Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 501/670/17
провадження № 61-4682св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Чорноморська міська рада Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, у складі судді Петрюченко М. І., від 18 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., від 28 лютого
2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Іллічівської міської ради
від 27 жовтня 2006 року № 113/19-V сину позивача - ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки,
площею 0,111 га, за адресою:
АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказане рішення було прийнято на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради № 260 від 27 листопада 2001 року про надання ОСОБА_3 земельної ділянки у постійне користування під будівництво індивідуального житлового будинку.
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку. Позивач є спадкоємцем за законом після смерті сина ОСОБА_3, відкрито, безперервно та добросовісно продовжувала користуватись земельною ділянкою, сплачувала за неї необхідні платежі.
Зверталась до Чорноморської міської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки, але їй було відмовлено, а згодом їй стало відомо, що земельну ділянку відведено іншій особі.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 25 листопада 2016 року № 174/18-VII "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0901 га, за адресою: АДРЕСА_1".
- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 16 червня 2017 року № 249/25-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,
площею 0,0901 га, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1";
- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської ради
від 16 червня 2017 року № 249/84-VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,111 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою:
АДРЕСА_1";
- визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської ради
від 30 червня 2018 року № 358/86-VII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,111 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1";
- зобов`язати Чорноморську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,111 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1, для подальшої передачі у власність.
06 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка передана їй у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Чорноморської міської ради № 245/25 від 16 червня 2017 року.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 19 лютого
2018 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня
2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 28 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 25 листопада 2016 року № 174/18-VІІ "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,0901 га, за адресою: АДРЕСА_1".
Визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 16 червня 2017 року № 249/25-VІІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,
площею 0,0901 га, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1".
Визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 16 червня 2017 року № 249/84-VІІ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,111 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою:
АДРЕСА_1".
Визнано незаконним та скасовано рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 30 серпня 2018 року № 358/86-VІІ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,111 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1".
Зобов`язано Чорноморську міську раду Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,111 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою:
АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 помер, не встиг завершити процедуру приватизації спірної земельної ділянки та не отримав правовстановлюючий документ на неї, а отже його спадкоємець ОСОБА_1 має право на завершення приватизації земельної ділянки, розпочатої спадкодавцем. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суди вважали ефективним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 березня 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 грудня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 вказує те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/24410/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 392/716/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17,
від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц,
від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що вона діяла добросовісно та розумно, тоді як судами попередніх інстанцій не була надана оцінка діям позивача при зволіканні із закінченням процедури приватизації.
Наголошує, що ОСОБА_3 була розпочата процедура приватизації землі із цільовим призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, натомість позивачем заявлені вимоги щодо завершення процедури приватизації земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
При цьому вимоги щодо завершення процедури приватизації земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства викладені в редакції позову від 05 листопада 2018 року, щодо якого суд не ухвалював рішення про прийняття.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
Рішенням виконавчого комітету Олександрівської селищної ради № 260
від 27 листопада 2001 року вирішено надати ОСОБА_3 із земель неугідь селища земельну ділянку, площею 0,11 га, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2, для будівництва індивідуального житлового будинку.
Рішенням № 113-ХХІІІ дванадцятої сесії Олександрівської селищної ради двадцять третього скликання від 18 грудня 2001 року, розглянувши рішення виконавчого комітету Олександрівської селищної ради про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок, які раніше знаходились у користуванні, вирішено передати у постійне користування під будівництво житлового будинку, під город ОСОБА_3 по
АДРЕСА_2, площею 0,11 га, згідно рішення № 260
від 27 листопада 2001 року.
Рішенням Іллічівської міської ради № 113/19-V від 27 жовтня 2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 0,111 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, для подальшої передачі у власність.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті сина, у встановлений законом шестимісячний строк, матір ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Листом Іллічівської міської державної нотаріальної контори № 226/370
від 16 лютого 2007 року ОСОБА_1 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, що розташована на території
АДРЕСА_1, немає можливості в зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, а саме державного акту на право власності на земельну ділянку.
В подальшому, рішенням Чорноморської міської ради № 174/18-VII
від 25 листопада 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,
площею 0,0901 га, за адресою:
АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.
Рішенням Чорноморської міської ради № 249/25-VII від 16 червня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства. Цим же рішенням ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Рішенням Чорноморської міської ради № 345/69-VII від 08 червня 2018 року та № 358/86-VII від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення садівництва з подальшою передачею у власність у зв`язку з невідповідністю генеральному плану м. Чорноморська Одеської області.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.