Постанова
Іменем України
09 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 439/1475/18
провадження № 61-3069св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Абрагамець Марія Михайлівна,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявниці
ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернулася до суду зі скаргою, в якій просила:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Бродівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
(далі - Бродівський ВДВС) Абрагамець М. М. (далі - державний виконавець);
- визнати неправомірними та скасувати рішення (повідомлення) державного виконавця від 02 вересня 2021 року про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчих листів № 439/1475/18, виданих Бродівським районним судом Львівської області, про виділення ОСОБА_1 : 1/2 частини готівкових коштів у розмірі 7 500, 00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 185 330, 25 грн; автомобіля марки IVECO DAILY 29L9, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; причепа ПГ-02-Б, 2014 року випуску;
- зобов`язати Бродівський ВДВС відкрити виконавчі провадження за цими виконавчими листами.
Заявниця обґрунтовувала вимоги скарги тим, що оскаржуваними рішеннями (повідомленнями) державного виконавця повернуто без прийняття до виконання виконавчі листи, видані їй як стягувачу, які стосуються поділу спільного сумісного майна подружжя.
На переконання ОСОБА_1, помилковими є висновки державного виконавця, що ухвалене на її користь рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.
Зазначила, що розділ XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, та приписи пункту 7 частини четвертої статті 4, абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", на які є посилання в оскаржуваних рішеннях (повідомленнях) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, не містить жодних обмежень щодо неможливості виконання рішення суду в примусовому порядку органами ДВС.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Суб`єкт оскарження подав відзив на скаргу ОСОБА_1, просив відмовити у її задоволенні за безпідставністю.
Стислий виклад змісту ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 23 вересня 2021 року Бродівський районний суд Львівської області задовольнив скаргу ОСОБА_1 .
Суд визнав дії державного виконавця неправомірними.
Визнав протиправним рішення (повідомлення) від 02 вересня 2021 року про повернення виконавчого листа № 439/1475/18, виданого 28 квітня 2020 року Бродівським районним судом Львівської області, що стосується виділення ОСОБА_1 1/2 частини готівкових коштів у розмірі 7 500, 00 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 185 330, 25 грн.
Визнав неправомірним рішення (повідомлення) від 02 вересня 2021 року про повернення виконавчого листа № 439/1475/18, виданого 28 квітня 2020 року Бродівським районним судом Львівської області, що стосується виділення ОСОБА_1 автомобіля марки IVECO DAILY 29L9, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Визнав неправомірним рішення (повідомлення) від 02 вересня 2021 року про повернення виконавчого листа № 439/1475/18, виданого 28 квітня 2020 року Бродівським районним судом Львівської області, що стосується виділення ОСОБА_1 причепа ПГ-02-Б, 2014 року випуску.
Зобов`язав Бродівський ВДВС відкрити виконавчі провадження за виконавчими листами № 439/1475/18, виданими 28 квітня 2020 року Бродівським районним судом Львівської області.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції виснував, що та обставина, що за рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року у справі № 439/1475/18 видано виконавчі листи, вже свідчить про те, що це судове рішення за своїм змістом характеризуються реалізованістю та передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Висновки державного виконавця не узгоджуються із дійсними обставинами та вимогами чинного законодавства України.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 17 травня 2022 року Львівський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу Бродівського ВДВС, скасував ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Суд здійснив розподіл судових витрат.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд зазначив, що у виконавчих листах не застережено про дії зобов`язального характеру, які мав би вчинити боржник на користь стягувача, а також не міститься вказівки про примусове стягнення з боржника коштів на користь стягувача тощо. За рішенням суду заявниця ОСОБА_1 набула в особисту власність рухоме майно та грошові кошти в порядку поділу об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тож державний виконавець правильно повернув стягувачу ОСОБА_1 виконавчі листи без прийняття їх до примусового виконання, а тому її вимоги у скарзі є безпідставними і задоволенню не підлягають.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 01 березня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, ухвалу Бродівського районного суду Львівської області залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цього судового рішення визначила те, що:
- суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи № 439/1475/18, сформулював суперечливі висновки, що унеможливило виконання судового рішення в цілому. Зокрема, у аналогічних правовідносинах ухвалою 27 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, Бродівський районний суд Львівської області скасував постанови заступника начальника Бродівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного МУ МЮ (м. Львів) про повернення виконавчого документа від 12 червня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- суд апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково застосував приписи пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";
- суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про те, що рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Бродівський ВДВС у квітні 2023 року із застосуванням системи "Електронний Суд" надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 11 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, ухвалою від 25 липня 2023 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням від 16 вересня 2019 року Бродівський районний суд Львівської області ухвалив у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити:
ОСОБА_1 - автомобіль марки IVECO DAILY 29L9, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; причіп ПГ 02-Б, 2014 року випуску; 1/2 частину готівкових коштів у розмірі 7 500, 00 дол. США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ 185 330, 25 грн;
ОСОБА_2 - автомобіль марки Daewoo Lublin, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; причіп ПР ПВА-У5, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 ; 1/2 частину готівкових коштів в розмірі 7 500, 00 дол. США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ 185 330, 25 грн.
Суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 423, 30 грн.
Рішення суду набрало законної сили, є чинним, проте не виконане.
На підставі цього рішення 28 квітня 2020 року Бродівський районний суд Львівської області видав виконавчі листи у справі № 439/1475/18.
Стягувач ОСОБА_1 пред`явила виконавчі листи до примусового виконання у Бродівський ВДВС.
Державний виконавець 02 вересня 2021 року прийняла рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа № 439/1475/18 про виділення ОСОБА_1 1/2 частини готівкових коштів у розмірі 7 500, 00 дол. США, що еквівалентно згідно з курсом НБУ 185 330, 25 грн.
Цього ж дня державний виконавець прийняла рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа № 439/1475/18 про виділення ОСОБА_1 автомобіля марки IVECO DAILY 29L9, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - виконавчого листа № 439/1475/18 про виділення ОСОБА_1 причепа ПГ-02-Б, 2014 року випуску.
Зазначені рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу обґрунтовувала тим, що рішення Бродівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Оцінка аргументів касаційної скарги
Приписами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів
(посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Звертаючись до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця, заявниця стверджувала, що рішення про повернення виконавчих листів з підстав, що вони не передбачають примусового виконання рішення суду, є помилковими.
Верховний Суд в оцінці цих доводів врахував таке.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").