двох спільних дітей: доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка є єдиним для них житлом та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Відповідно до листа Центру соціальних служб Одеської міської ради від 22 листопада 2022 року, з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була проведена психодіагностична робота. У дітей було діагностований стан стресового розладу, який спричинений складними сімейними обставинами та подіями накопичення стресу, страх залишитися без даху над головою, психологічний тиск, який чинить батько та дід, погрожуючи виселенням з житла, відсутність в квартирі гарячої води з підстав відключення її від газу. З часом такий психоемоційний стан призвів до страху та бажання уникнути подібного у майбутньому. Рекомендовано продовжити психологічну роботу з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для корекції постравматичного розладу та психофізичного стану, а саме гармонізації емоційно-вольової сфери.
Згідно з повідомленням заступника начальника відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеської області (далі - ГУНП в Одеській області) від 11 жовтня 2022 року, неправомірних дій у вигляді економічного або психологічного домашнього насильства зі сторони батька ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4 не встановлено.
За результатами розгляду заяви адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_6 стосовно захисту житлових прав дітей та проявів насилля з боку батька дітей ОСОБА_3, Служба у справах дітей Одеської міської ради листом від 12 жовтня 2022 року повідомила про те, що у присутності матері та уповноважених осіб діти повідомили, що:
- 30 серпня 2021 року, коли син був вдома один, батько прийшов до квартири із представниками АТ "Одесагаз" та квартиру було від`єднано від газопостачання шляхом встановлення пломби;
- 21 вересня 2022 року до квартири приїхали дід та баба з боку батька та погрожували виселенням їм та ОСОБА_1, посилаючись на право власності на житло;
- у результаті конфлікту вони потребували медичної допомоги, у зв`язку з чим була викликана карета швидкої допомоги та наряд поліції;
- батько зневажливо ставиться до них та до їх матері, вони бояться свого батька, діда та баби.
У акті оцінки потреб сім`ї та висновку оцінки потреб сім`ї Служба у справах дітей Одеської міської ради зазначила, що основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, у яких опинились діти: неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є домашнє насильство психологічного та економічного характеру.
Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради" від 28 вересня 2021 року, здійснений 21 вересня 2022 року працівниками поліції виклик, на час прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги пацієнтам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено попередній діагноз - стан після гострої реакції на стрес.
Відсутність з 30 серпня 2022 року у квартирі, де проживають заявниця та діти, газопостачання внаслідок його відключення за заявою власника ОСОБА_4 підтверджується листом АТ "Одесагаз".
ОСОБА_3 працює в ГУНП в Одеській області оперуповноваженим.
Суди також установили, що в провадженні Приморського районного суду міста Одеси знаходиться на розгляді цивільна справа № 522/15146/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Приморський районний суд своєю ухвалою від 21 листопада 2022 року відкрив провадження у справі № 522/15146/22 (https://reestr.court.gov.ua/Review/107402275).
У березні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення заборони доступу ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; накладення заборони доступу третіх осіб, окрім позивача, членів його родини, а також малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартиру АДРЕСА_1 ; забезпечення доступу ОСОБА_4 в належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Приморський районний суд міста Одеси своєю ухвалою від 31 березня
2023 року у задоволенні ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовив (https://reestr.court.gov.ua/Review/109958512).
Не погодившись з ухвалою Приморського районного суду міста Одеси
від 31 березня 2023 року, ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку.
Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 14 червня 2023 року призначив розгляд справи на 21 вересня 2023 року (https://reestr.court.gov.ua/Review/111556185).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей, як на підставу своїх порушених прав послалася на те, що ОСОБА_3 (колишній чоловік, батько дітей) та ОСОБА_4 (дід) вчиняють відносно неї та її дітей домашнє насильство.
Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.