Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 161/2552/21
провадження № 61-120св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Зубенко Тамара Іванівна
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. В. від 10 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та нею було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання № 2-451, згідно умов якого останній передав їй у власність належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 із забороною її відчуження. За життя ОСОБА_3 жодних претензій до виконання умов цього договору не було, даний правочин ніким не оскаржувався та не був розірваний.
Позивачка указувала, що з отриманої нею я відповідачем у листопаді 2020 року позовної заяви про захист права власності шляхом зняття заборони, поданої до суду ОСОБА_2, їй стало відомо про те, що 11 квітня 2005 року ОСОБА_3, на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом з приватизації житлового фонду згідно рішення виконкому Луцької міської ради 11 березня 2005 року за № 367, відчужив частину зазначеної вище квартири, належної їй за договором довічного утримання, відповідачці ОСОБА_2 . Іншу частину цієї ж квартири відповідачу ОСОБА_2 11 квітня 2005 року подарувала ОСОБА_4 - матір ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договори дарування частин квартири АДРЕСА_1, укладені 11 квітня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчені нотаріусом Луцького нотаріального округу Зубенко Т. І., зареєстровані в реєстрі за № 1042, 1043, та витребувати із володіння ОСОБА_2 у її власність спірну квартиру.
У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про розірвання договору довічного утримання.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 за договором довічного утримання жодної допомоги ОСОБА_3 за його життя не надавала, у влаштуванні поховання останнього участі не приймала.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір довічного утримання № 20451 від 01 лютого 2002 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений нотаріусом Другої Луцької нотаріальної контори Горбатюк В. І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки під час розгляду справи не встановлено правових підстав для визнання оспорюваних позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 договорів дарування частин житлового приміщення недійсними, а вимога про витребування цього житла з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 є лише похідною вимогою то у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Витребувано із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 як власник, набутої у власність на підставі договору довічного утримання № 2-451 від 01 лютого 2002 року укладеного між ОСОБА_3 та нею квартири АДРЕСА_1, має право на її витребування від останнього набувача цього житла ОСОБА_2, саме без визнання попередніх угод - договорів дарування цієї квартири недійсними.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 10 листопада, яку просить скасувати в частині задоволення позову про витребування майна, та в цій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 29 березня 2017 року в справі № 6-3104цс16, від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 674/31/15-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та не є предметом перегляду (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/2552/21 та витребувано цивільну справу з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 29 жовтня 2001 року було укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_4 подарувала своєму сину ОСОБА_3 належну їй частину квартири АДРЕСА_2, у зв`язку із чим ОСОБА_3 став одноосібним власником цього житла.
01 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання № 2-451, на підставі якого ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1, а в замін, за умовами даного правочину, зобов`язувалась пожиттєво утримувати ОСОБА_3, забезпечувати його харчуванням, одягом, необхідною медичною допомогою, а у разі смерті останнього матеріально забезпечити його поховання.
Цей договір було посвідчено державним нотаріусом Другої Луцької нотаріальної контори Горбатюком В. І. та накладено заборону на відчуження зазначеної вище квартири, про що зроблено відповідний запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06 березня 2008 року за № 6734180.
Також суд установив, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним між сторонами спору, було затверджено мирову угоду із якої слідує, що сторони по справі визнали договір дарування частини квартири від 29 жовтня 2001 року за реєстровим № 4-2221 недійсним, у зв`язку із чим їх частки у квартирі АДРЕСА_1 були відновлені.
11 квітня 2005 року між ОСОБА_3 як дарувальником, та ОСОБА_2 як обдарованою, на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом з приватизації житлового фонду згідно рішення виконкому Луцької міської ради від 11 березня 2005 року за № 367 в замін втраченого, було укладено договір дарування, посвідчений нотаріусом Зубенко Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1042, відповідно до якого відповідач набула у власність належну дарувальнику частину квартири АДРЕСА_1 .
Також, 11 квітня 2005 року між ОСОБА_4 як дарувальником, та ОСОБА_2 як обдарованою було укладено договір дарування, посвідчений нотаріусом Зубенко Т. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1043, відповідно до якого відповідачка набула у власність належну дарувальнику частину квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 06 вересня 2005 року в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєструвала своє право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .
З наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про смерть вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що державними органами реєстрації актів цивільного стану були зроблені відповідні актові записи.
Згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2020 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування обтяжень на нерухоме майно було відмовлено.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.