Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 752/875/22
провадження № 61-6866св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Закрите акціонерне товариство "Вейка",
боржник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежне рекрутингове агенство",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежне рекрутингове агенство" на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Олійника В. І., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
17 січня 2022 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання Закритого акціонерного товариства "Вейка" (далі - ЗАТ "Вейка") про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1, який згідно з матеріалами клопотання володіє 70,01 відсотків часток Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежне рекрутингове агенство" (далі - ТОВ "Незалежне рекрутингове агенство"), розташованого за адресою: вулиця Пирогівський шлях (Червонопрапорна), 42, офіс 10, місто Київ, 03083.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року призначено судовий розгляд клопотання ЗАТ "Вейка" про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1.
24 січня 2023 року ТОВ "Незалежне рекрутингове агенство" заявило клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтувало тим, що боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до того, як клопотання ЗАТ "Вейка" надійшло до суду, а залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року у складі судді Хоменко В. С. провадження у справі закрито.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до надходження клопотання до суду. В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18) зазначено, що Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не містить норм, які передбачали б здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише в тих справах, в яких сторона - учасник процесу - вибула з певних причин, в тому числі у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення питань щодо особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої припинено відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), то провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ЗАТ "Вейка" задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що справи позовного провадження і справи про надання дозволу на виконання рішень іноземних судів підлягають розгляду в різному процесуальному порядку, який врегульовано різними розділами ЦПК України, і містять в собі різні стадії. Так, позовне провадження регламентується розділом ІІІ ЦПК України, а провадження про надання дозволу на виконання рішень іноземних судів - розділом ІХ ЦПК України, відповідними міжнародними договорами України та Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54. Голосіївський районний суд міста Києва не вирішував питання про відкриття провадження у справі, а ухвалою цього суду від 09 серпня 2022 року було вперше призначено судовий розгляд справи на 23 листопада 2022 року. Оскільки заявник звернувся з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду 26 жовтня 2021 року, тобто до смерті боржника, і стадія вирішення питання про відкриття провадження у справі в даному випадку не передбачена, то місцевий суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Крім того, витягом з реєстру заповітів Литовської Республіки від 05 вересня 2022 року № ІК 20-5623(22) підтверджено, що правонаступником прав і обов`язків ОСОБА_1 є громадянка Литовської Республіки Йоланта Шикштенє, однак місцевий суд не вирішив питання про її залучення до участі у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
05 травня 2023 року ТОВ "Незалежне рекрутингове агенство" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 лютого 2023 року.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених:
- в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), про те, що ЦПК України не містить норм, які передбачали б здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21), аналіз якої свідчить про те, що моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), в якій вказано, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії;
- в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22), за змістом якої прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні.
У червні 2023 року ЗАТ "Вейка" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Наведені в касаційній скарзі правові висновки судів касаційних інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
07 червня 2023 року справа № 752/875/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 15 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Згідно зі статтею 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).
Відповідно до статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Згідно з частинами першою, другою статті 467 ЦПК України про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Матеріалами цієї справи підтверджується, що 17 січня 2022 року до Голосіївського районного суду міста Києва від Міністерства юстиції України надійшло клопотання ЗАТ "Вейка" про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення литовського суду про стягнення коштів з ОСОБА_1, який згідно з матеріалами клопотання володіє 70,01 відсотків часток ТОВ "Незалежне рекрутингове агенство", яке розташоване за адресою: вулиця Пирогівський шлях (Червонопрапорна), 42, офіс 10, місто Київ, 03083.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року призначено судовий розгляд вищевказаного клопотання ЗАТ "Вейка" на 23 листопада 2022 року.
23 листопада 2022 рокусправу було знято з розгляду у зв`язку з відсутністю в суді електроенергії. Розгляд справи призначено на 24 січня 2023 року.
24 січня 2023 року ТОВ "Незалежне рекрутингове агенство" заявило клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовало тим, що боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до того, як клопотання ЗАТ "Вейка" надійшло до суду.
Відповідно до пунктів 1, 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Аналіз пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 932/11378/20-ц (провадження № 61-2722св22) наведено такі правові висновки.
У разі встановлення судом обставин, які підтверджують, що фізична особа - відповідач у справі помер до пред`явлення позову, потрібно враховувати таке.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У частині першій статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) сформульовано висновок, що якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.
Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), на яку послався заявник в касаційній скарзі, викладено такі правові висновки.
Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), на яку послалися місцевий суд - в ухвалі від 09 лютого 2023 року про закриття провадження у справі та заявник - в касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що заявник звернувся з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду 26 жовтня 2021 року, тобто до смерті боржника, і суд першої інстанції не вирішував питання про відкриття провадження у справі, так як нормами ЦПК України не передбачено такої стадії вирішення цього питання у справі за клопотанням про надання дозволу на виконання рішень іноземних судів. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно з витягом з реєстру заповітів Литовської Республіки від 05 вересня 2022 року № ІК 20-5623(22) правонаступником прав і обов`язків ОСОБА_1 є громадянка Литовської Республіки Йоланта Шикштенє, однак місцевий суд не вирішив питання про її залучення до участі у справі.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
У частині дев`ятій статті 10 ЦПК України зазначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).