Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 552/1858/22
провадження № 61-8333св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Салашний Михайло Олексійович, на рішення Київського районного суду м. Полтави у складі судді Яковенко Н. Л. від 09 серпня
2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О., від 18 квітня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради, виконавчий комітет Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 17 січня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада
2014 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. При цьому на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 липня 2011 року стягнуто з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
4. Посилався на те, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 перешкоджала йому у контакті з дитиною, що було предметом розгляду органу опіки та піклування. Окрім того, відповідач жорстоко ставилася до сина.
5. З січня 2022 року син проживав разом із ним, а відповідачка не заперечувала з приводу цього.
6. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні, за його наполяганням, спрямованим на забезпечення безпеки дитини, 02 березня 2022 року відповідачка забрала сина та 05 березня 2022 року виїхала разом з ним до Австрії.
7. 26 квітня 2022 року між відповідачкою та їхнім сином виник конфлікт, у зв`язку з чим 09 травня 2022 року він забрав сина. З указаного часу син проживає разом із ним у м. Києві та категорично відмовляється проживати з матір`ю.
8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним, припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 .
11. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, які стягувалися на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2011 року у справі № 2-1610/11.
12. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 984,80 грн, за надання правничої допомоги в розмірі 13 000,00 грн, всього 14 984,80 грн.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що задоволення позову та визначення місця проживання ОСОБА_5 з батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини та забезпечуватиме стабільні і гармонійні умови її життя. Судом враховано ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обовʼязків, висновок органу опіки і піклування та переконливе і усвідомлене бажання дитини проживати разом з батьком і відмову проживати з матір`ю.
14. З огляду на те, що на час розгляду справи спільна дитина сторін фактично проживає з позивачем, суд першої інстанції вважав, що наявні правові підстави для припинення стягнення з позивача аліментів на утримання його сина ОСОБА_4 .
15. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визнаний судом документально підтвердженим.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
16. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2022 року залишено без змін.
17. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.
18. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку. Водночас зазначив, що на час розгляду справи не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання дитини з батьком.
19. З огляду на те, що змінилися обставини, які слугували підставою для стягнення з позивача аліментів, син проживає разом з позивачем та знаходиться на його повному утриманні, апеляційний суд також вважав законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про припинення стягнення аліментів.
20. Визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає погодженому між адвокатом та позивачем фіксованому розміру гонорару, а також заявленому попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. Їх неспівмірність відповідачкою не доведена.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 02 червня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат
Салашний М. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року
у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20, від13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів. Суд першої інстанції позбавив відповідачку права на подання доказів у визначений строк, а суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки поданим нею доказам на стадії апеляційного провадження.
24. Зазначає про прийняття судом першої інстанції доказів, поданих з порушенням строків їх подачі, без надання доказів їх надіслання іншим сторонам справи, а також не врахування їх неналежності.
25. Також посилається на порушення судом першої інстанції її права на участь у судовому розгляді та безпідставне відхилення її клопотання по відкладення розгляду справи, застосування формального підходу до вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарженнярішення Київського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 552/1858/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
27. 06 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
28. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29. 26 червня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.
30. На обґрунтування доводів відзиву зазначає про те, що суди надали належну праву оцінку усім доказам, які підтверджують наявність підстав для визначення місця проживання дитини та забезпечення її найкращих інтересів. Додані відповідачкою на стадії апеляційного провадження докази не спростовують висновків судів по суті вирішення спору. Усі докази направлялись відповідачці за адресою реєстрації її місця проживання.
31. Зосереджує увагу на тому, що касаційна скарга не містить посилань на те, що відповідачка має бажання, щоб син проживав з нею, що її турбує доля дитини. З 09 травня 2022 року ОСОБА_2 не цікавилася питанням чи хоче син проживати разом і нею, не спілкувалася з ним. Вважає, що судом правильно ураховано думку сина щодо того з ким з батьків він хоче проживати, яка співпадає з висновком органу опіки та піклування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
32. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 17 січня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2014 року (справа № 552/5015/14-ц).
33. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4, батьками якого є
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
34. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2011 року в справі № 2-1610/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
35. ОСОБА_4 в період до січня 2022 року фактично проживав з матір`ю - ОСОБА_2 .
36. Між сторонами по справі неодноразово виникали конфлікти щодо участі батька у вихованні дитини. Зокрема, питання про участь ОСОБА_1 у вихованні дитини було неодноразово предметом розгляду органів опіки та піклування. Останнім рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради як органу опіки та піклування від 12 листопада 2019 року № 285 було встановлено батькові ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім ОСОБА_4 у такий спосіб: перший та третій тиждень місяця з 08:00 год. суботи до 19:00 год. неділі за місцем проживання батька без присутності матері (за згодою дитини); половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул без присутності матері (за згодою дитини).
37. ОСОБА_1, як батько дитини, неодноразово звертався до правоохоронних органів з питань проявів жорстокого поводження матері ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4, 2010 року народження.
38. З січня 2022 року за наполяганням самої дитини ОСОБА_4 останній проживав з батьком, але у зв`язку зі збройною агресією держави-окупанта проти України та введення воєнного стану в Україні за домовленістю батьків син спільно з матір`ю ОСОБА_2 виїхав за кордон України до Австрії.
39. 09 травня 2022 року за наполяганням малолітнього ОСОБА_4, дитина повернулася до України та з цього часу проживає з батьком ОСОБА_1 .
40. Згідно з висновком служби у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області
від 03 червня 2022 року визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
41. Актом обстеження умов проживання №01-38/29, складеним службою у справах дітей виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, підтверджено обстеження умов проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (одноповерховий будинок, що складається із трьох кімнат). Встановлено, що умови проживання задовільні, приміщення підтримується в належному стані. У ОСОБА_4 є власна кімната, яка облаштована робочим куточком, власним ліжком, необхідними канцелярськими товарами, одягом та продуктами забезпечення. Стосунки у сім`ї дружні.
42. Згідно з актом обстеження умов проживання від 31 серпня 2022 року служби у справах дітей виконкому Київського районної у м. Полтаві ради, проведеного за заявою ОСОБА_2 за адресою: кв. АДРЕСА_2, встановлено, що житло охайне, впорядковане, забезпечене усією необхідною побутовою технікою та меблями. Для дитини ОСОБА_4 передбачено окрему кімнату. Наявні речі (одяг, книги, канцелярські товари). Зі слів матері встановлено, що дитина протягом 4 місяців фактично проживає з батьком у с. Зінці Полтавського району Полтавської області. Стосунки у сім`ї дружні, родинні.
43. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів
від 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 43 740,25 грн.
44. Згідно з довідкою філії "УГВ-СЕРВІС" АТ "Укргазвидобування"
від 17 серпня 2022 року ОСОБА_2 з 09 грудня 2016 року працює фахівцем відділу кадрів апарату управління філії "УГВ -СЕРВІС". З 02 листопада 2020 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позиція Верховного Суду
45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
50. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
51. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
52. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
53. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
54. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
55. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.