Постанова
Іменем України
17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 128/2821/21
провадження № 61-4119св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 січня 2023 року
у складі судді Шевчук Л. П. та постанову Вінницького апеляційного суду
від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М.,
Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовна заява мотивована тим, що між сторонами у справі виник спір щодо користування належними їм земельними ділянками, який існує протягом тривалого часу.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована
за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі поданих позивачем заяв від 14 та 16 жовтня 2016 року на ім`я голови Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення доступу до власних будівель зі сторони ОСОБА_2, комісія у складі: голови земельної комісії
ОСОБА_3, депутата сільської ради Сича Ю. Ф., землевпорядника ОСОБА_4, розглянувши заяви ОСОБА_1, затвердила акт
від 16 листопада 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 має надати доступ ОСОБА_1 для виготовлення бетонної смуги навколо гаража шириною 0,8 м; надати дозвіл позивачу на встановлення хвіртки в огорожі для доступу при обслуговуванні зовнішньої сторони гаража - 0,8 м; забрати коптильню з-під стін гаража позивача; а позивач має провести ремонт огорожі на межі земельної ділянки з відповідачем; для попередження зсуву ґрунту на своїй ділянці відповідач дозволив позивачу побудову кам`яної огорожі.
Проте, 27 квітня 2020 року відповідач повідомив позивачу, що забере половину земельної ділянки з будівлею, пояснюючи це тим, що це його земля.
ОСОБА_1 зазначав, що у 1971 році він розпочав будівництво житлового будинку на належній йому земельній ділянці, в 1979 році перейшов проживати у свій будинок та у 1998 році приватизував земельну ділянку. При цьому відповідач, здійснивши самозахват частини земельної ділянки позивача, з одного боку сараю останнього прибудував до сараю богомольник-коптильню, забетонував стовпи і змонтував металеву сітку рабицю, а з іншого - збудував залізобетонний стовп і змонтував металеву сітку рабицю від сараю до дороги, таким чином, відгородивши свою земельну ділянку не по горизонталі, а по вертикалі.
01 жовтня 2020 року позивач звернувся до сільської ради із заявою про погодження меж земельних ділянок позивача та відповідача.
Сільська рада своїм рішенням від 29 вересня 2020 року № 47 погодила межу земельної ділянки, згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від "Г" до "Д" між ОСОБА_2 .
Також сільська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня
2021 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 0520682800:02:005:0514), яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що після встановлення межових знаків на його земельній ділянці, відповідач самовільно їх знищив та, починаючи
з 2006 року, фактично заважає позивачу розпоряджатися своїм майном, відтак дії відповідача створюють перешкоди позивачу в користуванні його власністю.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю - земельною ділянкою, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, шляхом знесення залізобетонних стовпів та металевого паркану - сітки рабиці з обох сторін сараю, що проходить по земельній ділянці позивача та привести свою земельну ділянку у відповідність до правовстановлюючих документів.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Вінницький районний суд Вінницької області своїм рішенням від 06 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вінницький апеляційний суд своєю постановою від 28 лютого 2023 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 січня
2023 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, як саме відповідачем порушуються його права, що полягає у самовільному захопленні відповідачем частини земельної ділянки позивача. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у березня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд встановив обставини,
що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, враховуючи предмет і підстави заявлених позовних вимог, з`ясування питання щодо розміщення залізобетонних стовпів та металевого паркану - сітки рабиці відповідача на земельній ділянці, яка надана у власність позивачу має важливе значення для встановлення обставин справи, і в разі підтвердження цих обставин дає можливість дійти висновку про порушення його прав. Тобто, належним та достовірним доказом щодо встановлення таких обставин є висновок судової земельно-технічної експертизи, який в сукупності з іншими доказами у справі дає можливість суду дійти висновку про достатність доказів та правильно вирішити спір. Проте, клопотання про проведення такої експертизи сторонами заявлено не було.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що комісія у складі: голови земельної комісії
ОСОБА_3, депутата сільської ради Сича Ю. Ф., землевпорядника ОСОБА_4, розглянувши заяви ОСОБА_1 від 14 та 16 жовтня
2016 року на ім`я голови Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення доступу до власних будівель
зі сторони ОСОБА_2, затвердила акт від 16 листопада 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 має надати доступ ОСОБА_1 для виготовлення бетонної смуги навколо гаража шириною 0,8 м; надати дозвіл позивачу на встановлення хвіртки в огорожі для доступу при обслуговуванні зовнішньої сторони гаража - 0,8 м; забрати коптильню з-під стін гаража позивача; а позивач має провести ремонт огорожі на межі земельної ділянки з відповідачем; для попередження зсуву ґрунту на своїй ділянці відповідач дозволив позивачу побудову кам`яної огорожі (а. с. 43).
