Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 203/216/22
провадження № 61-5752св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Єдаменка С. В. від 16 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В. від 16 березня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, щоз 03 березня 2007 року працює у АТ "Українська залізниця", зокрема з 03 грудня 2018 року на посаді оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду дільниці парків
"Є", "Г" пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
3. Посилався на те, що 29 листопада 2021 рокуйому було надано лист-ознайомлення про необхідність надання не пізніше 08 грудня 2021 року документів на підтвердження щеплення від COVID-19, попереджено про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року.
4. Вказував, що у зв`язку з незгодою, у вказаному листі-ознайомленні навпроти свого прізвища він свій підпис не поставив.
5. Наказом від 09 грудня 2021 року №510/ОС його було відсторонено від роботи.
6. Позивач вважає, що зазначений наказ є протиправним, а вказані дії роботодавця незаконними, містять ознаки дискримінації його прав та порушенням положень статей 22, 24, 28, 32, 43 Конституції України. Вважав незаконним наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" з огляду на те, що його положення суперечать статті 286 Цивільного кодексу України, статті 39-1 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я України", статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
7. Зазначав, що його відсторонення відбулось з порушенням порядку, визначеного статтею 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".
8. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог
ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ
від 09 грудня 2021 року №510/ОС про відсторонення його від роботи, зобов`язати АТ "Українська залізниця" нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час відсторонення від роботи, починаючи з 09 грудня 2021 року та по день фактичного поновлення на робочому місці.
Стислий виклад позиції відповідача
9. АТ "Укрзалізниця" заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на законність дій щодо відсторонення позивача від роботи. Зосереджувало увагу на тому, що АТ "Укрзалізниця" включена до Переліку обʼєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 04 березня 2015 року № 83, а тому його працівники підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня
2021 року № 2153.
10. Звертало увагу, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність надання до 08 грудня 2021 року документів про отримання повного курсу вакцинації чи однієї дози вакцини від COVID-19 або в разі наявності медичних протипоказань до вакцинації - довідки за формою № 028-1/о. Однак не надав зазначених документів, у звʼязку із чим відповідно до приписів чинного законодавства наказом від 09 грудня 2021 року був відсторонений від роботи.
11. Посилалося також на те, що у роботодавця відсутній обов`язок щодо збереження заробітної плати працівника на період його відсторонення від роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня
2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
13. Визнано протиправним та скасовано наказ заступника начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ - Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 510/ОС про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
14. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час відсторонення від роботи у період з 09 грудня 2021 року до 11 квітня 2022 року у сумі 60 744,60 грн.
15. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача на працю було порушено, оскільки роботодавцем не дотримано порядку відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Оспорюваний наказ було прийнято відповідачем на підставі відмови ОСОБА_1 від вакцинації в період до набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2393 "Про внесення змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", тобто до встановлення обов`язкової вакцинації для нього.
17. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не був належним чином повідомлений про необхідність надання документів на підтвердження вакцинації від COVID-19, з огляду на відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи
18. Відшкодовуючи позивачу суму витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості, реальності та розумності їх розміру.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
19. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня
2022 року залишено без змін.
20. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо здійснення відсторонення позивача з порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності правових підстав для цього. Зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відмови позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, не з`ясовано питання щодо протипоказань, а також наявності подання посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про необхідність відсторонення (усунення) позивача від роботи, як носія збудників інфекційних захворювань, чи хворого на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 14 квітня 2023 рокуАТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що АТ "Українська залізниця" включена до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у зв`язку із чим його працівники підлягали обов`язковому щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв, та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", відповідність якого положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод перевірено Міністерством юстиції України.
24. На думку заявника, позивач не надав відомостей про здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19, як і медичного висновку про наявність протипоказань для проведення вакцинації, що на думку заявника, свідчить про його ухилення від зазначеного щеплення. При цьому позивач може мати від п`яти контактів безпосередньо на робочому місці, а також необмежену кількість при проходженні обов`язкового періодичного медичного огляду, доїзду на роботу та з неї. Організувати ОСОБА_1 надомну/дистанційну роботу немає можливості, оскільки його трудова функція пов`язана із роботою з стаціонарними механізмами.
25. Відсторонення позивача було проведено з метою обмеження соціальних контактів невакцинованого працівника, з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз від поширення COVID-19, на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.
26. Зосереджує також увагу на наявності низки судових справи щодо оскарження наказів АТ "Українська залізниця" про відсторонення невакцинованих працівників та відсутності єдиного підходу щодо визначення необхідності такого відсторонення (кількості соціальних контактів у працівника).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
28. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 203/216/22, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
29. 14 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. З 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 працює на посаді оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду дільниці парків "Є", "Г" пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" АТ "Українська залізниця".
32. 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з необхідністю надання безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня
2021 року копії документів про підтвердження вакцинації від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або копію довідки щодо наявності протипоказань проти вакцинації чи письмове пояснення про відмову від проведення вакцинації та попереджено про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у разі не надання зазначених документів.
33. З викладеними вимогами ОСОБА_1 був категорично не згоден, тому в листі-ознайомленні навпроти свого прізвища не поставив свій підпис, в результаті чого працівниками відповідача було складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з листом-повідомленням.
34. Згідно з наказом № 510/ОС "Про відсторонення від роботи" від 09 грудня 2021 року оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду дільниці парків "Є", "Г" пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол
ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень, ПЦР тесту.
35. Наказом АТ "Українська залізниця" від 12 квітня 2022 року №157/ОС "По особовому складу" ОСОБА_1, оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду дільниці парків "Є", "Г" пункту технічного обслуговування вагонів Нижньодніпровськ-Вузол, допущено до роботи з 12 квітня 2022 року.
Позиція Верховного Суду
36. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
37. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
40. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
41. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
42. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі
№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
43. Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
44. Термін "законодавство" використовується у правовій системі в основному в значенні - сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
45. Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року
№ 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
46. Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
47. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
48. Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
49. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.