Постанова
Іменем України
15 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 947/16805/20
провадження № 61-11166 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (далі - ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство") про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді радника Голови Правління з питань євроінтеграції та антикорупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з травня 2017 року по 25 квітня 2020 року.
Наказом ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 17 грудня 2019 року з 28 лютого 2020 року скорочено в штатному розписі працівників, зокрема радника Голови правління з питань євроінтеграції та антикорупції (м. Київ). З цього наказу вбачається, що йому був встановлений посадовий оклад у розмірі 29 995 грн на період його роботи на посаді.
Відповідно до наказу № 553 від 17 грудня 2019 року про скорочення посад в штатному розписі працівників, підпорядкованих безпосередньо голові правління ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" зазначену посаду скорочено в штатному розписі працівників. З зазначеним наказом його було ознайомлено 24 лютого 2020 року.
Наказом ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 16 квітня 2020 року з 25 квітня 2020 року його звільнено із займаної посади.
Вказував, що він не отримав наказу про звільнення, оригіналу трудової книжки та заробітної платні, у зв`язку з чим звернувся до суду з зазначеним позовом за захистом своїх прав.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: поновити його на роботі у ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на посаді радника Голови правління з питань євроінтеграції та антикорупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з 24 квітня 2020 року; стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на його користь невиплачену заробітну плату за період з 01 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року; стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на його користь виплату за невикористану відпустку, а також вихідну допомогу; стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2020 року до дня поновлення на роботі; стягнути з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року у складі судді Салтан Л. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на посаді радника Голови Правління з питань євроінтеграції та антикорупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з 24 квітня 2020 року.
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року у розмірі 123 358 грн 54 коп.
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 виплату за невикористану відпустку у розмірі 83 635 грн 24 коп. та вихідну допомогу у розмірі 264 111 грн 30 коп.
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2020 року по 21 грудня 2020 року у розмірі 522 107 грн 67 коп.
Стягнуто з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на роботі в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на посаді радника Голови Правління з питань євроінтеграції та антикорупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з 24 квітня 2020 року та стягнення з ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 29 995 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів обґрунтування необхідності проведення скорочення штату на підприємстві. Позивач має ІІ групу інвалідності, а тому мав пільги щодо першочергового отримання вакантної посади.
При звільненні відповідачем не було проведено повного розрахунку із позивачем, а саме не було виплачено заробітну плату за березень та квітень 2020 року, компенсацію за 57 днів невикористаної відпустки, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 25 квітня 2020 року по 21 грудня 2020 року. Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу і ніхто не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник має право на свій розсуд вносити зміни у штатний розпис. Вказане право підприємству надано відповідно до статті 64 ГК України (підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис). Відповідачем порушені вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, які існували на день його звільнення 25 лютого 2020 року, оскільки з моменту попередження про звільнення позивачу не було запропоновано жодної вакантної посади, які існували за цей період на підприємстві.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог статті 42, 43 КЗпП України.
Разом з тим, строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати обчислюється з 12 травня 2020 року, перебіг якого відповідно закінчився 12 червня 2020 року, але з позовом позивач звернувся до суду лише 19 червня 2020 року, що підтверджується конвертом нової пошти, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.
ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку.
З матеріалів справи вбачається, що за квітень 2020 року ОСОБА_1 було нараховано 93 363 грн 54 коп., а саме 60 077 грн 49 коп. в якості компенсації за невикористану відпустку та 33 286 грн 05 коп. вихідної допомоги, та з урахуванням обов`язкових платежів на картку ОСОБА_1 було перераховано 75 157 грн 65 коп., відтак, відповідні вимоги позивача є безпідставними.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року не виконував роботу, був відсутнім на робочому місці, що підтверджується табелем робочого часу, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення заробітної плати, яка повинна бути виплачена за виконану роботу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 420/1927/20, від 20 січня 2022 року у справі № 826/12308/18 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 947/16805/20 із Київського районного суду м. Одеси.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, та незаконно прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, з урахуванням того, що це не було підставою оскарження в апеляційній скарзі відповідача.
Вважала, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові на підставі недопустимих доказів, оскільки матеріалами справи, на її думку, не підтверджено, що за квітень 2020 року позивачу було нараховано 60 077 грн 49 коп., в якості компенсації за невикористану відпустку та 33 286 грн 05 коп. вихідної допомоги. Також табелями обліку використання робочого часу не підтверджено, що позивач був відсутній на робочому місці у період з 01 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство"подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а касаційна скарга підлягає відхиленню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на посаді радника голови Правління з питань євроінтеграції та антикорупції ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" з травня 2017 року по 25 квітня 2020 року.
Наказом ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 17 грудня 2019 року № 553 з 28 лютого 2020 року в штатному розписі працівників скорочено посаду радника голови Правління з питань євроінтеграції та антикорупції (м. Київ) (а.с. 11, т. 1).
ОСОБА_1 з наказом від 17 грудня 2019 року № 553 про скорочення посади, яку він займає, було ознайомлено 24 лютого 2020 року, а також повідомлено, що вакантних посад в ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" за його кваліфікацією немає (а.с. 51, т. 2).
Наказом ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" від 16 квітня 2020 року № 64 ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку з 25 квітня 2020 року (а.с. 52, т. 1).
Наказ про звільнення та супровідний лист від 04 травня 2020 року за № СУП-274 було направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який ним був отриманий 12 травня 2020 року (а.с. 90-93, т. 1).
Вказані обставини також підтверджуються претензією щодо незаконного звільнення, надісланою ОСОБА_1 14 травня 2020 року на адресу ПрАТ "Українське Дунайське пароплавство" та додану позивачем до позову (а.с. 22, т. 1).
Судом встановлено, що за квітень 2020 року ОСОБА_1 було нараховано 93 363 грн 54 коп., а саме 60 077 грн 49 коп. в якості компенсації за невикористану відпустку та 33 286 грн 05 коп. вихідної допомоги, та з урахуванням обов`язкових платежів на картку ОСОБА_1 було перераховано 75 157 грн 65 коп. (а.с. 127, т. 1; а.с. 16, т. 2).
Згідно з наданими відповідачем табелями обліку використання робочого часу за період з 01 березня 2020 року по 24 квітня 2020 року убачається, що ОСОБА_1 фактично не працював, напроти прізвища позивача у табелях обліку часу проставлені позначки неявка з нез`ясованих причин (НЗ) (а.с. 96, т. 1; а.с. 24-25, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.