21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови
Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області із заявою, в якій просив: надіслати комісію для уточнення межових знаків; встановлення доступу до власної будівлі зі сторони ОСОБА_2 ; змусити виконати акт від 16 листопада 2006 року; зобов`язати голову земельної комісії вказати на місці, де знаходиться його земельна ділянка, оскільки ОСОБА_2 погрожує забрати половину земельної ділянки разом із гаражем, сараєм та вбиральнею (а. с. 44).
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки ОСОБА_1
від 22 вересня 2020 року комісія Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області встановила, що при огляді земельної ділянки та господарських будівель без спеціальних засобів неможливо встановити, чи розташована господарська будівля за межами земельної ділянки ОСОБА_1 ; рекомендувала замовити встановлення/відновлення межових знаків у сертифікованого землевпорядника; суміжним землекористувачам рекомендувала дотримуватися правил добросусідства, передбачених Земельним кодексом України (далі - ЗК України), та довести до відома сторін спору. В разі подальшого непорозуміння з суміжними землекористувачами, запропонувала звертатися до суду (а. с. 45).
Заявою від 01 жовтня 2020 ОСОБА_1 просив голову
Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області погодити межі його земельної ділянки з сусідом ОСОБА_2
(а. с. 46).
Згідно з листом Виконавчого комітету Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 07 жовтня 2020 на засіданні комісії з врегулювання земельних відносин Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 29 вересня 2020 року здійснено виїзд на земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 . Земельна комісія прийняла рішення погодити межу земельної ділянки, згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від "Г" до "Д" між ОСОБА_2 (а. с. 47).
Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області
від 16 квітня 2021 року вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0096 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0520682800:02:005:0514). ОСОБА_1 здійснити реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку згідно з чинним законодавством (а. с. 48).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 червня 2021 року земельна ділянка (кадастровий номер 0520682800:02:005:0514) площею 0,0096 га, зареєстрована за ОСОБА_1 (а. с. 49).
Згідно з актами про передачу межових знаків під охорону та нагляд за зберіганням від 08 липня 2021 року ТОВ ЮЗС "Альянс" передало
ОСОБА_1 на зберігання та охорону довгострокові межові знаки встановленого зразку в кількості 4 штуки на земельній ділянці
площею 0,0096 га (а. с. 50, 51).
Відповідно до довідки Відділу управління майном та будівництва
Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13 серпня 2021 року під час встановлення межових знаків на земельні ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 0520682800:02:005:0514) його сусід ОСОБА_2, який є власником суміжної земельної ділянки, знищив відповідні межові знаки і відмовився звільнити зайняту (огороджену парканом) земельну ділянку, чим грубо порушив право ОСОБА_1 на володіння, розпорядження та користування своєю земельною ділянкою (а. с. 52).
Згідно з листом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09 листопада 2021 року за адресою:
АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відомості про реєстрацію ОСОБА_2 в період з 2006 по 2021 роки підтвердити неможливо, оскільки реєстр сільської ради не містить такої інформації (а. с. 57).
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_2 належать: земельна ділянка (кадастровий номер 0520682803:02:005:0095), площею 0,25 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка (кадастровий номер 0520682803:02:005:0096) площею 0,1234 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 61, 62). Вказане також підтверджується копіями державних актів на право власності
на земельну ділянку Серії ЯБ № 689781 від 28 вересня 2006 року,
Серії ЯБ № 689780 від 28 вересня 2006 року та Серії ВН № 3755
(а. с. 92, 93, 94).
Згідно з будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику, ОСОБА_2 надано дозвіл на закінчення самовільно збудованого житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та на право виконання будівельних робіт (а. с. 95-100).
За зверненням ОСОБА_7, ДП "Вінницький науково-дослідний проектний інститут землеустрою" виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах АДРЕСА_2 на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (а. с. 115-130).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.